Дар’я Свиридова
Без законодавства про верифікацію “документів”, виданих в окупації, наші громадяни боятимуться деокупації
Відсутність позиції в державі до таких "документів", що стосуються звичайних громадян, які виникли, до прикладу, через внутрішні майнові спори чи у сфері сімейних стосунків, породжує ще один величезний блок страхів цивільного населення перед деокупацією наших територій, вважає українська правозахисниця Дар’я Свиридова.
Як карали за колабораціонізм різні держави та чому цей термін досі неоднозначний навіть в Україні
В українському законодавстві цей термін з’явився лише у березні 2022 року, але історію має давнішу – “колабораціонізмом” спочатку називали співпрацю місцевих жителів з німецькою окупаційною владою у Франції та Бельгії під час Першої світової війни, і тоді він ще не мав різко негативного забарвлення.
Політика відновлення на деокупованих територіях: що держава має зробити вже зараз
Досвід з деокупацією та реінтеграцією наших територій, який ми вже маємо, сильно впливатиме не лише на самі звільнені території, а й на населення всієї країни. Це буде мати наслідки для всієї території України, і для безпеки, і постконфліктного врегулювання на всій території України
Москва повторює злочин депортації українців, бо її не покарали за геноцид кримських татар
Надзвичайно важливо, щоб Україна і світ повинні зробити все можливе, щоб належним чином кваліфікувати депортацію як геноцид, засудити це та притягнути всіх винних до відповідальності
“Зуби дракона” та примус до громадянства: як росіяни перетворили Бердянськ із курорту на військову базу
Росіяни від початку окупації встановили в місті свої правила, й змушують тепер місто за ними жити.
“Багато хто думає, що ми зрадники і “здали Енергодар”: розповідь чоловіка, якого два місяці катувала ФСБ
Ефесбівці "затримали" Дмитра (ім'я та особиста інформація чоловіка змінені з міркувань безпеки. – Ред.) за підозрою у передачі інформації українським військовим і наведенні артилерії. Сам він розповідає, що його "здав" давній знайомий.
“У нас у квартирі розірвався снаряд, дядьку з інвалідністю відірвало пальці на нозі”: історія порятунку родини з Маріуполя
У 2014-му році родина Анастасії Купалкіної через окупацію рідного Донецька переїхала у Маріуполь. Там за цей час придбали квартиру і обжилися. А у березні цього року розв'язана росіянами війна вигнали жінку з сім'єю і звідти. Наразі Анастасія, її 16-річний син Артур, 14-річна донька Діана та 61-річний дядько Андрій – що має інвалідність першої групи – знайшли прихисток у гуртовому житлі для людей з інвалідністю в Кропивницькому.
Сексуальне насильство під час війни: як досвід Боснії і Герцеговини допоможе Україні
За час війни на Балканах приблизно 20 тисяч осіб постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Та лише тисяча з них отримали компенсацію або ще проходять процедуру її отримання.
Дрони-камікадзе. Як Іран порушує міжнародне право, допомагаючи вбивати українців
То чи є постачання союзниками зброї Україні та постачання Іраном зброї Росії – рівноцінними актами? Чи є такі дії у обох випадках незаконними або дозволеними? Розглянемо з погляду міжнародного права.
“Занурити в темряву”: як російські пропагандисти допомагають довести воєнні злочини РФ в Україні
Настільки хрестоматійні приклади порушення міжнародного гуманітарного права знайти важко, але Росія, як завжди, впоралась.
Чи дотримується Україна міжнародного права, караючи примусово мобілізованих на окупованих територіях: правовий аналіз
Ще до початку широкомасштабної агресії Росії проти України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей оголосили загальну мобілізацію чоловіків від 18 до 55 років. Відповідні “укази” видали 19 лютого 2022 року представники де-факто влади терористичних квазідержавних утворень “ДНР” та “ЛНР”. Відтоді почався процес масового залучення чоловіків, більшість з яких очевидно має громадянство України, до військових дій проти своєї ж держави. Окупаційна влада вживала всіх заходів для мобілізації на окупованих територіях, зокрема й примус, що свідчить про черговий воєнний злочин, скоєний Росією руками її маріонеткових режимів.
“Дороги і тротуари встеляли тіла людей”. Розповідь маріупольця, який з родиною пішки евакуювався з міста
Свою історію про те, як втратив справу життя та квартиру, 17 годин стоячи перечікував обстріл в евакуаційному автобусі, а також деяких своїх вихованців, які залишились в Маріуполі і не можуть виїхати через рішення батьків, розповів ZMINA педагог Валентин Якушевський.
Визнання Росією “Азову” терористичною організацією не позбавляє його бійців міжнародного захисту
29 липня Росія вбила 53 українських військовополонених, зокрема бійців полку "Азов", яких утримували в колонії окупованої Оленівки Донецької області. Коли історія з "обстрілом з боку ЗСУ" не спрацювала так, як того прагнула РФ, в хід пішли інші, але не менш знайомі способи викривлення реальності: Верховний суд Росії визнав "Азов" терористичною організацією.
Особливо багато російської зброї на території ЗАЕС, військові там і живуть: мешканець Енергодара про чотири місяці в окупації
Садять на ґрати за найменшої підозри у проукраїнських поглядах, “віджимають” бізнес та б’ють за порушення комендантської години. Так про чотири місяці життя в окупованому Енергодарі розповідає 36-річний Микола. Лише на початку липня вони із дружиною евакуювалися до родичів на Кіровоградщину. Як виживали у місті-супутнику Запорізької атомної електростанції із приходом окупантів, чоловік розповів ZMINA.
“Тільки коли ми трохи від’їхали, я зрозумів, що поранений”. Розповідь маріупольця про спроби евакуюватися з міста
Російські військові свідомо знищували цивільне населення та обстрілювали місто з усіх видів зброї. Кожні 15 хвилин гатили з авіації, кожні п’ять – із “Градів” та артилерії. Так про місяць перебування в блокаді у Маріуполі згадує місцевий житель Артем Шаповалов. Про те, як російські солдати обстріляли автівку, в якій він з дружиною та маленькою донькою вкотре намагалися виїхати з міста, чоловік розповів у матеріалі Лілії Кочерги для ZMINA.
Що таке злочин геноциду, як його довести і чи є ознаки геноциду українців
Про те, які унікальні елементи відрізняють геноцид від воєнних злочинів та злочинів проти людяності, хто має юридично визнавати геноцид і як має реагувати світова спільнота, щоб його попередити, пояснює у матеріалі юристка-міжнародниця, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
“Хто, якщо не я?”: журналістка про життя в окупованому Херсоні та злочини “ввічливих” російських солдатів
Жителька Херсона Валентина розповідає, що нову хвилю агресії Росії першими відчули на собі мешканці навколишніх сіл. У цей час містяни із жахом спостерігали за ситуацією і розуміли, що Херсон – наступний
Не українці, або Як держава дискримінує кримчан
Минуло три роки з анексії Криму, і кримчани – окрім російської агресії, – перебувають ще й під дискримінаційним тиском з боку України
