Обмеження доступу до реєстрів як “театр безпеки” від парламенту, або П’ять причин ветувати ці обмеження

Минулого тижня громадські організації закликали президента Володимира Зеленського ветувати щойно ухвалений парламентом закон № 11533, який обмежує доступ до низки державних реєстрів, серед яких Реєстр речових прав. ГО наголошують, що ці обмеження ускладнюють викриття корупційних правопорушень та шкодять суспільному інтересу.

Автори закону аргументують його необхідністю гарантування національної безпеки і оборони. Водночас наразі ухвалений документ радше має вигляд театру безпеки – практика впровадження нібито безпекових заходів, які дають відчуття безпеки, але водночас практично нічого і нікого не захищають. 

Також згаданий закон непропорційно обмежує і право на доступ до суспільно важливої інформації. Далі пояснюю чому.

Що сталось

21 серпня 2025 року народні депутати в турборежимі підтримали два законопроєкти, які обмежують доступ до відомостей низки реєстрів з метою “захисту та підтримки оборонно-промислового комплексу”. Це законопроєкт № 11533 “Про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей надання відомостей публічних електронних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, та деяких інших публічних електронних реєстрів” та законопроєкт № 13420 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу”. Останній уже підписав президент. 

Законопроєкти передбачають обмеження доступу до відомостей низки важливих реєстрів, таких як Державний реєстр речових прав, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, Державний реєстр патентів на промислові зразки, Державний реєстр свідоцтв на знаки для товарів і послуг, Державний реєстр України компонувань напівпровідникових виробів, Державний реєстр патентів на корисні моделі. 

Так, згідно із законопроєктом № 11533 доступ до відомостей про точне місце розташування та кадастровий номер усіх юридичних осіб Державного реєстру речових прав буде повністю обмежений в електронному вигляді, хоча зберігається можливість отримати витяг у паперовому (потрібно йти до реєстратора, нотаріуса, ЦНАП), а також доступ через сервісну послугу для банків. 

Обґрунтовували обмеження відомостей про всіх юридичних осіб тим, що технічно неможливо обмежити лишень оборонку, а також якщо виокремити оборонку, то, зіставивши дані, можна буде виявити оборонні підприємства. Але… водночас законопроєкт № 13420 передбачає створення нового реєстру – реєстру “Дефенс Сіті”, і доступ до всіх відомостей про підприємства, які будуть внесені в цей реєстр, будуть обмежені в цілій низці інших реєстрів (у тому ж Державному реєстрі речових прав). Як бачите, логіки тут мало. 

Чому це черговий театр безпеки й порушення прав 

1. Частина обмежень має непропорційний характер. В Україні зареєстровано понад 1,5 млн юросіб. Ініціатор обмеження електронного доступу до певних відомостей про всіх юридичних осіб у Держреєстрі речових прав народний депутат Ігор Фріс каже, що законопроєкт ініційований Мінстратегпромом і отримав висновки, підтримку 100 підприємств, Асоціації виробників зброї (в переліку членів цієї асоціації теж 100 підприємств). Тобто для захисту кількох сотень підприємств обмежують доступ до важливих відомостей про всіх юридичних осіб. 

2. Держава не вжила всіх заходів, щоб захистити інтереси національної безпеки без тотального обмеження. Як ви побачили вище, законотворці обмежили доступ до важливих відомостей про всіх юридичних осіб, бо, мовляв, технічний адміністратор реєстру не може виокремити лише оборонку або бояться, що вилучення оборонки полегшить її виявлення ворогу. Але цього ж дня парламент (і ті самі депутати) голосують саме за таке виокремлення. Ці законопроєкти суперечать один одному. 

3. Необмежена дискреція влади. У законопроєкті № 11533 дуже розмито вказано, доступ до яких саме відомостей у низці реєстрів має бути обмежений. Зазначено, що це відомості, “пов’язані із забезпеченням національної безпеки і оборони”. Водночас в Україні обмеження доступу до публічної інформації можливе лише після проходження так званого трискладового тесту (стаття 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”). Однак тут указано, що Кабмін має розробити порядки таких обмежень.  

4. Обмеження доступу до того, що вже було в мережі Інтернет, не працюють. У грудні 2024 року росіяни зламали реєстри Мін’юсту (зокрема, Державний реєстр речових прав). Та й доступ до Держреєстру був відкритим і через інтерфейс прикладного програмування за договором з технічним адміністратором, і через електронний запит з ідентифікацією запитувача, і в паперовій формі. Мало того, зацікавлені особи можуть отримати доступ до реєстрів і на чорному ринку, дані можна зіставити з різних реєстрів. Тобто очікувати, що в росіян чи їхніх агентів в Україні немає даних, – ілюзія. 

5. Обмеження права на доступ до суспільно важливої інформації створює загрози для… реалізації національних інтересів, захисту національної безпеки. Зокрема, про “сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення” (Закон України “Про національну безпеку“). Такі обмеження ускладнюють роботу журналістів, громадських активістів, які ведуть антикорупційну діяльність, нотаріусів, юристів, арбітражних керівників, фінустанов, простих громадян. Вони також створюють лазівки для недоброчесних політиків та бізнесів для уникнення громадського контролю (до прикладу, реєстрація майна на юридичних осіб). Це може впливати на сталий розвиток, стан корупції в країні. Особливо в контексті відбудови. 

Замість висновків 

Захищати наш оборонно-промисловий комплекс треба. З цим, певно, ніхто не сперечається. Але треба зважати на реалії – специфіку пошуку інформації, яка вже була в інтернеті, вразливість українських реєстрів, їхні злами, розвиток технологій OSINT, чорний ринок даних, існування мереж та вербування інформаторів, навідників в Україні. Суперечливе обмеження доступу веде до суспільної напруги, а не до захисту національних інтересів. 

Надія Бабинська, експертка з відкритих даних, засновниця щорічної Конференції закритих даних