Система захисту ВПО погіршується, уряд має її терміново реформувати
Сьогодні в Україні понад 4 млн внутрішньо переміщених осіб, які щодня стикаються з численними викликами – від пошуку безпечного житла до доступу до базових соціальних послуг. Результати нового опитування УВКБ ООН, проведеного разом з Офісом омбудсмана та громадськими організаціями, виявило тривожні тенденції: система захисту ВПО не лише не покращується, а й погіршується.
Заступниця Представниці УВКБ ООН в Україні з питань захисту Ніна Майя Шрепфер під час дводенного форуму “Де починається і закінчується захист”, організованого Управлінням ООН у справах біженців та благодійним фондом “Право на захист”, привітала намір Мінсоцполітики розробити маршрут для ВПО від евакуації до реінтеграції у новій громаді або повернення на деокуповану територію. Шрепфер наголосила на необхідності координації дій усього уряду для комплексного розв’язання проблем ВПО. ZMINA публікує промову Ніни Майї Шрепфер.
Незалежно від того, чи працює УВКБ ООН з урядом на центральному чи місцевому рівні, чи ми працюємо в організації громадянського суспільства, чи в громаді, чи в установі ООН, ми всі несемо відповідальність, маємо допомагати та захищати тих, хто постраждав від війни, і особливо тих, хто є внутрішньо переміщеними особами.
Я хотіла б поділитися найсвіжішими результатами соціологічного опитування ВПО щодо системи їхнього захисту. Спільно з Офісом омбудсмана, громадськими об’єднаннями, зокрема благодійним фондом “Право на захист”, ми проводимо опитування з питань захисту ВПО двічі на рік, щоб зрозуміти, як відновлюються вони після переміщення, чи повертаються вони на окуповану територію, який у них доступ до своїх прав і послуг та чи можуть вони ними скористатися.
На жаль, результати другого раунду опитування, які будуть оприлюднені 10 грудня, у Міжнародний день прав людини, показують справді дуже похмуру картину.
29% ВПО відчувають таку небезпеку, що більше не можуть жити звичайним повсякденним життям. Вони вже не можуть реалізувати жодних прав чи отримати доступ до послуг. Це погіршення порівняно з нашими висновками з першого раунду.
Ми бачимо, що на понад 10% скоротилась частка людей з прифронтових районів, які висловлюють готовність евакуюватися, якщо ситуація з безпекою погіршиться. 18% людей з прифронтових районів кажуть, що не зможуть евакуюватися, тому що вони не знають, куди їхати, де шукати допомоги, і не хочуть залишати свою власність.
62% розповіли, що їхній будинок або зруйнований, або пошкоджений, або залишився в окупації, і лише 4% ВПО заявили, що змогли отримати повну або часткову компенсацію за зруйновану або пошкоджену домівку.
Система соціального захисту, яка має запрацювати, щоб підтримати людей у їхній найбільш вразливій ситуації, стала менш доступною, особливо для внутрішньо переміщених осіб. 13% респондентів заявили, що вони стикаються з бар’єрами у доступі до системи соціального захисту, як у випадку матеріальної допомоги чи пенсії, так і у випадку послуг.
Найбільше занепокоєння викликає те, що ВПО з особливими потребами, такі як люди похилого віку без підтримки, особи з інвалідністю або з хронічними захворюваннями, стикаються з ще більшими бар’єрами. 25% таких осіб не можуть отримати доступ до системи соціального захисту.
Це не просто цифри. Це відображення життя тисяч українців, які стали ВПО. Внутрішнє переміщення – це не вибір. Внутрішнє переміщення – це наслідок війни, з яким українці стикаються.
Проблема, однак, у тому, що система має бути більш гнучкою. Урядова система наразі занадто фрагментована, щоб надавати ефективну підтримку ВПО. Люди одразу після переміщення не знають, в які двері стукати. Дверей забагато, і багато з цих дверей не відчиняються. І це величезна проблема.
Ось чому ми вдячні Міністерству соціальної політики за розроблення маршруту для ВПО. Ми сподіваємося, у майбутньому він краще спрямовуватиме їх до правильних дверей, а також, що ці двері відчинятимуться, щоб надати вкрай необхідну підтримку.
Ми також сподіваємося, що уряд удосконалить механізм евакуації у постанові №1307, який буде реалізований без зволікання і який буде спеціально адаптований для людей похилого віку, які живуть у прифронтових районах. Люди похилого віку та люди з інвалідністю перебувають під найбільшим ризиком у контексті евакуації.
Механізм евакуації має бути краще пристосований для задоволення потреб цих людей, зокрема тих громадян, які проживають в установах прифронтових районів. Немає виправдання тому, що люди, які живуть в установах в прифронтових районах, не можуть бути евакуйовані та переміщені в безпеку з гідністю.
Читайте також: Заручники системи: чи можна було запобігти загибелі людей у колонії в Запорізькій області?
Ми також сподіваємося, що уряд в цілому, через покращену координацію, почне усувати всі бар’єри, з якими стикаються ВПО, зокрема бар’єри до системи соціального захисту, до механізму компенсації, до механізму евакуації та до доступу до правосуддя. Над усуненням цих бар’єрів має працювати весь уряд України за участі всіх органів влади на всіх рівнях.
Читайте також: Ліквідація Міннац’єдності. Що пішло не так з новим міністерством і як це виправити на користь постраждалих від війни
Безбар’єрна Україна має бути безбар’єрною країною для всіх, зокрема для понад 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб.
Ніна Майя Шрепфер, заступниця Представниці УВКБ ООН в Україні з питань захисту
