Омбудсман закликав парламент та уряд до рішучого забезпечення громадянської рівності для ЛГБТІК в Україні
“Карфаген має бути зруйнований”. Цю легендарну фразу римського діяча та оратора Катона Старшого, якою він завершував усі свої виступи в сенаті Давнього Риму, фактично повторює з року в рік український Омбудсман Дмитро Лубінець у щорічних доповідях парламентові. Тільки в такому сенсі, що в Україні має бути подолана дискримінація на підставах сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
Є дві ключові законодавчі новації для забезпечення громадянської рівності ЛГБТІК-людейі , на яких наголошує Омбудсман в опублікованій щойно доповіді за 2023 рік: перша – про встановлення справедливої відповідальності за злочини, мотивовані гомофобією та трансфобією; друга — про визнання цивільних партнерств між особами однієї документальної статі.
Щоб це сталося, Омбудсман закликає парламент розглянути два законопроєкти (с. 260):
- перший — це проєкт закону від 13 травня 2021 року № 5488 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації“, розроблений Міністерством внутрішніх справ України і внесений на розгляд парламенту Кабінетом Міністрів України;
- другий — це проєкт закону від 13 березня 2023 року № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств“, внесений на розгляд парламенту групою з 18 депутаток і депутатів (ініціаторка — Інна Совсун).
У своїй щорічній доповіді Омбудсман виділяє тему захисту від дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ) в окремий блок соціальної проблематики та присвячує цій темі окремий розділ задля її комплексної репрезентації.
Нижче наводжу найважливіші констатації Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про ЛГБТІК.
- “Впродовж року знизилася частка осіб, які негативно ставляться до ЛГБТІК-людей з 38% до 34% та збільшився відсоток позитивного ставлення до ЛГБТІК-людей – з 13% до 15,5%. Сумарна кількість тих, хто ставиться позитивно або байдуже, — 61%, тобто більшість населення України” (с. 239);
- “Результати розгляду звернень до Уповноваженого, а також моніторингу ЗМІ та інших відкритих джерел підтверджують наявність дискримінаційних практик стосовно ЛГБТІК-людей. Продовжують вчинятися злочини з мотивів нетерпимості. … Залишається актуальною проблема кваліфікації таких злочинів без урахування мотиву нетерпимості” (с. 239–240).
- “На практиці існують проблеми із застосування статті 161 КК України (“Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками”), а антидискримінаційне законодавство України потребує вдосконалення. На потребі включення ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності до КК України як захищеної, а також визнання мотиву нетерпимості за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності обставиною, що обтяжує покарання, наголошено Європейською комісією проти расизму та нетерпимості (ЄКРН)” (с. 240–241).
- “Представники ЛГБТКІ-спільноти, які були змушені виїжджати за кордон у зв’язку зі збройною агресією проти України, в країнах із більш лояльним законодавством (Німеччина, Австрія), почуваються вільніше, а визнання їхніх стосунків державою мало вирішальне значення у виборі країни проживання” (с. 244).
Додам, що тут ідеться переважно про осіб із жіночим маркером статі в документах, натомість проблема втрати Україною людського капіталу в особі людей з числа ЛГБТІК+ завжди стояла гостро, тому розв’язання проблеми дискримінації на підставах СОГІ є також умовою збереження Україною привабливості як “країни для життя” (с. 244).
- “Невизнання реєстрованих партнерств для ЛГБТІК-партнерів залишається системною проблемою в Україні. … Результати загальнонаціонального телефонного опитування, яке здійснював Київський міжнародний інститут соціології у травні 2023 року, виявили, що право ЛГБТ+ людей на цивільне партнерство підтримують (повністю або частково) 67% респондентів” (с. 244).
- Омбудсман констатує, що минулорічна рекомендація №92 на адресу Кабінету Міністрів України, яка полягала в тому, щоб “розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України про внесення змін до Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” щодо доповнення визначення терміну “дискримінація” ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності”, — не виконана (с. 282).
Слід зазначити, що кожна чергова щорічна доповідь Омбудсмана не скасовує рекомендацій із попередніх доповідей, а конкретизує, розширює та доповнює їхній перелік.
Отже, завдяки активній позиції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини маємо конкретизований перелік законодавчих новацій, покликаних кардинально змінити становище ЛГБТІК+ в Україні з гіршого на краще, створити для тих ЛГБТІК+, які виїхали за кордон, соціальні умови для повернення на батьківщину.
З доповіді ми тепер точно знаємо: ставлення більшості суспільного загалу — на боці громадянської рівності для ЛГБТІК+. Зокрема, українське суспільство в цілому переважно підтримує права ЛГБТ на реєстрацію в Україні цивільних партнерств як форми державного визнання своїх сімейних стосунків. Такий фон суспільного ставлення являє собою поживний ґрунт для роботи державних інституцій щодо реформування законодавства для всеохопного забезпечення громадянської рівності для ЛГБТІК+.
Таким чином, відповідно до позиції Омбудсмана, офіційно представленій парламентові через щорічну доповідь за підсумками 2023 року, державним інституціям, насамперед Верховній Раді України та Кабінетові Міністрів України, належить зробити ще багато для “руйнування Карфагену” — викорінення дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. А на допомогу українським парламентові та урядові в цій роботі, як уже багато років поспіль це відбувається, приходять українські громадські та благодійні організації, засновані та керовані представниками й представницями спільнот ЛГБТІК+.
Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO
