Чи спроможна Рада суддів установити правду в справі незручного судді?
Центр інформації про права людини уважно стежить за розвитком подій кримінальної справи на Черкащині, в якій суддя Апеляційного суду Сергій Бондаренко заявляє про систематичний тиск і втручання в його роботу як судді з боку керівництва суду задля ухвалення ним неправосудних рішень.
Що потрібно, аби Рада суддів України почала розглядати звернення судді про тиск та втручання в його роботу з боку керівництва? Випадок судді Апеляційного суду Черкаської області Сергія Бондаренка свідчить, що для цього треба щонайменше “зашуміти” у ЗМІ.
Нагадаю, на судовому засіданні Серій Бондаренко заявив, що голова суду Володимир Бабенко вимагав від нього прийняття неправосудного рішення у справі підприємства Дмитра Фірташа до вчительки Оксани Яшан про виселення її із службового приміщення. А коли той відмовився, зазнав систематичного тиску.
У нього й помічника перевели, і нового не призначали, не реєстрували доповідні та заяви, і спонукали до порушення законодавства, аби учасники судових процесів скаржились на суддю до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Суддя пережив підпал машини й чатування невідомих під його квартирою.
Члени Ради суддів великого бажання братись за справу колеги із Черкас навряд чи мали. Але, як кажуть: “А що робити?”.
Приклад Сергія Бондаренка є наочною демонстрацією рівня “незалежності” українських суддів. Так стверджує юрист Автомайдану Роман Маселко. Він дорікає Раді суддів за небажання розглядати факти про тиск та втручання в роботу судді Бондаренка.
“Суддю, який виступив проти тиску, надав конкретні документи, ніхто не підтримує. Рада мовчить. А пані Царевич (Оксана Царевич, суддя Печерського районного суду Києва, яку Генпрокуратура звинувачує у винесенні неправосудних рішень щодо учасників “Автомайдану” – ред.) Рада суддів відразу підтримала.
Ви закликали суддів рішенням загальних зборів звертатись із заявами про тиск. Але стосовно яких фактів? Коли під судом протестують громадські активісти або прийшли люди в камуфляжі. Однак ви не говорите про випадки, коли є дзвінки з Верховної Ради. Ви ж чули цей запис із Бабенком, який каже судді: “Я тобі прямо кажу, що мені з Верховної Ради подзвонили”.
Чи Ви закликали хоча б раз, щоб по факту дзвінків судді відразу звертатись із заявами?“, – запитує Роман Маселко.
Маселко закликав Раду запропонувати голові Апеляційного суду Володимиру Бабенку пройти детектор брехні. Мовляв, якщо той називає цей запис нарізкою – нехай доведе. Такі кроки були б спрямовані на відновлення довіри, каже юрист.
Валентина Сімоненко запропонувала, аби Комітет з етики та Комітет забезпечення гарантій незалежності суддів провів перевірку викладених фактів і опитав інших колег судді-скаржника. Тих самих суддів, які стверджують, що Сергій Бондаренко при людях свої штани ледь не знімає, не поважає колег та ображає працівників суду.
“Прийнявши незаконне рішення, ти оголосив мені та всьому колективу війну, – цитує Роман Маселко голос голови суду Володимира Бабенка, і продовжує своє звернення до Ради. – Шановні судді, Ви зараз культивуєте принцип кругової поруки. І зараз голова суду тисне на інших суддів… Вам треба вжити заходів, щоб судді, які говорять про цей тиск і йому протидіють, були максимально підтримані, бо такі люди стають білими воронами та мають величезну кількість проблем”.
Суддя Вищого адміністративного суду України Тетяна Чумаченко не погоджується, що випадок Сергія Бондаренка говорить про системність тиску у всій судовій системі України: “Не можна говорити, що Бондаренко став проти системи. Він став проти голови суду, який на нього тиснув. Не очікуйте від нас, що на цьому прикладі ми скажемо, що тиск був усюди!”
“Близько 300 суддів у різних регіонах приймали майже однотипні рішення щодо переслідування автомайданівців. Це не системність?” – відбиває аргументи свого візаві Роман Маселко.
Урешті-решт, Рада ухвалила відрядити в Черкаси Тетяну Чумаченко, суддю Апеляційного суду Києва Олега Присяжнюка та суддю Київського апеляційного господарського суду Михайла Новікова – з’ясовувати обставини втручання в роботу й тиску на суддю.
Однак постає питання: чи дійсно в них відсутній конфлікт інтересів?
Адже випливають нові можливі корупційні історії, як-от відчуження приміщення Апеляційного суду для побудови житлового будинку. Такі оборудки не можуть відбуватись без участі Судової адміністрації України, голову якої обирає ця ж Рада суддів. У результаті цих оборудок судді Апеляційного суду тісняться в приміщенні, платники податків зазнали збитків, а правоохоронці навіть не побачили складу злочину.
Тож, чи можна розраховувати на те, що суддя Бондаренко спокійно буде виконувати свої обов’язки та функції?
Я переконаний, у справі цього судді не було б стільки бруду, якби прокуратура Черкаської області провела об’єктивне розслідування. А так, вона ще раз довела, що слідчі функції в таких справах треба забирати – і якнайшвидше створювати Державне бюро розслідувань.
Відповідно до Кримінально-процесуального Кодексу, цей створений відповідно до рекомендації Ради Європи орган повинен розслідувати скарги на злочини, вчиненими високопосадовцями, суддями та правоохоронцями.
Це даватиме українцям надії на ефективний механізм для посилення незалежності судової гілки влади й на розривання кругової поруки.
