Львівський євромайданівець як заручник війни


Сьогодні Бєлгородський обласний суд розглядає апеляційну скаргу на вирок Свердловського районного суду Бєлгорода стосовно 25-річного львівського студента та активіста Євромайдану Юрія Яценка.
Юрій разом зі своїм приятелем Богданом Яричевським був затриманий 6 травня 2014 року в місті Обоянь Курської області. Федеральна міграційна служба стверджує, що хлопці в документах вказали неправильну мету візиту, чим порушили ч. 2 ст. 18.8 Кодексу про адмінправопорушення РФ – “Порушення іноземними громадянами правил в’їзду або режиму перебування в Російській Федерації”.
Студентів засудив суд, зобов’язав їх сплатити штраф, а владу – видворити їх з країни. Але депортація затягувалася під різними приводами, оскільки ФСБ зацікавив той факт, що хлопці приїхали зі Львова. Спецслужба стверджує, що вона виявила у Юрія не розкриту упаковку мисливського пороху вагою в 40,1 г, і звинувачує в порушенні ч. 1 ст. 222 Кримінального Кодексу РФ “Незаконний обіг вибухових речовин”. Юрій стверджує, що порох йому підкинули.
22 травня співробітники ФСБ в масках вивезли Юрія в ліс і били, щоб той зізнався у членстві у “Правом секторі” і підготовці терактів до 9 травня. Той відмовився. Йому довелося порізати вени і розпороти живіт на знак протесту проти катувань та відмови надати йому адвоката.
Коли про факт тортур дізналася громадськість, хлопців просили відмовитися від українського громадянства і попросити притулок в Російській Федерації. Ті ж самі прохання адресувалися делегату ПАРЄ від України Надії Савченко. Хлопці відмовилися це робити, як і називати українську владу “київської військовою хунтою”.
“Я вважаю, що дійсно причиною мого кримінального переслідування з боку ФСБ Росії стало бажання працівників російських спецслужб використовувати моє кримінальне переслідування як інформаційний привід для дискредитації мене як прихильника мирного врегулювання існуючих розбіжностей між Україною і Росією“, – зазначено в поясненнях Юрія, які він написав 21 липня 2014 року.
Адвокат Юрія Петро Заїкін був вражений жорстоким вироком суду – 2 роками позбавлення волі. Він стверджує, що 222 стаття КК РФ декриміналізована, і йому належить винести умовне покарання, якби він і мав при собі цей порох: “Юрію спочатку інкримінувалася контрабанда вибухівки, а саме цього пороху. Але одне зі звинувачень, а саме зберігання вибухових речовин, у Юрія залишилося. Безпрецендентно жорстоким був вирок по цій частині. Я сам здивувався, бо навіть якби у нього був порох, то за подібний злочин покарання вельми символічне. Воно ніколи не пов’язане з позбавленням волі, оскільки цей злочин середньої тяжкості, тим більше напередодні великої амністії в РФ у зв’язку з Днем перемоги“.
В рамках кримінальної справи була призначена технічна експертиза, і експерт дійшов висновку, що дійсно нібито знайдена речовина – це мисливський порох. Слідчий запитав експерта, чи є це речовина вибуховою.
“Бездимні порохи придатні для виробництва вибуху з ефектом бризантної, тобто дроблячої дії, за певних умов. А саме при ущільненні частинок паливними матеріалами – ацетоном, бензином, дизельним паливом і т. д. При цьому необхідна наявність промислових або саморобних засобів детонації“, – пояснював у суді експерт.
Захист Юрія стверджує, що в описовій частині вироку суд спотворив висновки експерта і вказав, що речовина, яку було нібито вилучено, якраз і є вибуховою і придатним для вибухів з ефектом бризантно-дроблячої дії.
“Таким чином, суд спотворив висновки експерта у вироку. Чому суд, вказуючи у вироку, що речовина – вибухово-бризантної дії, пішов проти експерта – мені не зрозуміло. При тому, що він посилався на думку цього експерта, коли робив свої висновки. Я думаю, це банальне притягування ситуації за вуха для того, щоб він був притягнутий до кримінального злочину. Навіть якщо б, наприклад, все-таки цей порох був не мисливський, а інший, наприклад, бойового застосування, звертає на себе увагу вкрай незначна вага. Прекрасно зрозуміло, що з такою вагою, а тим більше з мисливським порохом нічого серйозного здійснити не можна, навіть якщо б у когось був злий умисел“, – каже Петро Заїкін.
Саме рішення Свердловського районного суду Бєлгорода від 10 березня 2015 року суперечить судовій практиці, що склалася у Бєлгородській області. В огляді судової практики у кримінальних справах за березень 2007 року Бєлгородський обласний суд зробив посилання на судову практику суду Бєлгородської області, де за аналогічних підстав – по вилученню мисливського пороху – був скасований вирок Ракитянського кримінального суду Бєлгородської області з вказівками щодо того, що зберігання мисливського пороху не має складу злочину.
“Тобто ситуація така: стосовно громадянина РФ вирок скасовано у зв’язку з порушенням закону, а стосовно Юрія виноситься обвинувальний вирок. Я щиро сумніваюся, що суддя, яка виносила вирок, не володіла інформацією про практику свого обласного суду вищої інстанції“, – говорить адвокат.
Петро Заїкін повідомив, по відношенню до Юрія адміністрація СІЗО застосувала заходи дисциплінарного стягнення: “Мені Юрій повідомив, що не дивлячись на те, що він спокійно себе веде, не допускає порушення, відносно нього були застосовані заходи дисциплінарного впливу у зв’язку з тим, що він нібито перестукувався між камерами. Я його запитав: “Юрій, це було насправді?” Він заперечував: “Оскільки я в слідчому ізоляторі нікого не знаю, ні з ким контакти не підтримую, то у мене не було ніякої необхідності перестукуватися“.
Адвокат припускає, що Юрію створюють передумови, щоб той не підпав під дію амністії.
“Подібне відбувалося відносно низки політичних в’язнів в РФ, які повинні були формально потрапити під амністію, але в переддень амністії на них були накладені дисциплінарні стягнення. Вони були визнані злісними порушниками режиму покарання і під амністію не потрапили. Типовий приклад – Ольга Шаліна (політв’язень за самооборону біля Таганського суду – ред.)”, – припускає адвокат. Він упевнений, що в наступні місяці спецслужби спробують завербувати студента. Йому неодноразово надходили пропозиції.
Нагадаємо, станом на сьогодні в Росії утримуються 11 українських громадян (СБУ налічує 30 осіб), на думку правозахисників – через явні політичні мотиви.