Як я отримувала дозвіл на в’їзд до Криму
#FeelYourRights
Існуючий порядок в’їзду до Криму, навіть з ухваленими змінами (які значно його поліпшили), не дозволяє забезпечити постійну, регулярну або термінову присутність на півострові іноземних правозахисників, журналістів або адвокатів.
Я допомагала своїм колегам-правозахисникам з Росії отримати дозвіл на в’їзд до Криму законним шляхом. І тепер про все по порядку.
1. Отримати лист підтримки з Міністерства закордонних справ (МЗС).
На це знадобився місяць. Причому з перекиданням цього листа до трьох різних департаментів! І лише втручання іншого співробітника МЗС, з яким ми працюємо по арештованих в Росії з політичних мотивів, прискорило процес, і він зайняв аж… (барабанний дріб!)… півдня. Робимо висновок: МЗС до процедури не готове.
2. Етап знайомства з сайтом міграційної служби.
По-перше, він виключно українською. Забіжу наперед – як і всі документи у процедурі. На мої подальші запитання співробітнику “а чому тільки українською?” на мене здивовано дивилися і переконували, що це ж внутрішній документообіг, тому все повинно бути тільки українською.
Далі. На сайті умови подачі документів на основі порядку все ще без змін (на момент підготовки колонки – ред).
3. Довгоочікувана зустріч.
Потрапивши в заповітний кабінет Державної міграційної служби України – Головне управління по Києву (Березняківська 4-б), ми з’ясували, що необхідно надати оригінал паспорта (у перекладі на українську) і оригінал листа з МЗС (яке потрібно було заново запитувати, оскільки спочатку оригінал нам не надіслали). Сам дозвіл був готовий через три дні і його вдалося забрати за довіреністю, посвідченою, до речі, російським нотаріусом.
4. Дозвіл для моїх російських колег-правозахисників таки дали: одному строком на 90 днів з моменту його останнього в’їзду в Україну, іншому – на рік.
Таким чином, навіть якщо всі документи і папери попередньо готові (насамперед, дозвіл МЗС), то для в’їзду в Крим треба:
- спочатку приїхати до Києва (або інше місто материкової України) і подати там документи до міграційної служби
- почекати кілька днів для отримання дозволу (від 2-3 до 5 днів)
- поїздом їхати до Херсона і проходити всі кордони там
- виїжджати так само через Херсон, а потім транзитом через інше місто України
- з урахуванням припинення прямого авіасполучення з Росією, дорога до Криму подовжується як мінімум на 3 дні (якщо не вважати додаткові 2-3-5 днів очікування дозволу)
А … Через 90 днів доведеться повторити процедуру заново.
А як же бути якомусь шведському журналісту, який не має друзів в Україні і не базується тут? Адже пройти цю процедуру буде вкрай складно, якщо взагалі можливо. Мало того, що це займає до 5 днів, ще й всі без перекладу на англійську.
Багатьох питань можна буде уникнути, якщо буде створена процедура подачі документів онлайн (бажано, англійською).
Також зараз неможливі екстрені виїзди (не через Росію). Наприклад, щоб легально привести адвоката або експерта, або журналіста, що реагує на екстрену подію, треба спочатку на кілька днів (як мінімум) привезти його до Києва.
Швидше за все, існуючий порядок призведе до того, що іноземні громадяни (насамперед, журналісти провідних видань, експерти, а також всі адвокати) будуть їздити через Росію і не будуть навіть намагатися узгодити свої поїздки з українською владою. Власне, що в більшості випадків і відбувається.
Ніхто, крім наших колег-правозахисників, проходженням даної процедури не заморочується…
Тому Україні як державі необхідно замислитися про зміну порядку, який створений таким, що стимулює його порушення.
Олександра Романцова – координаторка проектів Центру громадянських свобод, волонтер Євромайдан-SOS
