“Він хотів, щоб Генічеськ мав свій голос”. Історія ув’язненого окупантами журналіста Геннадія Осьмака
Журналіста з Генічеська Геннадія Осьмака російські силовики затримали після окупації півдня Херсонщини, коли місто вже перебувало під повним контролем РФ. Йому інкримінували участь у кримськотатарському батальйоні імені Номана Челебіджіхана, зв’язки з українськими спецслужбами та “фінансування тероризму”.
Геннадій Осьмак – журналіст і засновник інтернет-видання “Новий візит”, одного з найбільших локальних медіа Херсонщини до повномасштабного вторгнення РФ. Після відмови співпрацювати з окупаційною владою його затримували та зрештою взяли під варту в березні 2024 року. Підконтрольний РФ суд призначив журналісту 3 роки і 2 місяці позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. У грудні 2025 року стало відомо, що касаційна інстанція РФ відмовила в зменшенні строку ув’язнення, залишивши вирок чинним.
Щоб дізнатись більше про роботу, обставини затримання та ув’язнення журналіста, ZMINA поспілкувалася з колегою Геннадія, а також з близькою до журналіста людиною, імені якої ми не називаємо з міркувань безпеки.
“В нього було величезне бажання працювати”
В журналістському середовищі Херсонщини Геннадія Осьмака добре знали задовго до повномасштабного вторгнення РФ. Для багатьох він був не просто місцевим медійником, а людиною, яка роками намагалася заповнити інформаційну порожнечу в Генічеському районі – регіоні, що десятиліттями залишався без власного телебачення і системного місцевого мовлення.
Колега Геннадія, голова Херсонської обласної організації Національної спілки журналістів України Валерій Долина, розповідає, що ще в 1990-х – початку 2000-х Генічеськ фактично не мав доступу до локальних телевізійних новин. Місто розташоване майже за 200 кілометрів від Херсона, і після розпаду Радянського Союзу мешканці району залишалися поза постійною увагою регіональних телеканалів.
Валерій Долина. Фото: з сайту НСЖУ“Геннадій дуже болісно сприймав те, що в Генічеському районі немає власного телебачення. Він постійно про це говорив і врешті-решт уп’явся в цю справу”, – згадує Валерій Долина.
Осьмак був серед тих, хто ініціював створення районного телебачення в Генічеську. Починали з кабельного мовлення – з невеликою студією та мінімальними технічними можливостями. Як зазначає Долина, досвіду тоді могло бракувати, але бажання працювати й дати громаді власний інформаційний майданчик було визначальним:
“Можливо, чогось не вистачало – техніки чи відеодосвіду. Але в нього було величезне бажання працювати і дати людям місцеве телебачення. І багато чого в цьому сенсі йому вдалося”.
Геннадій Осьмак в 90-х роках. З особистого архіву журналістаЗ часом професійні контакти Осьмака розширилися. Він регулярно приїздив до Херсона, спілкувався з колегами, радився щодо розвитку мовлення, організації редакційної роботи, технічних рішень. Особливістю Геннадія Осьмака як журналіста Валерій Долина називає орієнтацію на об’єктивність і роботу і . Він добре знав місцеві громади, проблеми районів, людей на місцях – і це формувало довіру аудиторії.
“Він ніколи не гнався за гучними гаслами. Йому було важливо, щоб інформація була оперативною і максимально об’єктивною. Йому вірили, він користувався великим авторитетом”, – зазначає колега Осьмака.
Пізніше Геннадій зосередився на розвитку інтернет-видання “Новий візит”, яке поступово стало одним із найвпливовіших локальних медіа на півдні Херсонщини. Видання висвітлювало життя Генічеського району, події на адміністративному кордоні з Кримом, роботу місцевої влади – без поділу на “зручні” й “незручні” теми. За словами Долини, саме принциповість і незалежність часто робили Осьмака вразливим. Ще до окупації він неодноразово стикався з тиском і агресією через свої матеріали.
“Правдива інформація подобається не всім. Бували випадки фізичного тиску, але він не відступав і залишався на позиції професійної журналістики”, – говорить він.
Після початку повномасштабного вторгнення прямого контакту між колегами вже не було. Херсонщина швидко опинилася під окупацією, комунікація стала небезпечною. Водночас Валерій Долина підкреслює – Осьмак залишився вірним своїм професійним принципам і не пішов на співпрацю з окупаційною владою.
“Я не можу говорити про всі обставини, але знаю одне – він завжди стояв на боці об’єктивності і правди. Цю позицію він зрадити не міг”, – наголошує голова обласної організації НСЖУ.
Прийшли російські спецслужби з пропозицією співпрацювати
Коли російські силовики затримали журналіста з Генічеська Геннадія Осьмака, справа вже була фактично готова. Йому інкримінували участь у так званому “Кримськотатарському батальйоні”, зв’язки з українськими спецслужбами та “фінансування тероризму”. Підставою, зокрема, став мішок картоплі, який журналіст привіз знайомим кримським татарам. У результаті – роки колонії суворого режиму, катування, етапування та серйозні ризики для здоров’я.
Близька людина Геннадія Осьмака, імені якої ми не називаємо з міркувань безпеки, розповіла, що саме популярність заснованого Осьмаком онлайн-медіа “Новий візит” та принциповість самого журналіста зробили його мішенню для російських спецслужб. Адже до повномасштабного вторгнення його ресурс був одним із найбільших на Херсонщині за охопленням аудиторії, поступаючись лише одному регіональному медіа.
“Він сам створив “Новий візит” після того, як муніципальне телебачення закрили через відсутність фінансування. За кілька років це став один із найбільших інформаційних ресурсів області. Він писав про все – без улюбленців серед влади, без прикрас. Саме тому ворогів у нього було багато”, – розповідає співрозмовник ZMINA.
Будівля вокзалу в Генічеську до окупації росіянами. Фото: “Укрінформ”Після 2014 року журналіст системно висвітлював події, пов’язані з окупацією Криму, ситуацію на адмінмежі, події на Чонгарі, у Генічеську та на Півдні України. Його матеріали читали і в Криму, і в Росії – особливо під час кризових моментів, зокрема підриву електроопор на Чонгарі. Саме тоді сайт “Нового візиту” пережив різке зростання аудиторії.
За словами нашого співрозмовника, ще до повномасштабного вторгнення сайт неодноразово зазнавав DDoS-атак, особливо напередодні виборів. А в перший день вторгнення РФ атака була настільки потужною, що ресурс фактично перестав працювати.
“У перший день повномасштабного вторгнення паралельно з обстрілами почалася масована атака на сайт. Його просто поклали. А за кілька годин місто окупували, і до Геннадія прийшли спецслужби з пропозицією співпрацювати – щоб через сайт просувати російську пропаганду”, – зазначає наше джерело.
Скриншот із сторінки Геннадія Осьмака. 22 березня 2022 рікГеннадій Осьмак відмовився. 22 березня 2022 року він передав доступи, заявивши, що більше не має стосунку до ресурсу. Утім, попри спроби російських фахівців, зокрема з Москви, сайт так і не запрацював як пропагандистський майданчик. Згодом домен опинився у власності російського онлайн-казино. Після окупації Генічеська журналіст залишався вдома, практично не виходив на вулицю. За словами джерела, він перебував у списках “на невиїзд” – таких людей просто не випускали з окупованої території. Отримання російського паспорта було вимушеним: без нього йому погрожували “підвалом”.
У 2024 році, щоб вижити, Геннадій Осьмак почав підробляти як таксист. У січні він потрапив у незначну дорожню пригоду під час комендантської години. Наступного дня до нього прийшли з обшуком.
“Його забрали, катували шість годин – фізично і психологічно. Забрали техніку, документи, машину. Потім відпустили. Він навіть пройшов поліграф – без жодних “зізнань”. Але це нічого не означало. Їм була потрібна людина для показової справи”, – розповідає наш співрозмовник.
Били струмом, тримали в холоді, обливали водою
Вдруге журналіста затримали 6 березня 2024 року. Геннадія забрали просто з вулиці, зняли відео “жорсткого затримання”.
Момент затримання Осьмака. Скриншот відео окупаційних силових структурСпираючись на офіційну версію російського обвинувачення, окупаційний Генічеський районний суд Херсонської області визнав Геннадія Осьмака винним в “участі у незаконному озброєному формуванні на території іноземної держави”, а саме в “Кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджіхана”. За версією російських силовиків, він нібито діяв з мотивів “політичної ворожнечі” до РФ, брав участь у блокаді Криму та “насильницькому зміненні конституційного ладу РФ”, а також здійснював “інформаційно-пропагандистську підтримку” батальйону та надавав їжу його учасникам. Вирок ґрунтувався на відеозаписах та інших доказах, які окупаційна влада назвала “доказовими”, хоча більшість з них пов’язані з діяльністю журналіста на території України.
“За словами російських медіа вони йому ще інкримінували, що він піарменеджер цього батальйону. І десь знайшли відео, що він кримським татарам привіз мішок картоплі в 2015-му, і за цей мішок картоплі вони приписали фінансування тероризму. Адвокату вдалося довести, що частина “доказів” просто не могла існувати – у той час Геннадій був на операції через проблеми зі спиною”, – коментує співрозмовник ZMINA вирок журналісту.
Рішення про ув’язнення Осьмака виніс суддя Кирило Севастьянов, до окупації лівобережжя Херсонщини він працював мировим суддею дільниці №218 в російському місті Туапсе (Краснодарський край). 12 серпня 2024 року він призначив для журналіста 3 роки і 2 місяці в колонії суворого режиму, рік з яких Геннадій має провести в тюрмі.
Скриншот із сайту окупаційного Генічеського районного суду по “справі” журналістаПізніше, в січні 2025 року, суддя окупаційного Новотроїцького міжрайонного суду Олексій Пушной залишив обвинувальний вирок журналісту в силі. Відомо, що Пушной під час окупації Криму проходив строкову службу у внутрішніх військах у Севастополі, згодом дезертирував, а після цього почав служити в російській поліції того ж міста. До моменту призначення на посаду не мав жодного суддівського стажу.
Скриншот з сайту окупаційного Новотроїцького міжрайонного суду по “справі” Геннадія ОсьмакаПонад рік Геннадій Осьмак провів у СІЗО в районі Чонгара – відносно близько до дому, що дозволяло передавати ліки, адже журналіст має цукровий діабет і серйозні проблеми з хребтом.
“Його били струмом, тримали в холоді, обливали водою, тиждень він сидів у мокрому одязі”, – розповідає наш співрозмовник про умови утримання Осьмака в Сімферопольському СІЗО під час етапування.
Геннадій Осьмак. Фото: з особистого архіву журналістаНині Геннадій Осьмак перебуває в колонії суворого режиму №6 у селищі Мелехово у Владимирській області РФ – далеко від родини. За словами нашого джерела, після прибуття в нього відібрали все, зокрема ліки. Чи має він доступ до необхідного лікування, невідомо. У грудні 2025 року стало відомо, що касаційна інстанція РФ відмовила в зменшенні строку ув’язнення журналіста, залишивши чинним рішення про відбування покарання в колонії суворого режиму. Адвокат намагатиметься домогтися переведення Осьмака ближче до Криму або Краснодарського краю.
“Зараз завдання одне – щоб він вижив. Йому залишилося трохи більше року. Те, що переживають його близькі, не йде в жодне порівняння з тим, що переживає він сам”, – говорить співрозмовник.
