Публічне ототожнення адвоката з клієнтом: можливі ризики для громадянського суспільства

16 липня Верховна Рада прийняла в цілому законопроєкт № 12320, запровадивши адміністративну відповідальність за ототожнення адвоката з клієнтом. Наразі прийнятий закон готується на підпис голові Верховної Ради України, а потім, відповідно до законодавчо визначеної процедури, його скерують на підпис президенту України.

Авторами законопроєкту є народні депутати України Григорій Мамка, В’ячеслав Медяник, Максим Бужанський, Сергій Іонушас, Сергій Мінько і Володимир Захарченко. Національна асоціація адвокатів України підтримала зазначений законопроєкт, однак правозахисна спільнота висловила ряд застережень щодо ризиків його положень для громадянського суспільства.

Парламентарі підтримали, щоб до Кодексу про адміністративні правопорушення додали статтю 185¹⁶ про відповідальність за публічне ототожнення адвоката з клієнтом, якому той надає правничу допомогу.

Зрештою депутати внесли до Кодексу про адміністративні правопорушення нову статтю, яка передбачає штраф за публічне ототожнення адвоката з його клієнтом – зокрема через медіа, соцмережі або громадські організації – якщо це робиться без наміру завадити адвокатові виконувати свої обов’язки. Для звичайних громадян штраф становитиме від 3 400 до 5 100 гривень, а для посадовців – від 5 100 до 6 800 гривень.

Однак у юридичної спільноти виникають питання щодо змісту цієї статті: “ототожненням”, на думку авторів, є будь-яка ідентифікація, зокрема, асоціації чи пов’язування адвоката з клієнтом, з діяльністю чи вчинками його клієнта. Таке ототожнення нібито створює “упереджене ставлення до адвоката, вказує на особисту причетність адвоката до справи клієнта, впливає на незалежний статус адвоката та/або чинить негативний тиск під час здійснення адвокатської діяльності, та/або порушує гарантії адвокатської діяльності, та/або перешкоджає реалізації прав адвоката, передбачених Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Ухвалена норма створила загрозу неправомірного втручання у свободу вираження поглядів, бо “правопорушенням” може стати будь-яке публічне висловлювання – журналістський матеріал, публікація в соцмережах або навіть заява громадських організацій чи профспілок, наприклад, щодо імені адвоката, який представляє інтереси клієнта по конкретній справі.

Запровадження цієї норми може мати негативний вплив на свободу слова та діяльність громадянського суспільства загалом. У такому випадку під загрозою можуть опинитися журналісти, правозахисники та громадські активісти, які повідомляють про хід справи, адвокатську позицію або представляють аналіз юридичних дій в межах суспільного дискурсу.

Те, що наслідки “ототожнення” адвоката з клієнтом оцінюються суб’єктивно – зокрема, “упереджене ставлення”, “натяки на особисту причетність”, “тиск” чи “вплив на незалежність адвоката”, – створює ризик порушення прав людини.

Окрему увагу слід приділити формулюванням, що дозволяють ототожнювати адвоката з його клієнтом. Автори пропонують громадським обʼєднанням та медіа, які не хочуть понести покарання, щоразу передбачати, чи містить їх публікація  “ототожнення адвоката з клієнтом” та чи їх висловлені думки є все ж таки правомірними та відокремлюють особу адвоката від особи клієнта. Така практика є небезпечною, оскільки суперечить принципу незалежності адвокатської діяльності та може бути використана для дискредитації адвоката або переслідування за професійне виконання обов’язків.

У політично чутливих або суспільно важливих справах існує ризик тиску на адвоката та порушення права на захист. Тому важливо дотримуватися збалансованого підходу: захищати професійну діяльність адвокатів, не переслідувати за повідомлення, що мають суспільну цінність, і водночас запобігати зловживанням – без порушення основоположних прав.

Водночас, правові норми мають бути передбачуваними та чітко визначеними, щоб громадяни розуміли права та обов’язки і могли відповідно планувати свою поведінку, – такий принцип має назву “правова визначеність” та є складником верховенства права, закріпленого в статті 8 Конституції України.

Важливо, що законопроєкт також містить ознаки порушення міжнародних стандартів дотримання свободи вираження поглядів: ЄСПЛ щонайменше у двох рішеннях – “Моріс проти Франції” та “Нікула проти Фінляндії” – постановив, що в публічних дебатах критика адвокатів припустима.

Незважаючи на потенційно важливу мету захисту професійної незалежності адвокатів, прийнятий парламентом закон може вплинути й на громадський контроль судових процесів, що загалом погіршить прозорість правосуддя.

Чинну редакцію закону треба суттєво доопрацювати, щоб чинне законодавство відповідало суспільній потребі та не було надмірним. Також було б доцільно уточнити склад правопорушення та прибрати з тексту оціночні поняття, які в іншому разі дозволять владі застосовувати закон на власний розсуд.

Араз Поладов, юрист Центру прав людини ZMINA