Нову поліцію замовляли?

У Києві та області офіційно закінчилася атестація поліції, і найбільші ентузіасти покотили в пошуках ідеального копа до Хмельницького.

Саме час підбивати підсумки. У мене часто запитували – чи може купка бовдурів на зразок нас, членів атестаційних комісій, адекватно оцінити людей з 10-20-100-річним стажем, виявити злодіїв і гвалтівників і перетворити міліцію в поліцію. Щодо останнього у мене є однозначна відповідь: ні! Міліція перетвориться в поліцію виключно самостійно, наше ж завдання – здійснити перший стусан у потрібний бік.

А ось щодо сумнівів у нашому атестаційному потенціалі (цілком обгрунтованому, поза всяким сумнівом) – у мене немає ніяких доказів на користь того, що він є або його немає. Я залишу при собі різні кивки в бік того, що серед нас є дуже навіть компетентні люди – і начальники різних управлінь в МВС, і досвідчені правозахисники, і генерали АТО, і громадські працівники – адже насправді це ні про що не говорить і нічого не значить. Ми просто купка небайдужих юнаків та дівчат, які витратили 2 місяці свого життя, безкоштовно (не враховуючи талонів на їжу) проводячи в задушливій маленькій кімнаті по 20-30 співбесід щодня, і заповнюючи тонни папірців. Але насправді ми просто за все хороше і проти всього поганого.

Атестацію зміг би провести будь-який з читачів, хто хоч раз у житті замислювався над тим, чому міліція не викликає у нього майже ніяких позитивних емоцій. Швидше за все, вам, шановний читачу, не випала можливість бути членом атестаційної комісії.

Ну, тоді ласкаво просимо за лаштунки…

***

Сонний ранок. У коридорі товпляться нервові кандидати в поліцію, здебільшого чоловіки, рідше – жінки в декреті. Всі в костюмах, приблизно відповідних бажаній посаді. У кабінеті під номером 11, де сидить одна з атестаційних комісій, вже зібрався кворум: двоє членів комісій, голова та секретар. П’ють кислу каву. Одноразові ложечки закінчилися ще вчора, тому розмішують олівцями. Секретар злиться, бо глава переплутав всі протоколи і наклеїв на справи стікери, а їх мало, і потрібно їх використовувати тільки у випадку, коли “поліграф”, “немає справи”, “декрет”, “держслужбовець”, “зіпсували протокол”. На столі і на всіх твердих пласких поверхнях лежать пухкі важкі сині папки з нескінченною множиною файлів з особистими справами: характеристики начальства, послужний список, декларація, довідки, бали по тестах і всяка хоч скільки-небудь корисна інформація, яка допоможе нам скласти перше враження про кандидатів. За 5 хвилин до дев’ятої починають метушитись координатори: час починати. Попереду близько 30 співбесід, а після них – ще близько 80 заочних справ.

– Ви готові починати?

– Ага, запрошуйте…. Добрий ранок, сідайте.

– Як ваше прізвище?

– Петров.

– Ви слідчий?

– Так.

– Чому захотіли стати міліціонером?

– Я з дитинства мріяв бути міліціонером, люблю допомагати людям.

– А чому ви не стали соцпрацівником, як ви любите допомагати людям? Соцпрацівника адже ніхто не звинуватить, що він хабарі бере, б’є ув’язнених.

– …

***

– Вітаю? Ви Смирнов?

– Так точно.

– Вам пропонували коли-небудь хабарі?

– Ні.

– А вашим колегам?

– Не чув такого.

– Дивіться, Ви дізналися, що глава Нацполіціі бере хабарі. Ваші дії?

– Подзвоню … ееее … .Нє, ну, такого бути не може.

***

– Чому тести так погано здали? У вас 17 і 13 балів з 60 можливих.

– Я вибрав всі відповіді “А”.

– ????

– Розумієте, мені держава нічого не дала, нічого для мене не зробила. Так чому я повинен якось напружуватися? Я здав тести за 10 хвилин, чому я повинен щось робити для держави?

– Дякуємо. У нас питань більше немає.

***

– Принесли талони в “Три хом’яка”.

– О-о, супер.

– Чудово.

– Там в салаті знайшли таргана. У суботу буде санстанція, пропоную сьогодні взяти їжі в “Продукти”.

– Чудова ідея.

– Підтримую.

***

– Добрий день, сідайте. Ви хто?

– Іванов, замстль нчльніка следствуправленія мкрского району в кйевской області.

– Ого, цілий заступник начальника. Хабарі пропонують?

– До мене нічого не доходить. У нас начальник все вирішує.

– Зрозуміло. Поліграф погодитеся пройти?

– ….

– ….

– Мені дружина не дозволяє.

***

– Вітаю. Ви хто?

– Я Сидорова. Слідчий в — пінському райвідділі.

– У —пінському? Скажіть, а якщо у слідчого в кабінеті лежить молоток – це нормально?

– Не знаю, у нас тільки дриль лежить.

– …?

– І тільки в кабінеті начальника.

– ???

– Ну, справи зшивати.

***

– Вони всі брали хабарі.

– Тоді давайте виганяти тупих.

***

– Ви хто?

– Ласточкін. Оперуповноважений.

– Скажіть, ви як правоохоронець можете обмежити людину в її правах і свободах?

– Ні.

– А як ви затримаєте людину, не обмежуючи її права на свободу пересування?

– А, ви в цьому сенсі. Можу.

– А право не зазнавати жорстококо поводження можете обмежити?

– Так.

– Ні.

***

– Поліграф показав, що ви причетні до кришування мафії, складання фальшивих протоколів, хабарництва та вживання важких наркотиків.

– У мене на цьому питанні засвербів палець.

***

– Поліграф показав, що ви зберігали наркотики, водили транспортний засіб у нетверезому стані, відпустили злочинця, отримали хабара. Як ви це прокоментуєте?

– Та ну, маячня якась.

***

– Поліграф показав, що ви брали хабарі.

– Так я сам про це поліграфологові чесно сказав.

– А чого нам на першій співбесіді говорили, що не брали?

– …

– Коли останній раз брали?

– В грудні.

– У нас до вас більше немає питань.

***

– У нас тут людина після поліграфа, написано, що брав хабарі. Але не зізнається.

– У нас був один такий. Не зізнавався, але у мене в підсумку всі зізнаються.

***

– Що у нас завтра?

– Завтра у нас борці з економічними злочинами.

– Знову будуть робити вигляд, що не розчули, коли будемо питати про хабарі?

– Ага.

– Я буду.

***

– А чому нікого немає?

– А ми вам не сказали? Ви сьогодні з 14.00 починаєте.

Думаю, дорогий читачу, що, зазирнувши за двері кабінету під номером 11, де засідала одна з комісій, і підслухавши ці та інші розмови, ви б зрозуміли, що проводити атестацію зовсім не складно. Це не виключає того, що іноді ми мало не билися за тих чи інших кандидатів, доводячи, що вони повинні обов’язково або не повинні ні за яких обставин працювати в поліції, але в більшості випадків нам вистачало 15 хвилин, щоб ухвалити майже одноголосне рішення. Ви б, читачу, я впевнена, теж бували захоплені або розчаровані тими людьми, які приходили до нас, і, я впевнена, звільнили б і залишили більшість з тих, хто був звільнений або залишений нами.

І раз вже ми так чудово збігаємося у смаках, то в Україні, поза сумнівом, буде нова поліція.

* Всі діалоги взяті майже з життя.

** Будь-які збіги випадкові.