Ефесбівці "затримали" Дмитра (ім'я та особиста інформація чоловіка змінені з міркувань безпеки. – Ред.) за підозрою у передачі інформації українським військовим і наведенні артилерії. Сам він розповідає, що його "здав" давній знайомий.
У 2014-му році родина Анастасії Купалкіної через окупацію рідного Донецька переїхала у Маріуполь. Там за цей час придбали квартиру і обжилися. А у березні цього року розв'язана росіянами війна вигнали жінку з сім'єю і звідти. Наразі Анастасія, її 16-річний син Артур, 14-річна донька Діана та 61-річний дядько Андрій – що має інвалідність першої групи – знайшли прихисток у гуртовому житлі для людей з інвалідністю в Кропивницькому.
За час війни на Балканах приблизно 20 тисяч осіб постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Та лише тисяча з них отримали компенсацію або ще проходять процедуру її отримання.
То чи є постачання союзниками зброї Україні та постачання Іраном зброї Росії – рівноцінними актами? Чи є такі дії у обох випадках незаконними або дозволеними? Розглянемо з погляду міжнародного права.
Настільки хрестоматійні приклади порушення міжнародного гуманітарного права знайти важко, але Росія, як завжди, впоралась.
Ще до початку широкомасштабної агресії Росії проти України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей оголосили загальну мобілізацію чоловіків від 18 до 55 років. Відповідні “укази” видали 19 лютого 2022 року представники де-факто влади терористичних квазідержавних утворень “ДНР” та “ЛНР”. Відтоді почався процес масового залучення чоловіків, більшість з яких очевидно має громадянство України, до військових дій проти своєї ж держави. Окупаційна влада вживала всіх заходів для мобілізації на окупованих територіях, зокрема й примус, що свідчить про черговий воєнний злочин, скоєний Росією руками її маріонеткових режимів.
Свою історію про те, як втратив справу життя та квартиру, 17 годин стоячи перечікував обстріл в евакуаційному автобусі, а також деяких своїх вихованців, які залишились в Маріуполі і не можуть виїхати через рішення батьків, розповів ZMINA педагог Валентин Якушевський.
29 липня Росія вбила 53 українських військовополонених, зокрема бійців полку "Азов", яких утримували в колонії окупованої Оленівки Донецької області. Коли історія з "обстрілом з боку ЗСУ" не спрацювала так, як того прагнула РФ, в хід пішли інші, але не менш знайомі способи викривлення реальності: Верховний суд Росії визнав "Азов" терористичною організацією.
Садять на ґрати за найменшої підозри у проукраїнських поглядах, “віджимають” бізнес та б’ють за порушення комендантської години. Так про чотири місяці життя в окупованому Енергодарі розповідає 36-річний Микола. Лише на початку липня вони із дружиною евакуювалися до родичів на Кіровоградщину. Як виживали у місті-супутнику Запорізької атомної електростанції із приходом окупантів, чоловік розповів ZMINA.
Російські військові свідомо знищували цивільне населення та обстрілювали місто з усіх видів зброї. Кожні 15 хвилин гатили з авіації, кожні п’ять – із “Градів” та артилерії. Так про місяць перебування в блокаді у Маріуполі згадує місцевий житель Артем Шаповалов. Про те, як російські солдати обстріляли автівку, в якій він з дружиною та маленькою донькою вкотре намагалися виїхати з міста, чоловік розповів у матеріалі Лілії Кочерги для ZMINA.
Про те, які унікальні елементи відрізняють геноцид від воєнних злочинів та злочинів проти людяності, хто має юридично визнавати геноцид і як має реагувати світова спільнота, щоб його попередити, пояснює у матеріалі юристка-міжнародниця, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
Жителька Херсона Валентина розповідає, що нову хвилю агресії Росії першими відчули на собі мешканці навколишніх сіл. У цей час містяни із жахом спостерігали за ситуацією і розуміли, що Херсон – наступний
Минуло три роки з анексії Криму, і кримчани – окрім російської агресії, – перебувають ще й під дискримінаційним тиском з боку України
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.