Як і хто з кримських суддів примушує місцеве населення до служби в армії РФ
Окупаційна влада в Криму практично з перших місяців захоплення півострова запустила процес призову місцевих жителів до служби в армії РФ. А тих, хто намагався ухилятися, переслідували в кримінальному порядку. На сьогодні жертвами такого примусу стали сотні кримчан.
Водночас примусова мобілізація (включно з будь-яким тиском і пропагандою) населення окупованої території до лав збройних сил держави-окупанта категорично заборонена нормами міжнародного гуманітарного права. А Римський статут Міжнародного кримінального суду кваліфікує таку мобілізацію як воєнний злочин, за який передбачено кримінальну відповідальність усіх причетних виконавців.
У цьому матеріалі ZMINA розповідає про найактивніших суддів, які забезпечують російській армії “успішні” призовні кампанії в окупованому Криму.
Як це працює
За ухилення від проходження військової служби на території окупованого Криму передбачено кримінальну відповідальність за статтею російського кримінального кодексу. Передбачається широкий спектр покарань: штраф у розмірі до 200 тисяч рублів, примусові роботи, до пів року арешту або позбавлення волі на строк до двох років. Однак, як виявилося, ключова особливість норми не в цьому, а в практиці застосування.
“Якщо сам не з’явився, зазвичай суд дасть умовний термін або штраф. Але від армії це ніяк не звільняє. Рішення суду набрало чинності, а ти знову не з’явився – знову кримінальна відповідальність, тільки вже “рецидив”. З високими шансами на позбавлення волі. Але є ще один неформальний стимул, який просувають потенційним призовникам у військкоматах. Там пояснюють, що “ухильників” однаково призивають, але відправляють до частин, які мало відрізняються від тюремних зон. Тому кримські призовники переважно вважають за краще не створювати для себе додаткових ризиків”, – пояснює систему примусу до служби в окупаційній армії експерт правозахисної ініціативи Irade.
Ударник праці
Ключовим елементом цієї системи примусу є місцеві суди. Деякі з них за весь період окупації не мають жодної справи про ухилення, інші, навпаки, наближаються до тризначних показників. Очевидним лідером “виробництва” виступає Центральний районний суд Сімферополя з результатом 92 кримінальні справи станом на кінець літа 2025 року.
Причому найпарадоксальніше, що понад третину всіх цих справ (35) розглянув один суддя – давно відомий правозахисникам і розшукуваний українськими правоохоронцями за державну зраду Сергій Деменок. Він запам’ятався ще за процесом щодо фігурантів “26 лютого”, коли відверто підігравав стороні обвинувачення. Потім він засудив хворого кримськотатарського активіста Едема Бекірова до семи років позбавлення волі, хоча й заочно, оскільки Україна змогла звільнити його 2019 року.
З початком повномасштабного вторгнення Деменок відзначився тим, що відправив під арешт відому адвокатку Еміне Авамілеву, а потім – завзятим переслідуванням критиків військової агресії. Одним із “хрестоматійних” стало рішення Деменка в справі, де сімферополець стояв біля дороги з косою, на якій було написано: “Хто зі мною на Київську Русь”. У цих загадкових діях суддя вбачив дискредитацію російської армії.
“Царьок” районного масштабу
Срібним призером з “пакування” кримчан у російську армію можна вважати незмінного голову Красногвардійського районного суду Валентина Шукальського, на рахунку якого не менш ніж 21 процес проти “ухильників”. Крім високої посади, цей суддя має статус носія “спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Також, за відгуками місцевих жителів, він поводиться як “царьок”, який відчуває свою безкарність.
Валентин ШукальськийКрім обслуговування інтересів російських військкоматів, Шукальський відомий непримиренною боротьбою з дискредитацією російської армії, а також участю в релігійних переслідуваннях проти “свідків Єгови” Юрія Геращенка і Сергія Парфеновича. До декриміналізації статті про “розпалювання ненависті або ворожнечі” цей суддя був серед небагатьох кримських служителів Феміди, які брали участь у процесах проти жінок, що висловлювали свою думку в соціальних мережах під час окупації Криму у 2014 році. Конкретно Шукальський вів процес проти Лілі Татарісової.
Більше за взвод на двох
З мінімальним відставанням від колеги попрацювали в процесах з “ухильниками” також суддя Ленінського районного суду Вадим Верескун і суддя Центрального райсуду Сімферополя Віктор Можелянський. Причому про першого практично нічого не відомо, оскільки Верескун був призначений суддею вже після окупації Криму і в такий спосіб не зрадив присягу судді України. Що, втім, не завадило йому виносити обвинувальні вердикти щодо людей, які стверджують, що Крим – це Україна, або “ухвалювати рішення навіть без матеріалів справи”.
Віктор МожелянськийЩо ж стосується судді Віктора Можелянського, то найпромовистіше про нього розповідає список країн, у яких на цього діяча накладено санкції: Україна, США, ЄС, Швейцарія і навіть Японія. Можелянський причетний до цілої низки політичних переслідувань кримчан, але встигає також обслуговувати й мілітарні інтереси окупантів. Можливо, він навіть очолив би цей рейтинг, але був відправлений встановлювати російську судову владу в окуповані регіони Херсонської області.
Загалом у судовому переслідуванні жителів окупованого Криму за ухилення від служби в російській армії брало участь не менш ніж 103 кримських судді. І кожен з них неодмінно буде притягнутий за це до відповідальності як співучасник воєнних злочинів і порушень норм міжнародного гуманітарного права.
