Зниклі з радарів. Через що проходять полонені Донбасу?
#FeelYourRights
Сьогодні, у Міжнародний день боротьби за скасування рабства, в Україні можна говорити не лише про ризики торгівлі людьми, сексуальну експлуатацію, тортури та примусову працю, але й про явище, яке ще донедавна було для нас якоюсь паралельною реальністю, – про полонених.
Поки родичі та друзі божеволіють від невідомості, захоплені в полон на Донбасі військові, цивільні та навіть ті, кого за законами війни взагалі не можна чіпати, стають об’єктом тортур та часто – джерелом інформації про ситуацію “з того боку”.
Журналісти у неволі
Оголосити себе нонкомбатантом – не гарантія безпеки. Працівників ЗМІ, яких захоплюють у полон на територіях збройного конфлікту, чи не частіше, ніж власне військових, підозрюють у шпигунстві. Напевно, те, що з ними завжди є якісь засоби фіксації подій – ніби зайвий привід для таких підозр.
З 17 серпня до 26 грудня 2014 року був у полоні бойовиків “ЛНР” харківський громадський діяч, засновник і журналіст часопису “Український простір” Роман Черемський. Його захопили на блокпості разом з черкаським правозахисником Валерієм Макеєвим та знімальною групою телеканалу “112”. Журналістів телеканалу звільнили за три тижні, правозахисника – 23 листопада, а Роман лишався там найдовше.
Після звільнення він розповідав колегам, що за великим рахунком, на особливе ставлення розраховувати не варто. Якщо хтось із бойовиків покалічить чи розстріляє полоненого журналіста, йому нічого за це не буде.
“Вбити вас може кожен, навіть рядовий конвоїр, а звільнити не може і командир“, – говорив Черемський.
Також він казав, що людина, яку не намагаються звільнити, може лишатися там як завгодно довго. Адже ресурсів на утримання у бойовиків вистачає, і полонені не є тягарем, якого прагнуть швидше позбутись. Роман розповідав, що харчів достатньо, щоб добре годувати полонених, а за потреби їх використовують як додаткову робочу силу – змушують прибирати казарми та чистити овочі на кухні.
Досі перебуває у полоні бойовиків “ЛНР” луганська журналістка Марія Варфоломєєва, яку захопили 9 січня цього року. “Ополченцям” не сподобалось, що дівчина вела фотозйомку в Луганську – за її словами, для одного з харківських видань. Згодом бойовики висунули їй звинувачення в “коригуванні артилерійського вогню”. За даними Олексія Мацуки, головного редактора “Новин Донбасу”, журналістці вже нібито оголосили “вирок” – 15 років позбавлення волі за рішенням так званого “КДБ ЛНР”.
Утримання Варфоломєєвої у полоні за надуманими звинуваченнями українські та польські журналісти назвали черговим порушенням прав людини та закликали її звільнити. Група “Патріот”, а також СБУ стверджують, що займаються питанням звільнення журналістки, але досі результату немає.
Що знають полонені?
Під час полону неминучі допити, в ході яких сторони багато дізнаються про перебіг збройного конфлікту, мотивацію учасників, методи ведення бойових дій. Наприклад, з’ясовується, що одне з джерел постачання на Донбас нових бійців для самопроголошених республік – це росіяни, яким на батьківщині загрожує ув’язнення.
25 січня поблизу Санжарівки на Донеччині українські військові затримали механіка-водія танку, громадянина Росії, мешканця Краснодарського краю, раніше тричі засудженого. У Ростові-на-Дону його затримали за крадіжку автомобіля, і місцевий начальник поліції запропонував йому поїхати на Донбас захищати “русскій мір” – сказав, що тоді обвинувачення з нього знімуть, а кримінальну справу закриють. Чоловік погодився.
Полонений воював на боці “ЛНР” на Луганщині та брав участь у боях проти українців в районі Дебальцевого. Він також розповів, що у складі його підрозділу близько 70% громадян Росії, які таким чином скасовують собі тюремні строки.
Кого захопили біля Щастя?
16 травня українські військові 92-ї окремої механізованої бригади під час бою в районі Щастя на Луганщині затримали росіян Олександра Олександрова та Євгена Єрофєєва, що входили до складу диверсійно-розвідувальної групи.
Представники ОБСЄ поспілкувались зі спецпризначенцями віч-на-віч у київському шпиталі, куди їх помістили лікуватися. Після цієї зустрічі місія підтвердила, що вони є співробітниками Головного розвідувального управління Російської Федерації.
Радник міністра МВС Антон Геращенко тоді пропонував обміняти ГРУ-шників на українську льотчицю Надію Савченко, яку утримують в Росії. Але її адвокат Марк Фейгін сказав, що це малоймовірно.
Згодом російських розвідників арештували до 19 липня рішенням Шевченківського районного суду Києва. У Міноборони Росії фактично відмовилися від Олександрова та Єрофєєва – сказали, що вони приїхали в Україну вже після звільнення. У серпні український омбудсман Валерія Лутковська відвідала арештованих у ізоляторі та зазначила, що вони не скаржаться на умови утримання.
Втім, у листопаді під час судового засідання адвокат Євгена Єрофєєва вимагала виключити з матеріалів справи відео, на якому Єрофєєв говорить, що він є російським військовим. Адвокат вважає це неналежним доказом, бо Єрофєєв зізнався, що під час зйомок його катували. І невідомо, чи не є це маніпуляцією з метою “анулювати” попереднє небажане розголошення інформації. І що в такому разі робити з заявами ОБСЄ після зустрічі з обома затриманими, теж незрозуміло.
“Парад полонених” та міжнародні заяви
Іноді ватажків самопроголошених республік та незаконних збройних формувань притягають до відповідальності та виносять підозри – але символічно і дистанційно. А єдиною можливою реакцією на свавілля, яке чиниться щодо полонених, є заяви міжнародних організацій, та, власне, документування цих подій – для подальшої зустрічі у Гаазі.
В липні 2014 року в інтернеті з’явилося відео, на якому лідер бойовиків самопроголошеної “ДНР” підполковник ГРУ РФ Ігор Безлер на прізвисько “Бєс” допитує українського полоненого Олексія Кудрявцева. Після допиту свідків, що були разом з ним у полоні у Горлівці, з’ясувалося, що Безлер розстріляв Кудрявцева. 10 листопада йому оголосили підозру в умисному вбивстві. Але розслідування ускладнюється тим, що територія скоєння злочину досі перебуває під контролем терористів.
Також правозахисники повідомляли, що є мінімум п’ять свідків вбивства полоненого захисника донецького аеропорту Ігоря Брановицького одним із лідерів бойовиків “Моторолою”.
Невідомою лишається доля полковника Івана Без’язикова. Його захопили проросійські сепаратисти 16 серпня 2014 року біла селища Степанівка, коли він вийшов з білим прапором задля перемовин про тимчасове припинення вогню. За свідченнями очевидців, у полоні його жорстоко били і катували, неодноразово імітували страту. Він кілька разів зміг поговорити по телефону з дружиною, але потім зв’язок обірвався. Правозахисники закликають підписати звернення, у якому вимагають повідомити, де зараз полковник, та убезпечити його від тортур.
22 січня бойовики у Донецьку провели “парад полонених” – вивели їх на місце ранкового обстрілу транспортної розв’язки, під час якого загинуло 15 людей. Бойовики “ДНР” звинувачували у обстрілі українських військових, а ті стверджували, що місце обстрілу розташоване за 15 км від українських позицій, та в свою чергу звинувачували бойовиків.
Під час “параду” до полонених підходили місцеві мешканці, вигукували образи та били. Наприкінці полонених змусили стати на коліна і вибачитися. Все це знімали російські телеканали.
Human Rights Watch, Amnesty International, ОБСЄ та інші міжнародні організації засудили обстріл та поводження з полоненими, назвавши це порушенням міжнародного права, а характер висвітлення цих подій у російських ЗМІ – порушенням журналістських стандартів.
У звіті міжнародної правозахисної організації Amnesty International зазначено, що як бойовики, так і представники української сторони катували людей, що потрапили у полон, а також використовували їх як “валюту” для обміну полоненими. Експерти організації дійшли такого висновку після того, як взяли інтерв’ю у 17 людей, що побували в полоні у бойовиків, та у 16 людей, що були у полоні в української сторони.
СБУ у відповідь на цю заяву повідомила, що полонених не утримує, а затримує осіб, яких підозрює у терористичній діяльності, посяганні на основи державної безпеки, діях, спрямованих на захоплення державної влади, та за рішеннями суду утримує їх під вартою. Також служба запропонувала міжнародним експертам спільно з військовою прокуратурою провести розслідування усіх випадків, про які йдеться у звіті Amnesty International.
Вижити у полоні
Психологи та ті, хто пройшов полон, кажуть, що для виживання не варто поводитися зухвало – це може дратувати та підбурювати викрадачів, які отримують від тортур патологічне задоволення.
Краще поводитися природно, спілкуватися з бойовиками зрозумілою їм мовою, враховуючи, що такі люди більше керуються емоціями, ніж розумом. Самодостатність та впевненість оцінять навіть у кримінальному середовищі, навіть якщо ваші погляди на життя не збігаються.
Варто намагатись спілкуватися з лідерами, а не з виконавцями, бо вони зазвичай є людьми ширшого світогляду, з якими легше порозумітись.
І головне – не впадати у відчай, кожну хвилину займати чимось корисним. Залишатися людиною, не опускатися та вірити у своє звільнення.
Скільки ще у неволі?
У жовтні цього року уповноважена президента з мирного врегулювання на Донбасі Ірина Геращенко повідомила, що у полоні бойовиків “ДНР” та “ЛНР” залишаються 139 українців, а 788 людей вважаються зниклими безвісти.
У серпні повідомляли, що загалом із полону бойовиків на Донбасі звільнили 2 852 людини.
15 листопада на нейтральній території, між блокпостами у Мар’їнці та Олександрівці у присутності спостерігачів ОБСЄ відбувся останній обмін полоненими. Українська сторона передала так званій “ДНР” “підполковника МНС” бойовиків і представника “МНС” з Макіївки, що були затримані на українських блокпостах. “ДНР”-івці ж передали українських “надзвичайників” Дмитра Пищева та Олександра Масленькова.
