5 фактів про місця несвободи, які ви, можливо, не знали
Вчора всі любителі кіно про права людини могли в перерві між фільмами Міжнародного фестивалю Docudays UA поговорити про місця несвободи та людей у них з тими, хто цих людей регулярно відвідує. Темою третьої Кави з правозахисниками, яку організовує Центр інформації про права людини спільно з Docudays UA, стала діяльність моніторів Національного превентивного механізму – тих, хто їздить в закриті заклади без попередження.
Про свою специфічну роботу розповідали Марина Гоменюк, Анастасія Клюга та Маргарита Тарасова. А якщо ви все пропустили – ми дбайливо зібрали для вас найцікавіше.
“Населення” українських місць несвободи – понад 1 мільйон людей
В Україні діє майже 5 тисяч місць несвободи, в яких тривалий час перебувають понад 1 мільйон людей, з яких майже 90 тисяч – діти. Сюди належать в’язниці, СІЗО, дитячі будинки-інтернати, психіатричні лікарні, школи-інтернати, гауптвахти, кімнати для тимчасово затриманих, автозаки, пункти прийому біженців – тобто усі місця, які люди не можуть залишити за власним бажанням. Усього – 42 різні типи місць несвободи.
Деякі люди живуть у місцях несвободи усе життя
Система місць несвободи настільки розгалуджена, що за певних обставин можна прожити все життя, не полишаючи закритих закладів. Наприклад, людина, яка народилася у в’язниці (від ув’язненої матері), буде жити там до трьох років, після чого її відправляють до дитячого будинку-інтернату. Після повноліття вона може ще затриматися у молодіжному відділенні, а далі – опинитися у геріатричному пансіонаті, де буде перебувати аж до смерті.
Якщо ви користувалися міжнародним аеропортом, ви були у місці несвободи
Транзитна зона міжнародного аеропорту – це також місце несвободи, оскільки люди, які туди потрапляють, мають можливість полишити її лише на літаку чи через митницю. Якщо людині відмовили у в’їзді чи виїзді з країни – вона може перебувати у цій зоні годинами чи навіть днями, очікуючи можливості вилетіти.
У метрополітені існували незаконні місця несвободи
До лютого цього року на станціях метро по всій країні були обладнані незаконні місця несвободи – клітки на постах поліції. Їх виявили монітори Національного превентивного механізму під час візиту без попередження. Наявність цих кліток не передбачалася жодним нормативним актом, а умови в них не відповідали бодай мінімальним стандартам: люди в них не мали доступу до туалету, питної води, телефону, їжі тощо. Більше того – перебування затриманих жодним чином не фіксувалося. Після тиску громадськості поліція вирішила демонтувати ці місця несвободи (сподіваємося, назавжди).
Ви можете відвідувати місця несвободи без попередження
Для того, щоб регулярно відвідувати будь-які місця несвободи без попередження, необхідно стати громадським монітором Національного превентивного механізму. Вимоги дуже прості: потрібно бути повнолітнім громадянином України без непогашеної судимості. Новий конкурс моніторів оголосять уже в кінці місяця. Щоб не прогавити, слідкуйте за новинами на сайті та на facebook-сторінці Національного превентивного механізму.
