Як звільнити всіх цивільних заручників і допомогти їм дожити до свободи

За припущеннями Центру громадянських свобод, щонайменше 7 тисяч українських цивільних наразі перебуває в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях України та в РФ. Це приблизна цифра. З чого вона склалася? Ми знаємо за прізвищами 1600 цивільних, яких позбавили волі. Але ми знаємо далеко не всіх. Більш ніж 28 тисяч українців наразі внесено до реєстру безвісти зниклих, близько половини з них є цивільними. Тобто ми підрахували за досвідом таких війн, яка йде зараз в Україні, скільки людей уже можуть бути, на жаль, загиблими та скільки таких людей звільнили. І ми зараз використовуємо цифру 7 тисяч.

Ми пропонуємо систему дій, яка може сприяти звільненню великої кількості людей. Інакше нам потрібно буде 100 років, щоб звільнити всіх. Такі темпи нас не влаштовують. Російський режим чудово розуміє, що він порушує вимоги Міжнародного гуманітарного права. Воєнні злочини для РФ є способом ведення війни. Тому просто казати, що вони порушують Міжнародне гуманітарне право, безперспективно. Потрібна система взаємопов’язаних заходів тиску на РФ.

14 лютого Центр громадянських свобод презентував стратегію звільнення цивільних в’язнів і пошуку безвісти зниклих внаслідок російської агресії. Авторами концепції звільнення цивільних заручників стали експерти ЦГС та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Зі стратегією, яку ми виклали двома мовами, можна ознайомитися на сайті нашої організації.

Стратегія, яку ми розробили, спрямована на вирішення двох головних цілей. Перша – допомогти цивільним заручникам вижити, а друга – звільнити всіх.

Хто є цільовою групою нашої стратегії? Це цивільні, які не засуджені російськими судами та які не мають кримінальних справ. У цьому разі ми вимагатимемо звільнення без умов та обмінів. Ця стратегія відкидає варіант обмінів цивільних на будь-кого. Такі ідеї є в РФ. Є група депутатів у Держдумі, які намагаються просунути ідею обміну українських цивільних на інших українських цивільних, яких засуджують в Україні за колабораціонізм. Це жахлива ідея. Оскільки в РФ є безмежний ресурс для того, щоб поповнювати цей обмінний фонд. Зараз на окупованих територіях перебуває декілька мільйонів громадян України. Згадана мною депутатська група не отримала підтримки з боку інших представників російської влади.

На нашу думку, ключовим елементом стратегії є звернення до РФ з вимогою звільнити цивільних на підставі того, що вона порушує конвенцію проти катувань. Оскільки Росія, яка свого часу її ратифікувала та взяла на себе зобов’язання виконувати всі її норми, досі з неї не вийшла. А жорстоке поводження у вигляді тримання цивільних осіб на невизначений термін під вартою порушує цю конвенцію.

Перший крок – звернення до влади РФ. Так вимагає саме ця конвенція. Українська влада має почати комунікацію з РФ. Ми розуміємо, наскільки це рішення є непростим, але іншого варіанту ми не бачимо. Другий крок – у разі відмови вимагати створення міжнародного арбітражу. Так вимагає конвенція. Якщо протягом шести місяців РФ не погоджується на країну, яка виконуватиме функцію арбітражу, то Україна має право звернутися до Міжнародного суду ООН. Але це може зробити лише українська влада.  

Наступним кроком має стати правовий вплив. Його суть полягає в тому, що Україна з’ясовує дані про керівників в’язниць, де незаконно утримуються цивільні українці. Це необхідно для того, щоб порушити проти них кримінальні провадження як в Україні, так і в інших країнах. Наразі наша держава розпочала цей процес, але він ще не настільки масштабний. Саме тому необхідно створити умови для видавання ордера Міжнародним кримінальним судом за незаконне позбавлення волі цивільних. МКС уже видав два ордери за депортацію дітей та два ордери за обстріли цивільної інфраструктури. 

На дипломатичному рівні ми пропонуємо залучити якомога ширші можливості спеціальних доповідачів ООН, зокрема з насильницьких зникнень. Паралельно варто розпочати комунікацію з донорами Міжнародного комітету Червоного Хреста. У Центру громадянських свобод не вийшло налагодити співпрацю з МКЧХ через закритість та консервативність останнього. Але це моя особиста думка. Тож я сподіваюсь, що спілкування з донорами допоможе налагодити з ними зв’язок.

Щодо економічного впливу, то я вважаю, що варто створити спеціальний пакет санкцій під назвою “за цивільних”. У такий спосіб це буде відповідний сигнал для представників російської влади, які порушують міжнародне законодавство. Також не варто забувати, що окрім звичних санкційних інструментів можна використати такі потужні системи, як Global Magnitsky Act.

На гуманітарному рівні ми пропонуємо розгорнути потужну міжнародну інформаційну кампанію. Оскільки західний світ мало знає про цю проблему. Вони знають про велику війну та обмін військовополоненими. Про масштаби утримання цивільних більшість наших західних союзників просто не мають уявлення. Можливо, петиція для розгляду цього питання на засіданні Генасамблеї ООН є одним з таких інструментів.

 Михайло Савва, член експертної ради Центру громадянських свобод