“Віяловий” шантаж, або Про блокаду торгівлі на крові на Донбасі
25 січня в Україні стартувала акція “Блокада торгівлі на крові”. Найголовніші політичні, економічні, енергетичні й соціальні наслідки блокади ще попереду. Де-факто громадяни України опинилися в заручниках у політиків та олігархів.
Колишні українські військові, здебільшого ветерани добровольчих рухів, заблокували ряд залізничних колій, які з’єднують окуповані території з рештою України. Зокрема, це Луганськ, Лисичанськ та Попасна на ділянці “Гірське – Золоте”, станція “Світланов” та ділянка залізниці “Ясинувата-Костянтинівка”. На кожній з ділянок, вздовж колій, військові влаштували своєрідний Майдан в мініатюрі. Намети з продовольством, буржуйка, транспаранти з гаслами, патріотичні прапори – незамінні атрибути таких залізничних “блок-постів”. Тож жоден потяг з території України не може перетнути межу з ОРДЛО і у зворотньому напрямкові, адже на всіх стратегічних з’єднаннях цілодобово чергують військові.
“Усі українці, завдяки корумпованим схемам нашої влади і бариг-олігархів, спонсорували війну. Оплачуючи електроенергію, ми платили частку в бюджети самопроголошених республік”, – каже учасник блокади Сергій Акимович.
Вугілля, за яке Україна платить підприємствам, що працюють на територіях самопроголошених республік, рушає на українські ТЕС. Гроші ж де-факто залишаються у мешканців так званих ДНР та ЛНР, підживлюючи економіку фейкових республік.
“Як себе почуває зараз мати, син якої загинув на війні, розуміючи, що вона, оплачуючи електроенергію, платила за патрони, якими вбили її сина? В мене слів немає, порвав би на шматки всіх, хто цим займається”, – спілкуючись з журналістами, Сергій Акимович не стримує емоцій. Таку риторику одноголосно підтримують всі учасники блокади, а це більше півтисячі ветеранів АТО.
Реакція уряду не забарилася: якщо поставки вугілля з окупованих територій не відновляться, на Україну чекають віялові відключення. А це загрожує замерзлими батареями у квартирах та установах, холодними школами, зупинкою роботи підприємств і, врешті, вечорами при свічках та у верхньому одязі у власній оселі.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман оголосив про надзвичайний стан в енергетиці й назвав блокаду економічною кризою для всієї країни та навіть загрозою національній безпеці.
“Потрібно відрізняти позбавлення українців енергоносіїв від боротьби з контрабандою”, – заявив Володимир Гройсман на своїй сторінці у Фейсбук.
Для того, щоб Україна вижила без вугілля з окупованих територій, на думку прем’єр-міністра, потрібно багато років і не один мільярд.
І ця теза викликає чимало сумнівів, адже ще наприкінці вересня міністр палива та енергетики Ігор Насалик озвучував кардинально протилежні факти.
“Якщо ще три місяці тому я сказав, що ми не обійдемось без вугілля з зони АТО і антрацитової групи, то на сьогодні ми попрацювали таким чином, що якщо навіть вугілля з зони АТО не буде поставлятися, в нас уже не буде великої проблеми в енергетичній системі України”, – запевняв міністр.
За його словами, вітчизняні ТЕС можуть спалювати вугілля з Китаю, ПАР та Східної Америки. А українські порти здатні прийняти більше 720 тисяч тонн вантажів, отже, впораються з таким завданням. Однак не минуло й півроку, як поставки вугілля з окупованих територій таки припинилися, а у влади замість плану “Б” – “віялова” паніка.
Звісно, щоб втілити у життя оптимістичні заяви Ігоря Насалика, з бюджету слід викласти чималі кошти.
Але тут і відкривається зміст енергетичного скандалу, адже формула для придбання закордонного вугілля і без того закладена в тарифи.
“Влада вже третій рік має прекрасний бізнес. Людям продають електроенергію, начебто вона вироблена з вугілля з Роттердаму, а купують його он там!“, – Єгор Соболєв показує в бік Донецька, звідки ще недавно курсували багатотонні вантажі промислових гігантів Ріната Ахметова.
Соболєв разом зі своїм однопартійцем і соратником Семеном Семенченком – часті гості у “блокадників”. Та крім них, військові вже звикли бачити на своїх блок-постах відомих опозиційних політиків, які приїжджають до залізничних переїздів на дорогих позашляховиках, збирають міні-мітинги навколо задимленої буржуйки, фотографуються з добровольцями і повертаються назад до Києва.
Найбільше овацій дістається емоційному Міхеїлу Саакашвілі.
“Вони створили тут безмитну зону, через яку можна гнати товари, заробляти гроші. Не дай, Бог, хтось у цю годину відключить електрику. Це буде повністю на совісті олігарха Ахметова і його надприбутки. І друзів, з якими він ділиться”, – каже російською Саакашвілі.
І пропонує утопічний план: заарештувати Ахметова і наповнити бюджет його активами і проданою нерухомістю в Україні та за кордоном.
Солдати на такі заклики реагують схвально – донецький олігарх – головний винуватець економічних зв’язків з терористами. Його діяльність нардепи, які підтримують блокаду, напряму пов’язують з домовленостями із президентською вертикаллю.
“Уряд приймає рішення про те, щоб у кожен кіловат енергії, за який платять люди, входила вартість вугілля, – каже російською член “Самопомочі”, нардеп Семен Семенченко. – Наче вугілля закуповують за кордоном з доставкою, натомість його привозять з донецьких копанок”.
Депутат переказує схеми, озвучені ще минулого року, про те, що Рінат Ахметов і представники влади отримають додатковий прибуток за рахунок абсурдного ціноутворення на вугілля: котирування у Роттердамі плюс вартість доставки в Україну. Хоча в реальності вугілля йде на українські ТЕС з окупованих територій Донбасу, без заїзду не те що в Роттердам, але навіть в Одесу.
Однак тут виникає логічне запитання: якщо розслідування таких схем було оприлюднене і “Українською Правдою”, і нардепом Лещенком вже більше року тому, чому блокада відбувається саме зараз, у розпал опалювального сезону?
Важко заперечити, що саме новина про блокування торгівлі з ОРДЛО відволікла українців від топ-теми – львівського сміття, що не один місяць займала перші шпальти вітчизняних видань.
Більше того – блокада могла стати політичною відповіддю “Самопомочі” БПП, адже прем’єр-міністр так і не допоміг лідеру “Самопомочі” Андрію Садовому розв’язати проблему з пошуком полігону для відходів.
Навіть самі вимоги неочікуваної блокади виникали дещо дивно.
Спочатку учасники вимагали лише звільнення своїх побратимів з полону терористів. А вже згодом з’явилася риторика про припинення економічних зв’язків з ОРДЛО та щодо прийняття закону про окуповані території.
У щирості та патріотичному пориві військових-блокадників (а це здебільшого учасники батальйону С. Семенченка “Донбас”) сумнівів не виникає. Та чи не маніпулюють ними політики, яким це вигідно – сказати важко.
Тим часом, замість скоординованих дій і співпраці на користь розв’язання ситуації, в українському політикумі викристалізувалося протистояння між політичними силами, яких підозрюють у використанні “пожертв” Ахметова та тими, хто зводить власні політичні рахунки з владною вертикаллю.
Перші маніпулюють адмінресурсом та працівниками бюджетних установ, другі – військовими та активістами.
А в заручниках – мільйони українців, чиїми правами нехтують у гонитві за політичними дивідендами.
За інформацією “Укренерго”, середнє споживання вугілля антрацитної групи – близько 30 тисяч тон на добу. Через введення надзвичайного стану, його можна скоротити до 20. На ранок 13 лютого загальні запаси вугілля антрацитної групи на всіх ТЕС становили 842 тис. тонн. Цього може вистачити на 40 діб. Якщо вугілля закінчиться раніше – розпочнуться віялові відключення.
Далі ж на Україну чекає боротьба за енергонезалежність. Урядовці вже пообіцяли, що громадяни будуть змушені оплатити наслідки блокади з власних кишень. При цьому в 2016-му році, за словами члена правління бізнес-ради “Ціна держави” Андрія Геруса, всі українські споживачі додатково заплатили за формулою “Роттердам+” понад 10 мільярдів гривень, і вони повинні були піти на формування незалежності від окупованих територій.
На запитання, де ці кошти, можуть відповісти тільки представники влади. Але не відповідають, шантажуючи населення черговими “віяловими” заявами…
Бахмут – Лисичанськ – Львів
