Село Піски-Радьківські розташоване на межі Ізюмського району Харківської області та Лиманського району Донецької. Майже пів року – з квітня по 25 вересня – населений пункт перебував під російською окупацією. ZMINA поговорила з людьми, яких росіяни утримували у виявленій тут катівні та вивозили з села рити замість них окопи на другій лінії фронту. А також – з місцевими мешканцями про те, як частина села згуртувалась, поки колаборанти мстились односельцям за найменші образи у минулому.
Від початку повномасштабного вторгнення та до звільнення Ізюму від російських окупантів Центральна лікарня міста не переставала працювати бодай на день. У місяці найтяжчих обстрілів та бомбардувань семеро людей, включно з сантехніком, електриком, медсестрами, травматологом та хірургом надавали допомогу сотням поранених та хворих. Про те, як у підвалі напівзруйнованої лікарні оперували та приймали пологи, а також історії двох закатованих росіянами цивільних, що їм тут фактично врятували життя, – читайте у матеріалі.
Село Шестовиця, розташоване за 19 км від Чернігова, у місцевих ЗМІ охрестили "Чернігівською Чорнобаївкою". Російські солдати зайшли в село 28 лютого та розставили його вулицями, фермами і городами приватних будинків сотні одиниць військової техніки. Водночас близько 40% російського озброєння знищила українська армія – щонайменше чотири рази ЗСУ прицільно влучали по скупченню техніки росіян в різних частинах села, і та вигорала вщент. Під окупацією Шестовиця перебувала до 31 березня. І хоча, за словами місцевих, військові РФ “не поводились з ними жорстоко”, вони скоїли в селі низку воєнних злочинів: мародерили, розстріляли автівки людей, які намагались евакуюватися, вбили кількох чоловіків, викрали цивільного та закинули гранату у підвал, в якому ховалися мирні мешканці.
47-річна Вікторія Клімцова з літньою мамою прожили в Бучі аж до її звільнення від окупантів. Однак на початку квітня вони виїхали до Черкаської області, оскільки причин залишатися у Вікторії не стало. 28 березня її чоловіка Олега, який відмовився евакуюватися, бо не хотів віддавати росіянами бодай сантиметру рідної землі, розстріляли російські військові. Жінка розповіла ZMINA, як її родина разом з іншими мешканцями п’ятиповерхівки на Склозаводській виживала під окупацією, як підтримували літніх людей та покинутих тварин та як в останні дні росіяни масово вбивали цивільних, серед яких був і її чоловік.
59-річний Євген Костоманов все своє життя жив і працював у Маріуполі. У березні чоловік втратив доньку – вона загинула через пряме влучання ракети у їхній будинок, але зміг вижити сам. Євген розповів ZMINA про місяць, проведений у місті, а також про те, як він з дружиною та семирічним онуком Сашком буквально пішки тікали з Маріуполя.
За інформацією від їхніх родичів, полонених українців збираються судити за "законодавством" квазідержавного утворення "ДНР" за ч.2 статті 233 ("Участь у терористичному угрупуванні"), яка передбачає позбавлення волі строком від 5 до 10 років та штраф.
Йдеться, зокрема, про СІЗО та приміщення виправних колоній на території РФ, окупованих територіях Луганської та Донецької областей, а також в окупованому Криму, куди депортували і де досі перебувають сотні людей.
Освітяни, які залишаються на щойно окупованих Росією територіях України, повідомляють про збільшення випадків залякування, погроз і тиску з метою змусити їх адаптувати шкільні програми відповідно до проросійської риторики. Так, освіта стала жертвою війни – і потенційним полем битви у боротьбі за контроль над країною.
У квітні представники міжнародного правозахисного руху Amnesty International 12 днів досліджували вбивства у Бучі, Новому Корогоді, Андріївці, Здвижівці, Ворзелі, Макарові та Дмитрівці Київської області. Загалом вони зібрали свідчення 45 людей, які були свідками або з перших рук дізналися про вбивство своїх родичів чи сусідів російськими солдатами. За дні дослідження, Amnesty International задокументувала 22 випадки незаконних убивств. Крім того, організація опитала 39 мешканців та родичів загиблих від непропорційних авіабомбардувань багатоквартирних будинків у Бородянці.
7 квітня Олександр, однак, виїхав на підконтрольну Україні територію. Він розповів ZMINA про окупацію його селища, пошук доньки та процедуру фільтрації, яку проводять на тимчасово окупованих територіях.
Щодня з'являється дедалі більше інформації про те, що десятки тисяч українців з окупованих територій примусово вивозять до Росії. Щоб не стати жертвами обману чи маніпуляцій з боку посадовців, для таких громадян актуальними є питання їхнього юридичного статусу та базових гарантій.
Жінки та дівчата розповіли про знущання, яких вони зазнали від російських військових у звільнених містах та містечках Київщини
Один зі звільнених заручників, з яким вдалося поговорити журналістам МІПЛ, розповів, що у людей, яких утримують в Димері, постійно зв’язані за спиною руки, а на очах – скотч.
22 березня Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова заявила, що українські правоохоронці оголосили першу підозру у зґвалтуванні жінки російським загарбником. Кілька днів потому журналістка видання The Times Кетрін Філп поговорила з потерпілою. Наразі жінка з чотирьохричним сином знайшли прихисток у Тернопільській області. Ось, що вона розповіла.
Розв'язана Росією проти України війна розгортається й у інформаційному полі за правилами так званої концепції постправди – коли до того, що ми бачимо і чуємо, є безліч запитань. З боку російської пропаганди відбувається дискредитація усього: фактів, статистики, експертної думки. Емоції переважають над раціональним мисленням, зводяться нанівець будь-які професійні стандарти комунікації, а точка зору стає важливішою за факт.
Мешканці Києва, який вже тиждень бомблять та атакують з різних боків російські війська, намагаються допомагати захисникам міста, навіть сидячі в укритті свого району. Молодші школярі і бабусі плетуть маскувальні сітки. Журналістка ZMINA долучилась до цієї волонтерської роботи і описала побачене.
Впродовж серпня та вересня цього року Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД) провів кілька десятків інтерв'ю з ЛГБТ-людьми, які контактували з правоохоронними органами чи перебували в ув’язненні, а також з самими правоохоронцями, правозахисниками та співробітниками місць несвободи. Дослідники хотіли зрозуміти, наскільки поширеними залишаються прояви дискримінації та насильства у поліції та в місцях позбавлення волі стосовно гомосексуальних і трансгендрених людей.
В Ірпені, що у передмісті Києва, 17 жовтня близько сотні представників праворадикальних та націоналістичних організацій вийшли на акцію протесту проти ромів, що живуть у місті.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.