“Бирликте къувет!” (в єдності – сила) – це гасло “Кримської солідарности”. Лист Сервера Мустафаєва

Друзі, як ви знаєте, я беру участь в особливому проєкті Українського ПЕН, у якому я став “амбасадором” кримськотатарського журналіста й правозахисника Сервера Мустафаєва. Сьогодні я хочу повідомити всіх вас, що саме 21 травня минає четверта річниця з дня арешту Сервера. У цей момент він уже перебуває на етапі з Ростова-на-Дону до колонії в Башкирії. Перед відправленням він устиг написати своє звернення до журналістів, яке я передаю для публікації.

Лист Сервера Мустафаєва

Ви запам’яталися нам людьми зі щирим, добрим серцем, журналістами, які вміють працювати на вістрі небезпеки. Ви неодноразово опинялися в гарячих місцях обшуків, затримань, біля будівель ІТТ Криму. Разом з іншими кримськотатарськими активістами ви побували в багатьох родинах політв’язнів Кремля. Багато дітей, які залишилися при живих, безневинних батьках без опіки, добре і тепло пам’ятають кожного з вас.

Сервер Мустафаєв

Все це не зупиняє і не заважає вам чесно виконувати свою роботу – показувати світові зворотний бік того, що намагається приховати пропаганда агресора. Мало хто із сьогоднішніх журналістів, не без побоювання та здорового страху, ризику, продовжує своєю працею розкривати світові те, що так нахабно намагається приховати, завуалювати агітмашина РФ.

Багато хто з вас уже не може в’їздити до Криму, але що може бути кращим визнанням правильності обраного шляху у вашій діяльності, ніж така реакція та нападки тих, про кого ви пишете, відкриваючи очі світу на реальну картину подій. Пропагандисти РФ витрачають мільйони на підтасування брехні, що подається суспільству, а нам тільки треба говорити правду, як це і належить незалежним журналістам. Решту мають без вагань робити політики! Все це добре відомо Тарасу Ібрагімову, Антону Наумлюку, Олені Савчук, Миколі Семені, Гульсумі Халіловій, Аліні Смутко, Олександру Єфименку та багатьом іншим колегам. Вибачте, якщо всіх не перелічую. Але ті, кого я згадую на ім’я, на собі це все випробували. Можливо, тут лунають не всі прізвища, але моє звернення адресую всім журналістам, які вимушено виїхали з Криму.

Колеги! Хочу сказати вам, що, навіть сидячи в цих сирих, темних приміщеннях, харчуючись тюремною баландою, виявляючи терпіння до нелюдського ставлення адміністрації СІЗО, конвойних, приставів, суддів, прокурорів, ми з усмішкою, теплом згадуємо нашу дружбу та спільні проєкти, наші поїздки до родин, до судів для репортажів.

Пам’ятаю, як зустрічали адміністративно заарештованих з ІТТ та святкували народні гуляння на байрамах (Курбан, Ораза-байрам у мечетях Криму). І, якщо буде можливість, повторю з радістю цей шлях – ненасильницької, мирної боротьби з несправедливістю, хибними звинуваченнями та нахабними ярликами екстремістів, терористів, диверсантів.

Ми всі впевнені, що ви теж ні про що не шкодуєте та запам’ятаєте Крим, кримських татар та всіх активістів яскравими моментами та сторінками у своїй життєвій історії.

Також хочу висловити подяку МЗС України, НСЖУ, PEN Ukraine, ZMINA та звернути увагу на важливість консолідованої взаємодії, підтримки, заяв та солідарності. Упевнений, що всі резолюції, заяви та списки “журналістів у небезпеці”, різні проєкти менторства над ув’язненими – це дієві інструменти та імунітет як для нас в ув’язненні, так і для тих, хто наражається на нападки, переслідування через законну діяльність фрілансера, журналіста.

За ці вісім років агресії РФ у Криму, що видаються вічністю, ми багато подолали, багато таємного, завуальованого зробили явним, але наш шлях ще не закінчений. Важливо не складати руки та докладати нових зусиль, рухатися далі.

Подібні заборони, нападки, обмеження у висловленні альтернативних поглядів, думок, почуттів лише свідчення правоти нашого шляху, істини, у яку летять стріли.

Саме наша солідарність не дає безболісно ігнорувати конвенції, міжнародні договори (закони), під якими підписалась РФ, і досягти своєї головної мети – затулити  всім рот. Навіть якщо когось посадили, змусили поїхати чи обмежили, на зміну приходять нові.

Впевнений, що ми не зупинимося. Хто хоче – шукає шляхи, хто не хоче – шукає причини. Кожен з нас своїм прикладом показує, що жодні стіни та ґрати, обмеження та заборони – не завада продовжувати боротьбу словом або мати право на свою думку.

“Бірлікте к’увет!” (в єдності – сила) – це гасло “Кримської солідарности”.

До швидкої зустрічі у вільному Криму, на черговому народному байрамі, коли наші діти знову зможуть потрапити до об’єктивів ваших камер і хтось із вас напише свою нову працю під назвою “Як це було?”.

Мирослав Маринович, правозахисник, член-засновник Української Гельсінської групи, проректор Українського католицького університету