Відсутність позиції в державі до таких "документів", що стосуються звичайних громадян, які виникли, до прикладу, через внутрішні майнові спори чи у сфері сімейних стосунків, породжує ще один величезний блок страхів цивільного населення перед деокупацією наших територій, вважає українська правозахисниця Дар’я Свиридова.
В українському законодавстві цей термін з’явився лише у березні 2022 року, але історію має давнішу – “колабораціонізмом” спочатку називали співпрацю місцевих жителів з німецькою окупаційною владою у Франції та Бельгії під час Першої світової війни, і тоді він ще не мав різко негативного забарвлення.
Досвід з деокупацією та реінтеграцією наших територій, який ми вже маємо, сильно впливатиме не лише на самі звільнені території, а й на населення всієї країни. Це буде мати наслідки для всієї території України, і для безпеки, і постконфліктного врегулювання на всій території України
Надзвичайно важливо, щоб Україна і світ повинні зробити все можливе, щоб належним чином кваліфікувати депортацію як геноцид, засудити це та притягнути всіх винних до відповідальності
Росіяни від початку окупації встановили в місті свої правила, й змушують тепер місто за ними жити.
Ефесбівці "затримали" Дмитра (ім'я та особиста інформація чоловіка змінені з міркувань безпеки. – Ред.) за підозрою у передачі інформації українським військовим і наведенні артилерії. Сам він розповідає, що його "здав" давній знайомий.
У 2014-му році родина Анастасії Купалкіної через окупацію рідного Донецька переїхала у Маріуполь. Там за цей час придбали квартиру і обжилися. А у березні цього року розв'язана росіянами війна вигнали жінку з сім'єю і звідти. Наразі Анастасія, її 16-річний син Артур, 14-річна донька Діана та 61-річний дядько Андрій – що має інвалідність першої групи – знайшли прихисток у гуртовому житлі для людей з інвалідністю в Кропивницькому.
За час війни на Балканах приблизно 20 тисяч осіб постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Та лише тисяча з них отримали компенсацію або ще проходять процедуру її отримання.
То чи є постачання союзниками зброї Україні та постачання Іраном зброї Росії – рівноцінними актами? Чи є такі дії у обох випадках незаконними або дозволеними? Розглянемо з погляду міжнародного права.
Настільки хрестоматійні приклади порушення міжнародного гуманітарного права знайти важко, але Росія, як завжди, впоралась.
Ще до початку широкомасштабної агресії Росії проти України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей оголосили загальну мобілізацію чоловіків від 18 до 55 років. Відповідні “укази” видали 19 лютого 2022 року представники де-факто влади терористичних квазідержавних утворень “ДНР” та “ЛНР”. Відтоді почався процес масового залучення чоловіків, більшість з яких очевидно має громадянство України, до військових дій проти своєї ж держави. Окупаційна влада вживала всіх заходів для мобілізації на окупованих територіях, зокрема й примус, що свідчить про черговий воєнний злочин, скоєний Росією руками її маріонеткових режимів.
Свою історію про те, як втратив справу життя та квартиру, 17 годин стоячи перечікував обстріл в евакуаційному автобусі, а також деяких своїх вихованців, які залишились в Маріуполі і не можуть виїхати через рішення батьків, розповів ZMINA педагог Валентин Якушевський.
29 липня Росія вбила 53 українських військовополонених, зокрема бійців полку "Азов", яких утримували в колонії окупованої Оленівки Донецької області. Коли історія з "обстрілом з боку ЗСУ" не спрацювала так, як того прагнула РФ, в хід пішли інші, але не менш знайомі способи викривлення реальності: Верховний суд Росії визнав "Азов" терористичною організацією.
Садять на ґрати за найменшої підозри у проукраїнських поглядах, “віджимають” бізнес та б’ють за порушення комендантської години. Так про чотири місяці життя в окупованому Енергодарі розповідає 36-річний Микола. Лише на початку липня вони із дружиною евакуювалися до родичів на Кіровоградщину. Як виживали у місті-супутнику Запорізької атомної електростанції із приходом окупантів, чоловік розповів ZMINA.
Російські військові свідомо знищували цивільне населення та обстрілювали місто з усіх видів зброї. Кожні 15 хвилин гатили з авіації, кожні п’ять – із “Градів” та артилерії. Так про місяць перебування в блокаді у Маріуполі згадує місцевий житель Артем Шаповалов. Про те, як російські солдати обстріляли автівку, в якій він з дружиною та маленькою донькою вкотре намагалися виїхати з міста, чоловік розповів у матеріалі Лілії Кочерги для ZMINA.
Про те, які унікальні елементи відрізняють геноцид від воєнних злочинів та злочинів проти людяності, хто має юридично визнавати геноцид і як має реагувати світова спільнота, щоб його попередити, пояснює у матеріалі юристка-міжнародниця, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
Жителька Херсона Валентина розповідає, що нову хвилю агресії Росії першими відчули на собі мешканці навколишніх сіл. У цей час містяни із жахом спостерігали за ситуацією і розуміли, що Херсон – наступний
Минуло три роки з анексії Криму, і кримчани – окрім російської агресії, – перебувають ще й під дискримінаційним тиском з боку України
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.