З метою політичної необхідності: як із Павла Запорожця зробили терориста

30 листопада у російському Південному окружному військовому суді було оголошено вирок щодо херсонця Павла Запорожця, якого звинуватили в акті “міжнародного тероризму”.

Що інкримінували українцю, які аргументи у дебатах представила кожна зі сторін і як сам Павло Запорожець оцінює своє переслідування російським військовим судом, читайте у матеріалі.

Хотів зіпсувати свято?

Павла Запорожця окупанти затримали 9 травня 2022 року близько третьої години ночі на вулиці Університетській у Херсоні. За даними слідства, при собі він мав дві гранати та волосінь. Кілька місяців його тримали в Херсонському ІТТ, там бранця постійно били та катували. У цей період він підписував різні документи і лише пізніше дізнався, що це були документи про його участь у необхідних слідчих діях, оформлені заднім числом.

Його звинуватили у тому, що за завданням ГУР України він готував терористичний акт під час святкування у Херсоні “Дня перемоги”, в якому брали участь громадяни України та РФ, зокрема мирне населення. Начебто він збирався встановити розтяжку на дорозі, замаскувавши гранати в обрізки пластикових труб. Сам Запорожець пізніше пояснював, що діяв за наказом, бо є українським військовослужбовцем, а метою були не цивільні особи, а російський військовий патруль, який проходив у місці затримання українця.

Представник державного звинувачення Ігор Надолінський зачитав свій текст виступу, схожий на той, який він представляв на початку процесу як обвинувальний висновок, але з вкрапленнями відповідей на питання, які за час процесу сторона захисту “підсвітила” як вразливі.

Так, наприклад, під час судового слідства постало питання про те, чому Павло Запорожець обрав для “терористичного акту” місце, яке знаходиться за кілька кілометрів від того, де намічалося святкування 9 травня. У дебатах прокурор зазначив, що цією вулицею планувалося підвезення учасників святкових заходів.

Багато уваги прокурор приділив і аргументу захисту, що Павло Запорожець є військовослужбовцем, а не завербованим агентом ГУР. На думку прокурора, у суді було доведено, що підсудний не був українським військовим, а діяв через особисту неприязнь до російських громадян та через незгоду зі “спеціальною військовою операцією”.

Факт тортур, про які заявляв підсудний, за словами Ігоря Надолінського, не знайшов підтвердження, а всі докази у справі логічні та доповнюють один одного. У зв’язку з цим державний обвинувач вважає, що провину Павла Запорожця повністю доведено і запросив для нього покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з відбуванням перших чотирьох у в’язниці.

Немає складу злочину

Одним із яскравих аргументів захисту став розгляд кваліфікаційних ознак злочину, в якому звинуватили Павла Запорожця.

Дійсно, у статті 361 КК РФ “Акт міжнародного тероризму” зазначається: “…з метою порушення мирного співіснування держав та народів”. Проте завдання ракетно-бомбових ударів, вторгнення російських збройних сил на територію України та встановлення обмежень у вигляді “комендантської години” у захопленому російськими військами Херсоні ніяк не співвідноситься з поняттям мирного співіснування, і таким чином у діях Павла Запорожця відсутній склад злочину, заявив його адвокат Олексій Ладін.

Крім того, він звернув увагу суду на розгляд доказів того, що метою дій його підзахисного були саме російські військові.

На це вказує не лише факт його затримання у нічний час, коли мирне населення не мало права виходити з будинків, а й досліджене в суді листування зі свідком, на прізвище Синюк, де підсудний каже, що вночі точно не буде цивільних:

– А цивільні не постраждають?

– Вночі. Вночі цивільних нема.

Як аргумент на користь свого підзахисного адвокат також вказав відсутність правової допомоги українцю у період після затримання. Як зазначив Ладін, на той момент у Херсоні не було і не могло бути інституту російської адвокатури. Таким чином більшість матеріалів попереднього слідства складено з порушенням права на захист.

Крім того, звинувачення так і не розвіяло сумніви щодо того, чи проводилися із Запорожцем реальні слідчі дії чи ні.

“Відповідь про те, що ІТТ у Херсоні в цей період не працював, не означає, що в ньому не могли незаконно утримувати мого підзахисного”, – зазначив Олексій Ладін.

Також він наголосив, що у суді не був спростований документ української сторони про те, що  Павло Запорожець є військовополоненим. Прокурор у своєму виступі послався на документ “перевірка інформації”, суть якого полягає в тому, що встановити таку інформацію не вдалося. У цій ситуації, вважає Ладін, сумніви мають трактуватися на користь підсудного, допоки не буде переконливо доведено протилежне.

На завершення сторона захисту попросила суд прийняти все вищезгадане до уваги, звільнити Павла Запорожця від кримінальної відповідальності та застосувати до нього дію третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.

Це ви вчиняєте злочин

У своєму заключному слові Павло Запорожець заявив, що його справа продиктована політичною необхідністю у суспільстві.

“Виходячи з цієї політичної необхідності, влада Російської Федерації розпочала кровопролитну міжусобну війну, знищила цілу низку населених пунктів на території України…” – встиг заявити Павло Запорожець до того, як суд висунув вимогу виступати лише по суті пред’явленого звинувачення.

Підсудний пояснив, що, виходячи зі згаданих обставин, ухвалив рішення про захист свого дому та своєї Батьківщини.

“Захищаючи свій дім, я перетворився в очах Російської Федерації та російського законодавства на злочинця і міжнародного терориста. Що ж, якщо існує політична необхідність, я понесу необхідне покарання і прийму вирок. Але цей вирок демонструватиме не мою провину, а провину Російської Федерації й російського судочинства стосовно миру, стабільності та людства загалом”, – закінчив свій виступ Павло Запорожець.

Через 16 годин суд визнав його винним і засудив до позбавлення волі на 12 років з відбуванням перших 3 років у в’язниці.