Чи треба українським експертам спілкуватися з “хорошими російськими медіа”?
Чи треба українським експертам спілкуватися з ліберальними/опозиційними/емігрантськими російськими медіа? Розпишу свою вже не раз висловлену позицію трошки докладніше.
“Хороші російські” медіа — це медіа для росіян, які живуть у Росії та за її межами. Вони обслуговують інформаційні потреби аудиторії, яка більш-менш проти Путіна, проти війни й хотіла б, щоб Росія була менш агресивною і більш притомною. Це збігається з нашими інтересами, хоча, якщо розбирати дискурс у деталях, виникає багато нюансів.
Чи хотіли б ми, щоб ця аудиторія бачила адекватну, не спотворену і не забруднену російською пропагандою картину подій в Україні та світі? Моя відповідь — так, бо нам це в принципі вигідно, хоча це, безперечно, не головна наша потреба. І не слід покладати на цю аудиторію надмірних сподівань.
Чи хотіли б ми, щоб до цих людей доносили українське бачення подій, а не обговорювали “нас без нас”? В принципі, якщо Україна хоче бути суб’єктом і ковалем свого щастя, то їй варто самій розповідати свою історію. Тому, якщо в “хороших російських” журналістів є питання про Україну до українців, на ці питання нам варто відповідати. Інакше вони шукатимуть ці відповіді деінде, і те, що вони там знайдуть і оприлюднять, може нам сильно не сподобатись і навіть зашкодити.
Чи є спілкування з “хорошими російськими” медіа участю в інформаційній війні? Ні. Хіба що вам склали шпаргалку спеціальні люди, які в українських силах оборони займаються інформаційною війною. Інформаційна війна — це не отаманщина і не партизанщина, де кожен стріляє, з чого хоче і куди йому заманеться. Тому намагатися маніпулювати, пропагувати і розпропаговувати, “підривати зсередини” абощо, спілкуючись із російськими журналістами, не варто. Є запит на факти — давайте їм факти. Якщо питають особисто вашу думку — кажіть, але не забувайте уточнити, що це особисто ваша думка, а не факт.
Чи має бути якась самоцензура і самообмеження під час такого спілкування? Я думаю, що мусить бути. Не варто озвучувати речі, які можуть бути використані проти України, навіть якщо “ви так думаєте”. Наприклад, я маю багато претензій до влади щодо її інформаційної політики в час війни, але в розмові з “хорошими російськими” медійниками залишу ці претензії при собі.
Чи варто вступати у відкриті дискусії з “хорошими росіянами”, де ви ніби як представляєте Україну, а вони — “хорошу Росію”? Я б не радив. Україна нікого на це не вповноважувала.
Якщо людина, яку в Україні поважають і люблять, необачно вступила з “хорошими росіянами” в комунікацію, яка, на вашу думку, шкодить українським інтересам, чи варто її критикувати? Як на мене, варто — таким чином ми унормовуємо межі прийнятного для нашої умовно-уявної спільноти. Хоча, звісно, завжди будуть сміливці, які чхатимуть на ці межі, і яким частина аудиторії за це плескатиме.
Отар Довженко, медіаексперт
