Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України: коли створять і кого судитимуть

Дата: 20 Липня 2022 Автор: Ірина Назарчук
A+ A- Підписатися

Російські ракети “Калібр” влучили по центру Вінниці 14 липня просто в той самий час, коли в столиці міжнародного правосуддя – Гаазі тривала конференція щодо координації зусиль міжнародної спільноти з розслідування воєнних злочинів в Україні. Пам’ять про загиблих присутні вшанували хвилиною мовчання.

Перед цим, у липні, Росія вчиняла ракетні атаки по цивільній інфраструктурі в курортній Сергіївці на Одещині (1 липня, 22 загиблих), Часовому Яру на Донеччині (9 липня, 48 загиблих). “Поки ми тут, у Гаазі, спілкуємося, в Україні діти, жінки та чоловіки в жаху. Вони страждають. Сумують за тим, що втратили вчора, завмирають в очікуванні того, що може принести завтра. В такий час право не може бути глядачем”, – мовив у виступі перед учасниками Ukraine Accountability Conference прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан.

До учасників заходу в Гаазі дистанційно звернулися президент і міністр закордонних справ України. Головний меседж у виступах Володимира Зеленського та Дмитра Кулеби полягав у необхідності негайно заснувати Спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії проти України, щоб притягнути до відповідальності вище військове та політичне керівництво Російської Федерації.

У матеріалі розповідаємо, яким бачать спецтрибунал в Україні, хто працює над його створенням, де він має відбуватися, а також кого саме і коли на ньому судитимуть.

Яким Україна бачить спеціальний трибунал?

Під час виступу в Гаазі очільник МЗС назвав п’ять основних параметрів, які Україна пропонує покласти в основу майбутнього спецтрибуналу. Наводимо їх нижче.

1. Спецтрибунал базуватиметься на правилах і підходах, які застосовуються Міжнародним кримінальним судом і викладені в його Римському статуті. Він розслідуватиме та переслідуватиме за злочин агресії проти України, вчинений на її території, як це визначено статтею 8 bis Римського статуту. 

2. Юрисдикція спецтрибуналу має поширюватися на всі події з лютого 2014 року, коли розпочалася збройна агресія Російської Федерації проти України.

3. Спеціальний трибунал матиме юрисдикцію щодо фізичних осіб, які здійснюють ефективний контроль над або безпосередньо керують політичними чи військовими діями держави.

4. Офіційний статус підсудного, такий як статус глави держави чи офіційний статус іншої посадової особи держави, не звільнятиме таку особу від індивідуальної кримінальної відповідальності та не пом’якшуватиме покарання.

5. Спеціальний трибунал розглядатиме лише злочин агресії проти України та буде створений як міжнародний спеціальний кримінальний ad hoc трибунал для розгляду питання злочину агресії проти України.

Очільник зовнішньополітичного відомства України Дмитро Кулеба закликав міжнародних партнерів “розглянути можливість укладення угоди про створення спеціального трибуналу”.

Його колега Вопке Гукстра, міністр закордонних справ Нідерландів як країни-господаря міжнародної конференції в Гаазі з воєнних злочинів, у своєму виступі відповів дипломатично.

“Можу уявити, що ми дійсно розглянемо можливість створення такого трибуналу. Напевне, це буде нелегко. Але намагатимемося допомогти Україні, де зможемо”, – сказав він.

Від ідеї спеціального трибуналу до його моделі

Ідея трибуналу обговорюється впродовж кількох місяців. На різних рівнях – від експертного до політичного. Загалом створення з нуля спеціального міжнародного трибуналу ad hoc щодо злочину агресії проти України є не таким уже швидким процесом. Почасти тому, що впродовж останніх більш ніж 80 років – з часів Нюрнберзького та Токійського процесів – міжнародне кримінальне право не працювало зі злочином агресії, ніхто й нікого не судив за нього.

Найбільша з часів Другої світової війна в Європі змусила переглянути архітектуру міжнародної системи правосуддя. Спонукала прийти до того, що для притягнення військово-політичної верхівки РФ до відповідальності за один з четвірки міжнародних злочинів – злочин агресії, який є першопричиною інших воєнних злочинів, – необхідно заснувати окремий спеціальний трибунал. 

На початку березня група відомих юристів-міжнародників, зокрема українських, опрацювали, сформулювали та через такий авторитетний майданчик, як британський Королівський інститут міжнародних відносин Chatham House, винесли на загал пропозицію створити Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України.

Тут напрошується історична паралель. Адже в 1945 році в Лондоні під час конференції представників чотирьох союзницьких держав затвердили Угоду про створення Міжнародного військового трибуналу (пізніше за місцем проведення його назвуть Нюрнберзьким, або “судом історії”) та його статут, а навесні 2022 року з Інституту Chatham House, що в столиці Великої Британії, стала ширитись ідея стосовно нового трибуналу щодо злочину агресії. Можливо, тому його неофіційно називають “Нюрнберг 2.0”.  

Свої підписи під декларацією Chatham House поставили експрем’єри Великої Британії Гордон Браун і Джон Мейджор, колишній прокурор Нюрнберзького військового трибуналу Бенджамін Ференц та колишній президент Європейського суду з прав людини сер Ніколас Братца, професор Університетського коледжу в Лондоні Філіп Сендс, який свого часу працював у Міжнародному Суді ООН і Європейському суді з прав людини, суддя від України в ЄСПЛ у 1998–2008 роках Володимир Буткевич.

Серед тих українських правників, хто з перших днів війни активно долучився до процесу створення трибуналу, був перший віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Микола Гнатовський. Наприкінці червня він склав присягу судді від України в Європейському суді з прав людини в Страсбурзі. Його пояснення доцільності спеціального трибуналу лаконічне та водночас містке.

“Майбутній Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України займеться тими, хто задумав цю війну та віддавав накази про її початок та продовження”,зазначив він у березневому інтерв’ю для спеціалізованого інтернет-видання з міжнародного правосуддя Justiceinfo.net

Це перегукується зі словами з промови головного обвинувача США на Нюрнберзькому процесі Роберта Джексона, виголошеної 21 листопада 1945 року в Палаці правосуддя в Нюрнберзі:

“Агресивна війна. Війна з порушенням договорів. Спланована та підготовлена”.

За чотири місяці, що минули від презентації ідеї Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, її підтримали такі міжнародні інституції, як Парламентська Асамблея Ради Європи (дві резолюції – 27 та 28 квітня відповідно), Європейський парламент (резолюція “The fight against impunity in Ukraine” від 19 травня), Парламентська асамблея НАТО (декларацію було ухвалено 30 травня), Парламентська асамблея ОБСЄ (резолюція від 6 липня).

Також варто виділити Вільнюське комюніке про підтримку заснування спецтрибуналу: його ухвалили учасники міжнародної конференції, що відбулася в столиці Литви на початку травня.

“Він (Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. – Ред.) підтримуватиме та доповнюватиме роботу Міжнародного кримінального суду, уникаючи будь-якого дублювання функцій”, – йдеться в комюніке.   

До Організації Об’єднаних Націй по підтримку також зверталися представники громадянського суспільства України.

Як наголосила тоді голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, “саме він, злочин агресії, є коренем проблеми: не було б російського вторгнення, не сталися б усі наступні злочини – вбивства, катування, зґвалтування, мародерства та багато інших”.

Щодо рухів на державному рівні, то Україна провела десятки консультацій з державами-партнерами.

На питання про наявність в ідеї спеціального трибуналу опонентів посол з особливих доручень МЗС України і координатор цього напряму Антон Кориневич у розмові зі ZMINA відповів так:

“Не опоненти – це надто голосно. Радше мовчазні спостерігачі, які поки що вичікують і не є надто активними в питанні створення спеціального трибуналу”.  

Наразі, за словами Кориневича, розглядаються декілька моделей спеціального трибуналу. Йдеться про:

  • багатосторонній міжнародний договір;
  • гібридний суд за угодою з ООН;
  • гібридний суд за угодою з регіональною організацією (ЄС, Рада Європи).

Своєю чергою експерт з питань злочину агресії за міжнародним кримінальним правом Сергій Саяпін вважає, що найефективнішою моделлю може стати “гібридний трибунал, “вбудований” у судову систему України із застосуванням, зокрема, національного кримінального права”.

Саяпін, який є асоційованим професором Школи права Університету КІМЕП (Алмати, Казахстан), нагадав, що Україна вже має досвід притягнення до відповідальності за злочин агресії.

Йдеться про два кейси: справу експрезидента України Віктора Януковича, якого в межах провадження про державну зраду звинуватили в сприянні агресії Росії проти України 2014 року, що призвело до окупації Криму, а також кримінальну справу військовослужбовців Головного розвідувального управління РФ Александрова та Єрофєєва. У 2016 році український суд визнав їх винними у веденні агресивної війни (ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України).

Коли востаннє судили за злочин агресії?

Як пояснив ZMINA віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий, юрисдикція постійного Міжнародного кримінального суду не поширюється на злочин агресії вищого політичного та військового керівництва Росії. Тому й планується залучити новий, окремий, спеціально створений трибунал щодо злочину агресії проти України.

Правник нагадав, що фактично з кінця 1940-х років не було судових процесів за звинуваченням в агресії. Тоді були два великих процеси, обидва пов’язані зі злочинами нацистів під час Другої світової війни: Нюрнберзький військовий трибунал, що проходив із 20 листопада 1945 до 1 жовтня 1946 року, та Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу, також відомий як Токійський процес, який тривав із 3 травня 1946 року до 12 листопада 1948-го.

“Нюрнберзький військовий трибунал розглядав агресивну війну як найвищий міжнародний злочин. Той, що створює підґрунтя для інших міжнародних злочинів – злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів. Від цих найтяжчих злочинів він відрізняється тим, що охоплює акумульоване зло загалом. Обвинувачення на Нюрнберзькому процесі в скоєнні злочину проти миру (так тоді називався злочин агресії) були висунуті 22 підсудним. Дванадцятьох з них за цей злочин засудили. На наступному Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу за злочин проти миру (злочин агресії) засудили 25 фігурантів, зокрема прем’єр-міністрів Японії як держави-союзниці нацистів”, – зазначив Короткий.

Українська влада має обережний оптимізм, що до кінця цього року Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України запрацює.

Про це в інтерв’ю Forbes сказав заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов.

Утім, за його словами, навряд чи трибунал базуватиметься в Україні.

“Для того щоб довіра до цього органу була абсолютною з боку всіх країн цивілізованого світу, ми вирішили, що краще базувати трибунал у Європі. Розташування трибуналу на території потерпілої від війни країни може бути сприйняте неоднозначно. У будь-якому разі це все ще обговорюється”, – зауважив Смирнов.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: