Протести в Росії: що відбувається і чому це важливо для українців
Акції протесту розпочалися в червні цього року після відмови російської ЦВК зареєструвати опозиційних кандидатів до участі у виборах до міської думи Москви. Згодом до протестів приєднався Санкт-Петербург. Мітинг 10 серпня вже охопив 40 міст по всій Росії. До цього ж тільки в столиці кількість демонстрантів досягла рекордних за останні роки 60 тисяч. Владі не допоміг й організований цього дня шашличний фестиваль із музичними гуртами.
Насамперед варто зазначити, що, на відміну від України, в Росії для проведення мітингу треба отримати дозвіл від міської влади, тому неузгоджені владою мітинги проходять у форматі масових прогулянок у центрі щосуботи.
Показовим є і перелом протестних настроїв самих росіян. Адже вперше за багато років, за даними соцопитувань неурядової організації “Левада-центр”, підтримка з боку мешканців Москви масових протестів перевищила негативне до них ставлення. І попри пропагандистську кампанію влади про “зовнішні сили”, які нібито інспірували ці протести, виходити на мітинг 10 серпня публічно закликали навіть репери та коміки.
Спочатку люди виходили, щоб “повернути собі право на вибори”, тепер додалися вимоги припинити кримінальні справи за масові заворушення та звільнити їхніх фігурантів. На акціях люди масово скандують “Россия будет свободной” и “Россия без Путина”. Власне, вибори до міської думи в Москві відбудуться 8 вересня, тож варто очікувати продовження розвитку протестного руху.
Водночас влада дала карт-бланш силовикам на жорстоке придушення протесту, а ті радо б’ють мирних протестувальників, які не чинять спротиву, та цькують їх собаками. Серед потерпілих люди з інвалідністю, люди літнього віку, жінки, діти.
На цьому відео тільки один із прикладів побиття протестувальників.
Дістається й випадковим перехожим. Наприклад, відомому дизайнеру, який придумав логотип московського метро, під час ранкової пробіжки силовики зламали ногу, бо їм здалося, що він тікав. А це напад на велосипедиста.
А це омонівець б’є в живіт дівчину, яку із заломленими руками тягнуть до автозаку відразу п’ятеро силовиків (до цього вона впустила окуляри під ноги та просила, щоб їй дозволили їх підняти).
Вражають і масштаби організованих репресій. Так, тільки на акції 27 липня, за інформацією правозахисників, було затримано 1388 (вдумайтеся!) людей, яких розвезли по 80 відділках поліції. Частину з них звинуватили в порушенні правил участі в акціях за ч. 5 ст. 20.2 КоАП Російської Федерації. Суди визнають їх винними та штампують ухвали про штрафи й адміністративні арешти. Тільки після однієї акції, яка пройшла в суботу, 3 серпня, вже наступного понеділка в 17 районних судах відбувався розгляд понад 90 адміністративних процесів. На тижні продовжувалися точкові обшуки з виламуванням дверей та недопуском адвокатів. Але попри це люди продовжують виходити!
Тим часом уже відкрили нову “Болотну справу”. За статтею “Масові заворушення” наразі проходять уже 13 людей, серед яких студент, переможець загальноросійської наукової олімпіади Єгор Жуков. Їм усім загрожує позбавлення волі до 15 років. Сергію Абанічеву, наприклад, за те, що він викинув на землю пусту паперову склянку, чим, на думку слідства, завдав травми правоохоронцю. Перших фігурантів уже відправили на два місяці в СІЗО – до середини вересня. А от у телережисера Дмитра Васильєва (ви можете його знати за програмою “Форт Боярд”) силовики після затримання відібрали інсулін, тож згодом були змушені доправити його прямо до реанімації.
З особливо цинічних речей я б відзначила: звернення прокуратури з вимогою забрати сина та позбавити батьківських прав подружжя Проказових, які брали участь у мітингу, визначені судами штрафи за повторне порушення правил участі в акціях у розмірі 5000 євро, роботу військкоматів на акції для пошуку та відправлення до армії молодих людей призовного віку. А також перше в історії Москви вимкнення інтернету в центрі міста із 13-ї до 19-ї години 3 серпня за прямою вказівкою влади. Тимчасове вимкнення в усьому місті телемовлення для відпрацювання можливості блокування телесигналу. Масові виклики на допит людей, які давали добровільні пожертви на Фонд боротьби з корупцією в межах відкритої справи про відмивання коштів. Ситуацію з Михайлом Свєтловим, який подав заявку на проведення акції та прийшов на перемовини, щоб її узгодити, і був арештований та запроторений за ґрати відразу після розмови. А ще позови до мітингувальників від Мосміськтрансу та ДП “Автомобільні дороги”, які оцінили шкоду через неузгоджену акцію в розмірі 13 з половиною мільйонів рублів, а також виставлені мітингувальникам збитки від власників магазинів та закладів громадського харчування за недоотриманий прибуток (за вказівкою силовиків вони закрилися на час акції та не пускали людей навіть у туалет).
Прямим аналогом нашого “Євромайдану SOS” у Росії є ОВД-Инфо. Це волонтерська ініціатива, яка надає правову та іншу допомогу переслідуваним учасникам протесту по всій країні, веде облік затриманих, шукає адвокатів, моніторить судові засідання, організовує передання ліків та речей арештованим. Власне, робить усе те, що робили й ми 24 години на добу протягом трьох складних місяців Революції Гідності. Я постійно читаю їхні зведення, і робота цих людей викликає у мене величезну повагу. Вчора їхнього співробітника, до речі колишнього “в’язня Болотної”, Олексія Поліховича після роботи затримали “люди в цивільному” та забрали у відділок поліції. І це теж мені дуже знайоме.
Біль і травма війни, що триває вже шостий рік і яку принесла нам Росія, зараз промовляє у багатьох українцях: мовляв, нам абсолютно байдуже, що там відбувається. Це зрозуміла позиція, але недалекоглядна. Адже від цього насправді багато чого залежить. Після Помаранчевої революції ми не дуже цікавилися ситуацією в Росії, а настрашений досвідом України Кремль організував підставний скандал зі “шпигунським каменем” та почав атаку проти власного громадянського суспільства, взяв під контроль медійну й освітню сфери та вибудував централізовану вертикаль. Ну а вже потім відхапав частину українських територій. І зараз невідомо, що стане наступним “КримНаш”, яким Путін намагатиметься перемкнути увагу росіян.
Але написала я все це з інших міркувань. Адже серед росіян, які виходять цими тижнями під кийки оскаженілих від безкарності силовиків, багато близьких мені за духом людей, що на початку війни публічно виходили на марші миру, засуджували окупацію Криму та всі ці роки проводили акції на захист українських політв’язнів. Свого часу ці люди нас підтримали. Вони пішли проти мілітаристської істерії більшості та поставили себе під реальний ризик. Вибачте, але пройти центром Москви з величезним плакатом “Руки прочь от Украины” – це не в Києві під російським посольством стояти. Справа Дениса Бахолдіна та інших росіян, які сидять у тюрмах за підтримку України, цьому красномовне підтвердження. І тепер я у свою чергу хочу звернутися до цих росіян і сказати: “Вы мужественны и прекрасны! За вашу и нашу свободу! И пусть #россиябудетсвободной!”
Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод
Оригінал тексту тут
