Діана Шароді
“Ви й скріпки звідси не вивезете”: як “рускій мір” знищує виші на Сході України
Умисне завдання ударів по закладах освіти, які не є військовими цілями, – один з численних злочинів, які Росія вчиняє у війні проти України. За останніми даними, внаслідок російських обстрілів постраждало 43 заклади вищої освіти. 5 з них – повністю зруйновані та не підлягають відновленню. До цієї сумної статистики входить Горлівський інститут іноземних мов та Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля з Луганська. Після початку війни у 2014 році обидва мусили “переїхати” з надією, що невдовзі повернуться. Однак цьогоріч російські військові знищили будівлі обох навчальних закладів у Бахмуті та Сєвєродонецьку.
“Маю в машині фомку та сокиру, щоб витягнути з-під завалів”: як волонтер місії “Проліска” евакуює людей з прифронтових районів
Через суттєві перебої з постачанням біля лінії фронту розвезення медикаментів та їжі взяли на себе волонтери. Один з них – керівник офісу гуманітарної місії “Проліска” та засновник хоспісу у Часовому Яру Донецької області Євген Ткачов. Про те, як відбувається евакуація зараз та на що доводиться йти, щоб вмовити людей виїхати з-під обстрілів, Ткачов розповів ZMINA.
“На автобусі українською було написано “Шкільний”: як сім’ю з Маріуполя депортували до Росії
Під час активних боїв та окупації населених пунктів України російська армія під виглядом “евакуації” забирає людей з підвалів та затримує на вулицях, щоб відправити їх у так звані “фільтраційні табори”. Так загарбники намагаються знайти “українських націоналістів” – їх шукають серед пенсіонерів, жінок та навіть дітей. Якщо в такому таборі "доводять", що людина не “націоналіст”, її депортують в Росію під виглядом “порятунку з-під обстрілів”. Через такий етап пройшла родина Наталії з Маріуполя. Жінка з 9-річною донькою і 22-річним сином опинилися в Росії, сівши, як вони думали, в евакуаційний автобус до України. Про шлях сім’ї з Маріуполя, яка тепер рахує дні, щоб покинути Росію, виданню ZMINA розповіла своячка Наталії – Альбіна. Вона шукала близьких через соцмережі та разом із спецслужбами, а тепер готується за першої нагоди забрати родину в безпечне місце.
“Моя дитина на візку впала на залізничні рейки”: як активістки з Бахмута евакуювали дітей з інвалідністю і створюють реабілітаційний центр на Львівщині
Альбіна Гребенюк та Ірада Гасимова – засновниці громадської організації “Бахмут особливий”. Альбіна – мама школярки Саші. Дівчинка пересувається в інвалідному візку, має дитячий церебральний параліч. Ірада виховує дев'ятирічного сина з інвалідністю та доньку 6 років. До 24 лютого жінки будували грандіозні плани, створювали місцеві ініціативи для дітей з інвалідністю та сподівалися на мир, проте їхнє життя розділилося на “до” та “після”. Наразі обидві мешкають у невеликому місті Стебник на Львівщині. Жінки, які вивозили своїх дітей з-під обстрілів, знайшли в собі сили, аби допомагати іншим переселенцям. Вони самотужки укомплектували необхідними речима та побутовою технікою шість прихистків Стебника, а тепер готуються до відкриття реабілітаційного центру, де надаватимуть психологічну допомогу ВПО.
