Геноцид у Бучі: як діяти, щоб ефективно покарати рашистів у всіх можливих трибуналах

Останні дні відкрили мені, що виявляється ненависть може бути різною. І ненависть до рашистів зі сльозами на очах, яка з’явилась, коли я дізнався про назви дитячих садочків, що були розбомблені в Охтирці у перші дні війни, поступово змінилась на холодну, розважливу ненависть, яка дійшла якогось абсолюту, коли оприлюднили перші фотографії з Бучі, Ірпеня…

З іншого боку, на жаль, ці вбивства не були чимось неочікуваним або новим. Нижче опис результатів “зачистки” Грозного російськими солдатами протягом штурму грудня 1999 – січня 2000, викладених в рішенні ЄСПЛ Khashiyev and Akayeva v. Russia (nos. 57942/00 and 57945/00, 24 February 2005).

“17. … 25 січня 2005 року перший Заявник … поїхали до Грозного, щоб отримати інформацію про своїх родичів. На Нафтовій вулиці, 107 у внутрішньому дворі вони знайшли 3 тіла з вогнепальними пораненнями та іншими тілесними ушкодженнями. Це були Лідія Хашієва та Анзор Таймесханов, сестра та племінник першого Заявника, та Адлан Акаєв, брат другого Заявника. У його руці було затиснуто його посвідчення завідувача кафедри фізики Грозненського педагогічного інституту. Інші документи були в кишені його сорочки: паспорт, посвідчення наукового співробітника Грозненського нафтового інституту та права водія. Ідентифікаційні документи знайшли і на 2 інших тілах.

….19. Перший Заявник стверджує, що на тілах його родичів було багато слідів від ударів та вогнепальних поранень, деякі кістки були зламані. Зокрема, на тілі Лідії Хашієвої було 19 поранень від ударів, її руки та ноги були зламані, а зуби вибиті. На тілі Анзора Таймесханова було багато забоїв та вогнепальних поранень, його щелепа була зламана.

…23. 9 лютого 2000 року друга Заявниця поїхала до Грозного. У дворі будинку 107 на Нафтовій вулиці вона виявила та забрала з собою гільзи від кулемета та капелюх свого брата. Того ж дня у сусідньому будинку вона побачила тіла ще 5 людей, усі були застрелені. Вона побачила, що шоста жінка з цієї групи Олена Г. була поранена, але жива. Другий Заявник пізніше знайшов її в Інгушетії. Олена Г. повідомила другого Заявника, що їх обстріляли солдати, а брата другого Заявника живим вона бачила ввечері 19 січня 2000 року.

…25. Перший Заявник стверджує, що тіло Хаміда Хашієва було скалічено, череп був розбитий, а деякі пальці були відрізані. Тіло Різвана Таймешханова було змучено численними кульовими пораненнями”.

Вибачте за довгу цитату, але важливо показати, що modus operandi рашистів не змінився (більше ніж впевнений, що у багатьох розстріляних у Бучі були при собі документи) і що ці жертви в українських містах – це не випадковість та не ексцес виконавців, а реалізація чинної політики Російської Федерації та встановленого (напевно, в якомусь секретному наказі) порядку дій російських військовослужбовців.

Як написав Winston Churchill: “Those that fail to learn from history are doomed to repeat it.” (“Ті, хто не зробили висновків з історії, приречені її повторити”.)

На жаль, коли відбувались розстріли чеченців у Грозному у 1999–2000 рр., доступ до місць злочинів був тільки у російських правоохоронних органів і заявникам було важко зібрати докази порушень для ЄСПЛ. Також на той час ЄСПЛ був єдиною незалежною інстанцією, яка могла розглядати ці порушення. Розгляд цим форумом має свої плюси та мінуси. З одного боку, цей суд досить неформально ставиться до доказів та не вимагає для своїх рішень суворого кримінального стандарту доведення, а також присуджує жертвам порушень грошову компенсацію. З іншого боку, не встановлюючи індивідуальної відповідальності, його рішення мають значно менший попереджувальний ефект рішення міжнародних кримінальних трибуналів.

На іншому полюсі знаходиться розслідування масових вбивств чоловічого населення Сребрениці у 1995 році. Розслідування було проведено Офісом прокурора Міжнародного кримінального трибуналу по Югославії та призвело до визнання цих подій “геноцидом” у рішеннях цього Трибуналу у справі Prosecutor v. Krstić, а також до офіційного вибачення у 2004 р. президентом Республіка Сербська за різанину у Сребрениці.

Те, на що я хочу звернути увагу загалу, викладено у пункті 71 рішення першої інстанції Трибуналу щодо підтвердження позиції обвинувачення результатами експертиз тіл ексгумованих з місць масових поховань і в примітках 138 та 139 до цього пункту (див фото, нижче). Зверніть увагу на перелік експертів та експертних установ, які проводили дослідження: в ексгумації брали участь сім експертів – докторів наук та професорів, а дослідження проводились у лабораторіях США і Нідерландів.

Я не знаю, чи вдасться провести розгляд злочинів проти людяності, які вчинили рашисти в Україні, в Міжнародному кримінальному суді або в спеціалізованому трибуналі по типу Югославського. Але провести спільне розслідування цих злочинів із залученням міжнародної допомоги, зокрема експертної, можна та, на мій погляд, необхідно прямо зараз.

Українські воїни долають рашистів на полях битв, а наше завдання здолати їх у всіх можливих судових форумах, а якщо таких форумів бракує, створювати нову юридичну інфраструктуру для покарання винних та стягнення компенсації з агресора. Але в основі таких процесів має лежати збір доказів…

Іван Ліщина, юрист, адвокат, радник міністра юстиції України, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини у 2016-2021 роках