Перевиховання, зміна ідентичності та асиміляція: як Росія перетворює українських дітей на ресурс для агресії
Від початку збройної агресії проти України Росія проводила й проводить депортацію та переміщення українських дітей з окупованих територій. Після початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році масштаби депортації та переміщення суттєво зросли, втім сам принцип та мета депортації залишилися незмінними: всі дії РФ щодо українських дітей спрямовані на їхнє перевиховання й знищення української ідентичності.
Саме таку тенденцію з боку окупаційної влади встановили автори доповіді “Переопилені. Системна російська політика знищення української ідентичності дітей”. Це продовження тогорічного дослідження “Нерозквітлі. Порушення прав українських дітей на ТОТ України та у Росії: депортація, мілітаризація, індоктринація”.
Цього разу аналітики зосередили увагу на питаннях злочину депортації та примусового переміщення українських дітей. Нова доповідь показує довгострокові наслідки перебування українських дітей на території Росії та “союзної” Білорусі, а також на тимчасово окупованих територіях України.
У доповіді Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець та експерти Громадянській мережі “Опора”, International Centre for Ukrainian Victory (ICUV), Центру прав людини ZMINA, Регіонального центру прав людини спиралися на досвід дітей, які пережили депортацію та примусове переміщення, зазнавали мілітаризації, перевиховання та примусового впливу, мета якого – повне знищення їхньої національної ідентичності й переведення дітей з української в іншу національну групу.
Також дослідники аналізували інформацію з відкритих джерел, які вказують на систематичність і спланованість дій Російської Федерації заради винищення всього українського. Наприклад, ухвалене законодавство у сфері громадянства, освіти, соціальної політики й тактика роботи на окупованих територіях зі створення атмосфери страху через наявність української ідентичності, знищення культурних об’єктів і освітніх закладів тощо.
Коротко переповідаємо головне з доповіді.
Зміна риторики: не евакуація, а оздоровлення
Автори документа зазначають, що наприкінці 2023 року та у 2024 році в російських медіа значно знизилася кількість новин про так звану “евакуацію” дітей. Спричинене це, ймовірно, як більшою обережністю офіційних представників держави через видавання Міжнародним кримінальним судом ордерів на арешт президента РФ та уповноваженої з прав дитини при президентові РФ, так і відсутністю “нових” окупованих територій України. Утім, Росія активно продовжує кампанії з вивезення дітей з окупованих територій до таборів та на “оздоровлення”.
Тепер для відправлення дітей до таборів у Росії використовують програму “регіонів-шефів”, у межах якої регіони РФ, призначені “шефами” регіонів на окупованій території України, забезпечують перевезення українських дітей до таборів на окупованій території й у Росії. Зокрема, у квітні 2024 року повідомлялося, що для школярів з окупованої частини Херсонської області виділено майже п’ять тисяч безоплатних путівок до таборів в окупованому Криму, а також на Кубані, в Адигеї та в Поволжі. 350 школярів з окупованої частини Запорізької області мали відправити до таборів у Мурманській області РФ.
Білорусь допомагає
За інформацією, зібраною експертами Центру прав людини ZMINA, триває й вивезення українських дітей з окупованих районів України до таборів на території Республіки Білорусь.
Ще 15 вересня 2021 року самопроголошений президент Білорусі Алєксандр Лукашенко підписав розпорядження щодо оздоровлення “групи дітей з Донецької області” на базі дитячого освітньо-оздоровчого центру “Зубрьонок”.
“Більшість зі 150 дітей, які прибули у Білорусь в ході цього “оздоровлення”, – вихованці дитячих будинків Донецька”, – йдеться в доповіді.
Також експерти встановили, що з початку повномасштабного вторгнення і до 30 жовтня 2023 року до таборів на території Білорусі вивезли щонайменше 2442 дитини з окупованої території України. Офіційні білоруські медіа подають цифру “більш ніж 3 тисячі дітей“. Зокрема, у червні 2022 року група з 30 дітей, деякі з яких мають інвалідність, з Донецька та Маріуполя перебувала в Червінському районі Мінської області в санаторії “Волма”. У вересні 2022 року до табору “Дубрава”, розташованого в Солігорському районі Мінської області, привезли 150 дітей від 5 до 15 років з Донбасу на “оздоровлення“.
За сприяння білоруса Алєксєя Талая в жовтні цього ж року до “Дубрави” вже прибуває група з більш ніж 300 дітей з Донецька, Маріуполя, Єнакієвого, Дебальцевого, Горлівки, Іловайська, Голубівки (фігурує як Кіровськ) та Волновахи. Також зазначається, що приїхали діти з Херсонської та Запорізької областей.
Схожі новини, як помітили аналітики, з’являються майже щомісяця. Більшість цих дітей має батьків, які надають дозвіл на вивезення дитини.
“Проте важко оцінити, наскільки вільним є такий вибір в умовах окупації”, – зазначають дослідники.
Автори доповіді не відкидають випадків, коли батьки чи законні опікуни надають добровільний дозвіл на відправлення дітей до таборів чи “на лікування”. Але зауважують, що потрібно враховувати загальну атмосферу примусу та страху на окупованій території України.
Окреме занепокоєння викликає становище дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та тих дітей, чиї батьки або законні опікуни загинули під час повномасштабного вторгнення. Адже згоду на переміщення таких дітей, усупереч нормам міжнародного гуманітарного права, дають очільники установ, розміщених на окупованій території, призначені окупаційною владою.
Стирання особистих даних
Одним з найнебезпечніших наслідків депортації, на думку експертів – авторів доповіді, є насильницьке передавання українських дітей у російські родини, яке розпочалося з моменту окупації Кримського півострова.
“Усиновлення українських сиріт з Кримського півострова стало можливим через неправомірне поширення російського законодавства на окуповану територію, а також автоматичне визнання цих дітей громадянами Росії”, – зазначають дослідники.
Однак окупанти продовжили віддавати на всиновлення дітей з нових захоплених територій і 2024 року.
У доповіді є історія хлопчика з окупованої території Донецької області, якого разом з братом та сестрою вивезли до Росії та помістили в інтернат у Підмосков’ї:
“Взяти брата та сестру дитини прийомна матір відмовилася. 16-річній сестрі хлопчика російський суд в опіці також відмовив. В результаті хлопчика усиновили, а його особисті дані – ім’я, прізвище, по батькові та місце народження – змінили, попри спротив самої дитини”.
Автори дослідження також вказують, що щонайменше 78 українських дітей були саме всиновлені російськими громадянами. Водночас встановлено, що всиновлення супроводжується численними порушеннями прав дитини (зокрема, на ідентичність, на ім’я, на возз’єднання з родиною тощо) і не відповідає її найкращим інтересам.
“27 січня 2023 року Верховний комісар ООН з прав людини Філіппо Гранді підкреслив, що надання дітям (російського) громадянства або їх усиновлення суперечить фундаментальним принципам захисту дітей під час війни”, – зазначають дослідники.
Російські стандарти навчання та “патріотичне виховання”
Російська влада, як зазначають аналітики, доволі швидко після окупації “нових” територій України під час повномасштабної фази війни розпочала узгодження системи освіти на цих територіях з російською освітньою системою. По-перше, навчання відбувається російською мовою за російською освітньою програмою.
За свідченнями Валерії (у жовтні 2022 року Валерію з тимчасово окупованої Херсонщини вивезли до табору “Лучистий” в Крим на так зване “оздоровлення”), які наводять експерти в доповіді, їй було важко навчатися російською, і за це українську дівчину сварили вчителі:
“У таборі також забороняли спілкуватися, читати та листуватися українською мовою”.
Дослідники зазначають, що, хоча можливість факультативного вивчення української мови декларується представниками окупаційних адміністрацій, де-факто вивчення української мови не відбувається.
“Це також підтверджує той факт, що лише у вересні 2023 року заступник міністра просвіти РФ Алєксандр Бугаєв заявив, що в “нові регіони” направили посібники з вивчення “класичної” української мови для 1–4 класів, посібників для середньої та старшої школи наразі немає”, – йдеться в доповіді.
Водночас окупаційна влада змушує дітей співати гімн Росії та вчить їх своїй версії історії.
Наприклад, Ліза з Маріуполя, яка деякий час перебувала в Сімферополі, розповіла, що вимушена була ходити до російської школи, де раз на тиждень призначали відповідального учня для підняття прапора країни-агресора та співали гімн Росії. У дівчини в ці моменти виникало відчуття небезпеки.
Розмови про важливе
Автори доповіді також розповіли, що через програму позакласного виховання “Розмови про важливе” відбувається індоктринація та мілітаризація дітей на тимчасово окупованих територіях України. Ця програма діє з вересня 2022 року, вона введена міністерством просвіти РФ для всіх шкіл у Росії й на окупованих територіях України. Заняття відбуваються щопонеділка першим уроком після обов’язкової лінійки з виконанням гімну Росії та підняттям російського прапора.
“Такі “бесіди” – частина “патріотичного виховання” країни-агресора”, – йдеться в доповіді.
Під час цих “розмов”, як розповіли опитані підлітки, їм розповідали про “досягнення Росії в різних галузях”, нав’язували почуття обов’язку перед “батьківщиною”, виправдовували історичний зв’язок “регіонів” з Росією й загалом так звану “СВО”.
Так, у вересні 2023 року до річниці псевдореферендумів у школах Запорізької області провели бесіди, де незаконне долучення ТОТ України до складу РФ назвали “відновленням історичної справедливості“.
“Ці заняття часто слугують точкою контакту між дітьми та російськими політиками”, – зауважують експерти.
Наприклад, у листопаді 2023 року Генічеську школу № 2 відвідав так званий “сенатор Херсонської області” від партії “Єдина Росія” Ігор Кастюкєвіч. Він розповів про роль школярів у майбутньому Росії та наголосив, що “технологічний суверенітет слід захищати так само, як і державний”.
А спеціально для школярів Херсонської області регіональний відділ “Єдиної Росії” запустив проєкт “Історичні бесіди”, спрямований на формування проросійського сприйняття історії СРСР та Росії.
Окрім регулярних “розмов про важливе”, до державних свят та пам’ятних дат також проводять так звані “уроки мужності”, де прославляють подвиги радянської, російської й “інтернаціональних” армій у війнах, до яких була долучена Росія.
“Мета цих занять – “виховати повагу до збройних сил РФ” і сформувати готовність дітей “стати на захист батьківщини зі зброєю в руках”, – зазначають автори доповіді.
Часто до таких занять, як з’ясували експерти, долучаються російські ветерани, які брали участь у війнах в Афганістані або так званій “СВО”. А наприкінці “уроків мужності” дітей нерідко змушують долучатися до акції “Лист солдату”, тобто писати листи підтримки для військових російських збройних сил та висловлювати “вдячність” російським солдатам за захоплення українських земель. Також на цих заняттях дітей заохочують вступати до “Юнармії“.
“При цьому, наприклад, в деяких кримських школах річні оцінки учням знижують через те, що вони не писали листи “учасникам СВО”, – йдеться в доповіді.
Діти, які перебувають у таборах чи “на оздоровленні” в Білорусі, також долучаються до місцевих навчальних програм – “відпочинок” їм влаштовують без відриву від навчання, проте за білоруською програмою.
За інформацією, зібраною Центром прав людини ZMINA, окрім властивих російській програмі наративів щодо єдності історії та майбутнього російського, українського та білоруського народів, окрема увага в білоруській програмі приділяється концепції “геноциду білоруського народу”:
“У викладенні даної концепції особлива увага приділяється “нацистським колаборантам” та їхній національній приналежності – окремо виділяються представники латвійської, литовської, польської та української національних груп як основні “винуватці злочинів”.
України та українців не існує
Окупаційна влада, як встановили автори доповіді, активно просуває серед дітей та молоді ідеологію того, що жителі окупованих територій України – не носії української культури, а завжди були і є носіями російської культури.
“Російська пропаганда стверджує, що цю реальність для жителів окупованої території викривили винайденням “штучної” окремої культури, а Росія не насаджує свою культуру, а повертає її”, – пишуть експерти.
Першим кроком до централізації контролю Росії над культурою була підготовка нормативно-правової бази. Згідно з рішенням Конституційного суду РФ, відразу після окупації в так званих “нових регіонах” почав діяти “перехідний період” до 1 січня 2026 року:
“За цей час “нові території мають повністю інтегруватися у всі сфери життя держави”.
Зокрема, мешканці окупованих територій України мають брати участь у російському національному проєкті “Культура”. За словами Путіна, проєкт “має отримати сильний регіональний вимір, стимулювати підвищення якості та багатоманіття культурного життя в малих містах та селах країни”.
Університетські зміни
Окремо автори доповіді зупиняються на так званих “Університетських змінах”. Це профорієнтаційна програма, що проводиться на базі російських закладів вищої освіти й передбачає 10-денні поїздки до кампусів російських університетів. “Зміни” розроблено виключно для мешканців ТОТ України за особистим дорученням Владіміра Путіна, з метою “освітньої інтеграції” та “формування російської громадянської ідентичності” в дітей в окупації.
“Радниця очільника так званої “ЛНР” Марина Філіпова зазначала, що до цієї програми старшокласники Луганщини розглядали вступ до українських ЗВО, одначе після програми “вони готові продовжити навчання у російських навчальних закладах”, – йдеться в доповіді.
У своєму висновку експерти вказують, що руйнівні наслідки російської війни проти України для дітей стають дедалі очевиднішими з кожним днем російської агресії, що триває.
“Всі ці дії, які ми перелічуємо (депортація, асиміляція, підміна освіти, пропаганда. – Ред.), і процеси примусової паспортизації, мобілізації – це все має ознаки геноциду. На мій погляд, має бути чітко зафіксовано, що українські діти для російської влади – це ресурс для майбутньої агресії чи продовження агресії з боку РФ. І неважливо, проти кого вони воюватимуть”, – сказав під час презентації спеціальної доповіді Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець.
