“Усміхатися перед ворогом – це хоча б якийсь спосіб викликати в нього безсилість”: історія політв’язня Алі Мамутова

Одинадцять років тому Росія окупувала Крим. Після встановлення окупаційної вертикалі влади та формування силового блоку почалися переслідування людей з проукраїнською позицією, за етнічною й релігійною належністю. У списку нових “ворогів” народу центральне місце відвели кримським татарам. Оскільки саме вони зайняли на початку 2014 року чітку проукраїнську позицію. Крім масових обшуків, затримань, примусової паспортизації, мобілізації, закриття релігійних мусульманських шкіл Росія взялася фабрикувати кримінальні справи проти кримських татар. Так, станом на лютий 2025 року в окупованому Криму ув’язнили 224 людей за “політичними статтями”, з них 133 – кримські татари. 

Одним з найбільших кримінальних процесів над політв’язнями в окупованому Криму є  “друга сімферопольська справа “Хізб ут-Тахрір”. Серед 25 фігурантів справи – кримськотатарські правозахисники, активісти, журналісти, релігійні діячі, яких росіяни звинуватили в належності до “терористичної організації”. Втім, рідні бранців, а також їхні захисники впевнені, що людей переслідують за професійну діяльність, громадянську чи проукраїнську позицію та нелояльність до окупаційної влади.

Історію одного з таких бранців Алі Мамутова розповів ZMINA його рідний брат Февзі.

Ув’язнення Алі не перша трагічна сторінка в історії родини

У великій родині кримських татар Мамутових шестеро дітей – троє сестер та братів, серед яких Алі Мамутов найстарший. Станом на зараз вони роз’єднані через російську окупацію Криму, а також ув’язнення Алі за сфабрикованими звинуваченнями в нібито тероризмі та причетності до діяльності ісламської політичної партії “Хізб ут-Тахрір”. Свою 49-ту весну політв’язень зустріне в Ростовському СІЗО, очікуючи рішення російського суду. 

Февзі Мамутов – наймолодший брат Алі. Десять років тому виїхав з території окупованого Криму. Був у складі олімпійської національної збірної України з греко-римської боротьби. Після завершення спортивної кар’єри заснував громадську організацію “Кримські татари Одещини”. Потім служив у лавах Збройних сил України за контрактом, є чинним депутатом Одеської облради. Це стало одним з факторів, який унеможливив повернення Февзі до рідного дому. Адже в окупованому Криму його б одразу заарештували. 

“Для нас дуже важлива родинна тяглість, цінності, сімейні традиції, саме Алі в цьому нам усім допомагав, тому що був з усіма в тісному зв’язку. Він дуже релігійна людина, а згідно з канонами ісламу родинні зв’язки не мають перериватися. Алі був таким місточком між нами. Через нього я дізнавався, хто захворів, у кого день народження, чи народилися діти й що мені обов’язково треба зателефонувати, привітати, підтримати рідних”, – каже Февзі.

Відтоді як Алі Мамутова затримали російські силовики в березні минулого року, його рідні переживають нелегкі часи. Частина родини залишається на окупованій території та зазнає постійного психологічного тиску. Особливо це впливає на трьох дітей чоловіка, для яких відсутність батька – моральна травма. Не легше і його рідним на підконтрольній Україні території, зокрема Февзі, оскільки вони не мають можливості бачити його. 

Февзі каже, що це не перша трагічна сторінка в історії родини. Пращури Алі та Февзі Мамутова також кримські татари, які цілими поколіннями проживали в селі Тартар неподалік Судака. Здебільшого діди та прадіди були релігійними діячами, знаними в місцевій громаді. У родині Мамутових добре запам’ятали травень 1944 року, коли за наказом диктатора Йосифа Сталіна Аву – бабусю братів Мамутових, – її рідню посадили в товарні вагони й депортували разом з іншими кримськими татарами до Узбекистану. Частина з них так і не дожила до нового місця призначення, померли в дорозі голодною смертю, а ті, кому вдалося вижити, зазнали поневірянь і важкої праці на новому місці. 

Діда Мамутових Рашида не врятував від депортації навіть той факт, що він був ветераном Другої світової війни. Він служив у радянській армії, потрапив у полон та опинився в концтаборі в Італії. Звідки його звільнили союзні війська у квітні 1945 року. 

Рашид одразу ж спробував повернутися до рідного Криму, але в Білорусі його зупинили радянські прикордонники. Зрозумівши, що він кримський татарин, зірвали з нього нагороди й також відправили до Узбекистану. Там Ава і Рашид зустріли одне одного, одружилися, народили дітей, дочекались онуків. 

Ава та Рашид Мамутови. Фото надане Февзі Мамутовим

Алі Мамутов, його брати та сестри народилися в засланні. Лише через 47 років нащадки Ави та Рашида змогли повернутися до Криму. На честь повернення вже в незалежній Україні в родині Мамутових з’явився на світ наймолодший син – Февзі. Старші діти створили свої сім’ї й осіли в Джанкойському районі, а молодші – у Сімферополі. Після довгого заслання здавалося, що все нарешті буде добре і вони спокійно житимуть, працюватимуть на землі предків.

Так і було до лютого-березня 2014 року, тоді російські військові вторглися в Крим та окупували півострів.

Раніше Радянський Союз був тюрмою народів, а тепер – Росія

Февзі розповідає, що після окупації Криму репресії не одразу зачепили родину Мамутових, оскільки серед них не було на той момент політиків чи громадських діячів. Після ліквідації тих, хто чинив відкритий опір, росіяни почали реалізовувати окупаційну політику зі сфери освіти: дитячі садочки, школи, університети – тобто ті місця, де людина безпосередньо взаємодіє із системою. Кількість шкіл із кримськотатарською мовою навчання значно скоротили, а мову почали вивчати на останньому, факультативному уроці або ж у позаурочний час. Вчителів, викладачів, які намагалися подавати учням інформацію критично, звільняли.

“Уявіть ситуацію: дитина повинна прийти за 15 хвилин до початку уроку, щоб сісти за парту, бо о 7:55 має грати російській гімн. Після його прослуховування починається урок історії, під час якого вчитель розповідає, що кримські татари є великими ворогами Російської імперії. Вони не давали спокійно жити росіянам, брали з них данину тощо. І подібні наративи є в підручнику. Якщо ти хочеш 26 червня відзначити День кримськотатарського прапора, то повинна бути символіка Російської Федерації”, – каже Февзі.

До окупації в Криму діяли 15 шкіл і 384 класи з кримськотатарською мовою навчання. Наразі залишилося сім шкіл, а класів із кримськотатарською мовою навчання – 192. Крім того, жодної школи, де б викладали українською мовою, немає.

Не кращою ситуація була і для підприємців. Критерієм того, чи ти працюватимеш далі, стала лояльність до окупаційної влади. Якщо ж хтось намагався триматись осторонь, його багато разів перевіряли різні інстанції або ж узагалі блокували роботу.

Февзі Мамутов під час публічної дискусії “Кримський досвід окупації: про що ми говоримо, коли говоримо про Крим?”

Ситуація погіршилася після повномасштабного вторгнення Росії. За словами Мамутова, кримських підприємців змушували фінансово допомагати волонтерам на користь учасників “СВО” під час святкування Дня Росії.

“У людей немає виходу. На незаконно анексованій території ти наче замкнений. Ти думаєш так: я не буду співпрацювати з російськими компаніями, а лише з міжнародними. Але з тобою не укладуть угоду, якщо компанія з Криму, бо можна потрапити під санкції. Крім того, всі структури завжди співпрацюють з ФСБ. Якщо ти небажаний гість у тому чи іншому кабінеті, то повністю заблокований. Раніше Радянський Союз був тюрмою народів, а тепер – Росія”, – розповів Мамутов. 

Февзі вразила історія його знайомої, яка працює в ресторані в Сімферополі. У грудні минулого року тюремники одного з місцевих СІЗО замовили в закладі святкування новорічного корпоративу. Найцікавіше те, що племінника власника ресторану незаконно утримують у цьому ж місці несвободи. Жінка сказала, що в них не було вибору і вони були змушені їх обслуговувати. 

“Я думаю, що кримським татарам уже час переглянути своїх клієнтів і навчитися їм відмовляти. Вибір вирвати трубу зі стіни й заблокувати роботу всього закладу на тиждень через технічні причини є завжди. Але варто констатувати, на жаль, той факт, що в людей за 11 років життя в окупації забрали навіть варіації спротиву”, – додав Февзі.

Доноси на одновірців як метод боротьби з опонентами 

До свого затримання Алі Мамутов виготовляв на замовлення вікна і двері, а також згідно зі звичаями похорону в кримських татар допомагав у проведенні ритуального обмивання покійника. Разом із дружиною виховував трьох дітей.

Алі Мамутов із дружиною. Фото надане Февзі Мамутовим

Російські силовики ввірвалися до будинку Алі Мамутова вранці 5 березня 2024 року в селі Пахарівка Джанкойського району. Про викрадення брата Февзі дізнався з голосового повідомлення племінника, яке він записав для родичів.

“Його забрали на Івана Франка, 13, у Севастополь. Кожен кримський татарин знає дві речі: по-перше, адресу, де розташована будівля ФСБ, і, по-друге, що якщо людина туди потрапляє, то вона може звідти більше не вийти”, – додав Мамутов. 

Февзі припускає, що до його брата прийшли з обшуком через конфлікт із місцевим імамом (голова мусульманської громади, духовний керівник, людина, яка керує молитвою в мечеті. – Ред.), який співпрацює з росіянами. Не всі мешканці громади опустили голову перед окупацією, дехто мав сміливість висловити своє невдоволення персоною імама. В ісламі категорично заборонено мусульманам виступати проти одновірців на боці немусульман. Проте, щоб тримати під контролем вірян на окупованій території, ФСБ заохочує співпрацю муфтіяту зі спецслужбою, а також систему “доносів” на одновірців. Зокрема, йдеться про голову підконтрольного Кремлю Духовного управління мусульман Криму й Севастополя Еміралі Аблаєва, що відкрито перейшов на бік російських спецслужб, доносив їм у письмовій формі на одновірців, яких називав “сектантами”, “терористами”, та вимагав “ужити заходів”. Саме він і призначив імама, який для того, щоб перемогти опонентів, поскаржився на них окупаційній владі. 

Мешканці Криму звикли до тієї свободи слова, яка була до анексії. Люди в мечетях обговорювали дії окупантів, висловлювали своє невдоволення, особливо після того, як почалася серія затримань кримських татар. 

Одразу після таких обговорень почались обшуки ФСБ серед місцевого населення в Бахчисарайському та Джанкойському районах окупованого Криму. Чоловіків, серед яких був і Алі Мамутов, відвезли до підвалу будівлі ФСБ, де під тиском вибили з них зізнання, що начебто вони учасники “Хізб ут-Тахрір”.

Февзі Мамутов припускає, що ФСБ оснастила мечеті приладами для прослуховування, оскільки можна було помітити певну закономірність: “сьогодні ти щось скажеш проти окупантів, а завтра до тебе з обшуком завітають російські силовики”.

Того ж дня, 5 березня 2024 року, окупаційний суд заарештував чотирьох кримськотатарських активістів: Мемета Люманова, Азіза Азізова, Рустема Османова і Мустафу Абдураманова. 

А 6 березня “суд” обрав запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою шістьом кримськотатарським активістам – Наріману Аметову, Алі Мамутову, Арсену Кашка, Енверу Халілаєву та Вохіду Мустафаєву. Колишнього імама Ремзі Куртнезірова відправили під домашній арешт. 

Незаконне рішення, за словами рідних, ухвалив суддя Євгеній Сергійович Пронін, якого в травні 2023 року Владімір Путін своїм указом призначив заступником голови незаконного Київського районного суду в Сімферополі.

Деякий час Алі Мамутова утримували в СІЗО № 2 в Сімферополі. Саме там стан його здоров’я значно погіршився. Бранець постійно страждає на високий артеріальний тиск. Оскільки не було можливості безперервно приймати ліки, в Алі загострилася проблема гіпертонії. 

Февзі каже, що окупанти навмисно створюють перепони для передання лікарських препаратів, щоб хронічні хвороби ув’язнених загострювалися. 

Восени Алі Мамутова етапували до СІЗО № 1 у Ростові-на-Дону (Росія), де умови утримання і ситуація з ліками трохи покращилися. Чоловік має можливість бачитися з родиною. На одне із судових засідань до нього приїхали донька, дружина і сестра. Під час розгляду справи він тримався добре, був у гарному гуморі. На думку брата політв’язня, Алі так тримається, тому що інакше його рідні не знаходитимуть собі місця вдома. Адже він опора всієї сім’ї.

“Усміхатися перед ворогом – це хоча б якийсь спосіб викликати в нього безсилість. Обвинувачення абсурдні. Крім участі в терористичній організації, зараз йому додали до обвинувачень намагання захопити владу”, – розповідає Февзі.

Алі Мамутов під час суду. Фото надане Февзі Мамутовим

Сторона обвинувачення долучила покази п’ятьох секретних свідків, до яких адвокат не має доступу. У січні 2025 року Апеляційний військовий суд у Власисі Московської області не змінив запобіжного заходу, ухваленого рішенням першої інстанції. Алі Мамутова, Енвера Халілаєва, Нарімана Аметова та Вохіда Мустафаєва продовжують утримувати під вартою в СІЗО в Ростові-на-Дону.

Наразі родина Алі намагається всіма силами підтримувати його. 

Февзі Мамутов також продовжує боротьбу за брата. Він має на меті донести українцям правду про те, що переслідування, ув’язнення кримських татар, яких звинувачують в участі в “Хізб ут-Тахрір”, – це переважно історії людей, які займають проукраїнську позицію. 

“У брата виникла така проблема не через нібито участь в організації, а через представника муфтія, з яким у нього був конфлікт у селі. Якщо вище духовне керівництво не здатне перемогти опонентів у релігійному диспуті, воно скаржиться на них ФСБ”, – додав Февзі.