З такими “суддями” і прокурори не потрібні: хто пішов працювати до “судів” на окупованій Херсонщині
Після незаконних “референдумів” на новоокупованих територіях України почали формувати так звані регіональні представництва органів російської влади. Зокрема, створювати російські суди.
Як і з кого сформували “суддівські органи” в Херсонській області, а також наскільки неупередженими видаються нові судді – читайте в цьому матеріалі.
“Потьомкінські” суди
У березні минулого року окремим федеральним законом Росія створила 13 районних та міжрайонних “судів” у Херсонській області, включно з тими, юрисдикція яких поширюється на підконтрольні Україні території. Крім того, було створено Херсонський “обласний”, “гарнізонний” та “арбітражний суди”. Оскільки із самим обласним центром у російських військ не склалося, “арбітраж” та “обласний суд” розмістили в Генічеську, а “гарнізонний” відсунули на найдальший край області – у село Генічеська Гірка.
Попри формальну наявність цих структур, за десять місяців російський судовий департамент не знайшов можливості або не вважав за необхідне внести “нові регіони” до єдиної державної автоматизованої системи “Правосуддя”. Пошук на цьому порталі не дає результатів за жодним зі створених федеральним законом “судів”, а в розділі “Суб’єкт Російської Федерації” відсутня Херсонська область. Крім того, жоден із цих судів не має офіційного сайту.
Також привертає увагу відсутність будь-якої інформації про призначення “суддів” у такі утворення, як, наприклад, Олешківський, Голопристанський або Каховський “суди”. Навіть юридичну адресу цих структур чи реквізити зі сплати державного мита у відкритому доступі знайти не вдалося.
Колаборанти зі стажем
Очолює головний “суд” окупованої Херсонщини Олександр Цвєтков, який до окупації Криму був головою Керченського міського суду, а після того, як зрадив присягу українського судді, очолив “Ленінський районний суд Криму”.
У 2022 році Цвєтков опинився серед тих одинадцяти кримських суддів, щодо яких досудове розслідування встановило факт зради присяги на вірність народу України та перехід на службу до незаконно створених судових органів держави-окупанта. Справу щодо нього передано до суду. І, хоча за цей час Цвєтков не був помічений у політично мотивованих переслідуваннях українських громадян, факт кримінального переслідування в Україні ставить під сумнів як його незалежність, так і неупередженість.
Цвєткову допомагає керувати обласним “судом” один з найодіозніших кримських суддів Віктор Можелянський. Він не лише є фігурантом кримінальної справи про держзраду, але й також звинувачується в порушенні законів та звичаїв війни.
За даними пресслужби Прокуратури Автономної Республіки Крим та Севастополя, “встановлено, що обвинувачений, нехтуючи положеннями Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, брав безпосередню участь у реалізації політики держави-окупанта, спрямованої на переслідування проукраїнського населення півострова”.
Можелянський під час судових процесів у політично мотивованих справах неодноразово демонстрував свою антиукраїнську позицію, а на сторінці в соціальних мережах активно підтримує російську військову агресію.
Яскравим прикладом упередженості Можелянського є історія жительки Сімферополя, яку визнали винною в дискредитації російської армії за плакат “Ні війні”. Перед ухваленням рішення, за даними “Кримського процесу”, “суддя” Можелянський заявив, що такі дії розцінює як “постріл у спину нашим хлопцям”.
Кар’єристи Зауралля
Із дванадцяти інших “суддів” “обласного суду” лише двоє переведені з аналогічних за ієрархією – якийсь Олексій Болдонов з верховного суду Бурятії та Тетяна Лєшина із Самарського облсуду. Для інших це помітне кар’єрне зростання, причому в багатьох випадках пов’язане з можливістю зміни несприятливого сибірського клімату. Так, дев’ять суддів переведено до сонячної Херсонської області з Мордовії, Чувашії, Забайкалля, Середнього Поволжя й Татарстану.
Однак у двох випадках варто відзначити просто неймовірний кар’єрний стрибок. Так, “суддя” Олена Камалютдінова раніше рік була мировою суддею (найнижчий кар’єрний щабель у російській судовій системі) в одній із глибинок Ставропольського краю, як і її колега Олена Мартиненко, яка розглядала незначні справи в Камизяцькому районі Астраханської області. Очевидно, що досвіду в розгляді справ рівня обласних судів такі служителі Феміди й близько не мають. Тож говорити про їхню незалежність украй складно.
Привертають також увагу троє суддів, які рік-півтора тому в себе в регіонах з якихось причин подали у відставку та припинили статус суддів. Однак після того указом російського президента Володимира Путіна їх відновили в статусі та відправили на окуповані території.
Дезертири, юрисконсульти та ноунейми
У районних судах Херсонщини ситуація видається ще екзотичнішою. Так, наприклад, у найжвавішому – Генічеському однією з трьох “суддів” призначили Ірину Демченко, яка не має жодного досвіду і до того працювала помічницею судді. На її тлі двоє інших “суддів” цієї ж установи – Сергій Індірейкін, переведений з мирового суду поволзького Димитровграда, та Кирил Севастьянов з Туапсинського мирового суду – мають ще цілком солідний вигляд.
Але найяскравіші враження справляє склад “Новотроїцького міжрайонного суду”. Із двох встановлених у цьому закладі “суддів” один, Олексій Пушной, під час окупації проходив строкову службу у внутрішніх військах у Севастополі, дезертував, а потім служив у російській поліції цього ж міста. Жодного суддівського стажу до призначення в нього не було.
Друга “суддя” – Мадіна Абдулінна – до того, як вдягла суддівську мантію, “шабашила” у П’ятигорську як юрист-консультантка: допомагала складати позови та скарги. Досвіду роботи суддею в неї немає.
Втім, про цих “служителів Феміди” є бодай якісь відомості, які умовно пов’язують їх з юриспруденцією. А ось єдиний встановлений на сьогодні суддя Скадовського районного суду, Віталій Столбов, – абсолютно невідомий персонаж. Адже навіть орган, який його призначив, – вища кваліфікаційна комісія суддів – підтверджує, що жодного суддівського досвіду Столбов не має. Схоже, що російська влада свідомо добирає саме такі кадри для здійснення свого правосуддя на окупованій території.
Поза терміном давності
Можливо, є й інша причина того, чому професійніші російські судді не поспішають зайняти крісла на Херсонщині. Адже, за словами експертки Коаліції “Україна. П’ята ранку”, адвокатки AZONES Дарії Свиридової перебування та діяльність таких суддів на окупованій території є незаконною і свідчить про порушення норм міжнародного гуманітарного права:
“По-перше, майбутнє таких колонізаторів досить очевидне – після звільнення територій у найкращому разі їм пощастить дуже швидко покинути Україну та повернутися до країни свого громадянства. По-друге, кожен з них, хто причетний до міжнародних злочинів (переслідувань громадян України, незаконного позбавлення волі наших громадян, покривання фактів тортур, порушення майнових прав тощо) буде поза термінами давності переслідуватись Україною з метою притягнення до кримінальної відповідальності”, – пояснює Свиридова в коментарі виданню ZMINA.
Вона наголошує на тому, що, працевлаштовуючи в такий спосіб російських суддів, Росія продовжує політику колонізації окупованих українських територій громадянами РФ, яку злочинно проводить ще з моменту окупації Кримського півострова у 2014 році.
“Водночас Росія не лише незаконно витісняє українських суддів та завозить туди своїх з-поміж громадян РФ (фактично змінює демографічний склад населення), а й незаконно поширює дію свого законодавства на окуповані території, а відповідно, і на сферу так званого “судочинства”, – додає Свиридова.
