Викрали, засудили, а потім додали термін: навіщо прокурорам “покаяння” кримських татар з добробату

Кримського татарина Акіма Гафарова засудили до п’яти років і відправили на етап, а потім повернули до суду і додали ще три роки. На окупованих територіях триває переслідування “челебіджиханівців” – людей, які, на думку російських силовиків, перебували в добровольчому кримськотатарському батальйоні імені Номана Челебіджихана.

У чому була провина Акіма Гафарова, за що йому “довісили” додатковий термін і чому ця категорія залишається в топі для російських силовиків, читайте в цьому матеріалі.

Втік від репресій

“Судовий процес” щодо жителя Радянського району Акіма Гафарова розпочався на початку 2024 року. Як випливає з вироку, його звинуватили в тому, що з квітня 2016 року перебував у розпорядженні “незаконного збройного формування”, мав зброю та формений одяг. Окремо підкреслюється, що метою батальйону було насильницьке повернення Криму до складу України, а також згадується про продовольчу та енергетичну блокаду півострова, до якої “челебіджиханівці” були причетні.

Підсудний свою провину не визнав, хоча перебування в розташуванні добровольчого кримськотатарського батальйону не заперечував. Гафаров заявив на суді, що після окупації Криму щодо кримських татар розгорнули масштабні переслідування, які частково зачепили і його сім’ю: 2014 року в його будинку російські силовики провели обшук під дивним приводом розслідування справи про зниклий велосипед. Побоюючись, що пошуками велосипеда справа не обмежиться, Гафаров вирушив на материкову частину України.

У якийсь момент він, за його словами, випадково потрапив у розташування батальйону імені Номана Челебіджихана. Оскільки в той період він був спантеличений пошуком роботи, то погодився залишитись і допомагати по господарству, але зброї до рук не брав і у військовому навчанні участі не брав. Ці твердження в “суді” були спростовані показами трьох свідків, які вже відбувають покарання. Однак переконатися в тому, що ці відомості були заявлені свідками саме в такому трактуванні та без тиску з боку силовиків, не є можливим: судове засідання відбувалося без участі слухачів, оскільки в “Київському районному суді” Сімферополя діє режим “жовтого” рівня терористичної небезпеки.

Прокурор додав строк

Суддя Оксана Карчевська поставилася до позиції підсудного критично і визнала кримського татарина винним. Однак зробила поправку на його вік (58 років), наявність хронічних захворювань і навіть на те, що переважно на території добробату він займався господарськими роботами. З огляду на це вона побачила можливість застосувати норму про призначення покарання нижче за нижній поріг статті про членство в незаконних збройних формуваннях і “присудила” йому лише п’ять років позбавлення волі, замість належних за кримінальним кодексом “від восьми до п’ятнадцяти”.

Але історія на цьому не закінчилася. Як випливає з рішення “Верховного суду” Криму, “старший помічник прокурора” Київського району Сімферополя побачив у такому “судовому вердикті” несправедливість і зажадав його переглянути в апеляційній інстанції. Згідно з даними проєкту “Трибунал. Кримський епізод”, запопадливою захисницею “справедливості” стала Гульнара Ібрагімова, яка попросила суд вирок змінити на вісім років позбавлення волі, оскільки підсудний “провину не визнав… на шлях виправлення не став, у скоєному діянні не покаявся”.

У “Верховному суді” представник державного обвинувачення Павло Баландін (у минулому найкращий слідчий прокуратури України 2013 року) цю скаргу підтримав. Захисник підсудного Олег Глушко, відомий як “ручний” адвокат ФСБ, на засідання не з’явився, і суд надав Гафарову іншого, який був не дуже в темі. Уже одна ця обставина мала б поставити під сумнів повноцінність права на захист, однак суддів це взагалі не збентежило.

“Судова колегія” в складі голови Дмитра Михайлова, Олени Єлецької та Юрія Латиніна побіжно встановила, що суд першої інстанції абсолютно правильно, законно й обґрунтовано визнав кримського татарина винним. Водночас аргументи прокурора колегія визнала такими, що “заслуговують на увагу”, і дійшла висновку, що, оскільки в діях Гафарова не спостерігалося “каяття”, застосовувати до нього норму, за якою покарання призначають нижче за нижню межу, не можна. Як і просив прокурор, “Верховний суд” у своїй ухвалі вирок посилив, додавши до початкового терміну ще три роки.

Залякують населення

Полювання на колишніх учасників кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджихана донині активно триває. Цього літа співробітники ФСБ відзвітували про чергове затримання в Криму, за три місяці до цього – ще про одне. Точну кількість заарештованих “челебіджиханівців” встановити неможливо, оскільки багатьох обвинувачених затримують на новоокупованих територіях Херсонської та Запорізької областей і ніколи не розкривають їхніх даних. А потім їх там же й судять в установах, де відсутній навіть мінімальний доступ до інформації про судові процеси. Власне, і на Акіма Гафарова могла чекати та сама доля: він був викрадений російськими військовими навесні 2022 року в Новоолексіївці й лише через кілька місяців вивезений на півострів. Якби не кримська “прописка”, історія його переслідування донині залишалася б невідомою.

Така неослабна увага до колишніх учасників кримськотатарського добробату пояснюється наміром залякати нелояльне до окупантів населення, особливо з-поміж кримських татар. Багато з них як на півострові, так і в новоокупованих регіонах продовжують демонструвати своє негативне ставлення до “визволителів”. Ймовірно, російські силовики, пам’ятаючи досвід боротьби народу Ічкерії, побоюються, що в якийсь момент і в “нових регіонах” може статися щось подібне, а тому, не шкодуючи сил, залякують і “профілактують” тих, хто вже має досвід подібної діяльності.