Пандемія та віддалені наслідки режиму виживання: як жінкам долати стрес і де знайти підтримку

За часів кризи та невизначеності нормально концентруватися на найважливіших речах і перемикатись у режим “виживання”, кажуть психотерапевти. Але такий режим доволі виснажливий для психіки, особливо якщо він не має визначеної дати закінчення.

Дослідження громадських організацій показують, що під час жорсткого карантину жінки переживали підвищений стрес через страх за близьких, втрату доходу, репродуктивне навантаження та брак особистого простору. З послабленням карантину частина подразників втратила актуальність, але з’являються нові виклики. До того ж, за словами фахівців, віддалені наслідки для багатьох можуть початися, коли режим “виживання” вимкнеться і настане “розплата” за його використання.

Чому жінки частіше за чоловіків зверталися по психологічну підтримку, які проблеми їх турбували, про що подбати, щоб зберігати психічну рівновагу в умовах посткарантинної дійсності, та де отримати безкоштовну допомогу, розповідаємо в матеріалі. 

Хто найбільше звертався по психологічну допомогу під час карантину

Понад третину (36,7%) учасниць опитування, проведеного Центром прав людини ZMINA, відповіли, що під час карантину найбільше бояться втратити психічну рівновагу. Зокрема, через необхідність щодня “розриватися” між дистанційною роботою та дистанційним навчанням дітей, хатньою працею та дотриманням нових правил санітарної безпеки, через вимушене цілодобове перебування в замкнутому просторі своїх домівок, неможливість залишитися на самоті, зосередитися на чомусь одному, передати комусь піклування про дітей хоч на якийсь час.

Майже 40% опитаних жінок під час карантину прямо вказували, що потребують психологічної підтримки.

Психологи та фахівці соціальних проєктів також зазначають, що по допомогу зверталися здебільшого жінки.

Так, за словами психотерапевтки, молодшої наукової співробітниці Інституту соціальної та політичної психології Ольги Кухарук, найбільшою групою ризику з погляду психологічного перевантаження стали матері з дітьми, особливо ті, які працюють. 

“Адже тут долучається широкий спектр усього – необхідність устигати, страх за роботу, страх за стосунки з дитиною і самозвинувачення у власній спроможності як матері. Особливо я б виділяла садочковий і ранній шкільний вік. До цього віку мама переважно і так повністю долучена до догляду за дитиною”, – каже Кухарук.

Аналогічні причини для звернень називають і фахівці платформи емоційної підтримки, створеної на базі моніторингового центру КМДА з протидії COVID-19.

А на гарячій лінії для жінок Дніпропетровщини, яку реалізує громадська організація “Gender Stream”, додають до цього переліку ще втрату роботи та зростання домашнього насильства:

“По-перше, оскільки закрили садки та школи, діти перебували вдома, через що на жінок зросло навантаження. Крім того, кількість жінок, яких звільнили з роботи, зросла:  чоловіків залишають, а жінок скорочують. Та основне – ростуть випадки сімейного насильства”.

Також досить часто зверталися по допомогу на лінію жінки віком від 60 років і старше. Їх турбували самотність, страхи, вони мали високий рівень тривоги. Утім, запити літніх жінок стосувалися й матеріальної допомоги. Тож фахівці гарячої лінії передавали замовлення жінок, які просили про допомогу з їжею, ліками та соцпослугами, волонтерам. 

На платформу емоційної підтримки в Києві понад 30% людей телефонували повторно

У Києві з початком карантину відкрили віртуальну платформу емоційної підтримки, де охочі можуть отримати безкоштовну консультацію психолога.

Консультації на платформі відбуваються щодня, крім вихідних, з 9.00 до 18.00. Їх надають 16 сертифікованих психологів з вищою фаховою освітою, які також є тренерами Освітнього хабу. Послуги ж фахівців оплачують з міського бюджету.

На початок червня на ресурс звернулися 1500 людей.

Утім, піар-директорка Освітнього хабу Києва Анастасія Павлова зауважує, що запитів насправді набагато більше:

“Понад 30% людей телефонують повторно та опрацьовують виявлену проблему з психологом, що може тривати й протягом 10–20 консультацій”.

Водночас, додає вона, кількість онлайн-консультацій, які людина може отримати на платформі, необмежена: “Їх нададуть стільки, скільки буде потрібно для розв’язання проблеми. Під час повторного запису людина вказує, з яким фахівцем працювала. Одна розмова триває 30 хвилин”. 

Фахівці платформи кажуть, що близько 97% звернень по психологічну допомогу надходить на ресурс саме від жінок і лише 3% – від чоловіків.

“Звертаються здебільшого жінки, оскільки в нашому суспільстві, на жаль, чоловіки звично розв’язують свої проблеми одноосібно. Але це великий плюс, що жінки попри все не мовчать, а шукають вихід”, – коментує Павлова.

Наразі фахівці платформи говорять про загальне зменшення запитів щодо страхів, пов’язаних з вірусом та карантином. Уже тривалий час серед основних звернень – покращення мотивації для нових досягнень, налагодження приватного і сімейного життя, запити щодо підвищення самооцінки. Відповіді на запитання, які найчастіше надходять на лінію емоційної підтримки, на ресурсі розмістили окремо. Так, тут можна прочитати про те, як подолати страх інфікування, що робити, якщо бракує мотивації, як упоратися з нападом страху чи запобігти панічній атаці тощо.

Закривати консультації з емоційної підтримки найближчим часом не планують, підсумовує Павлова: “Є високий попит серед людей, а аналогів безкоштовних, фахових, анонімних та багаторазових консультацій немає”.

Автор ілюстрації Cel Gulapa

У Дніпрі організували гарячу лінію психологічної підтримки виключно для жінок

На Дніпропетровщині гарячу лінію допомоги під час пандемії організували за принципом “жінки для жінок”.

Цей проєкт реалізує громадська організація “Gender Stream” за підтримки Канадсько-українського проєкту розвитку поліції та в партнерстві з Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Тетяна Конрад, психотерапевтка та координаторка команди психологинь лінії, розповідає, що для того, щоб допомога була доступна й тим, хто не має інтернету, її вирішили надавати в телефонному режимі. 

Консультації надають фахівчині, які працюють під псевдонімами, щоб зберегти особисте життя поза лінією. Кожна спеціалістка, крім психологічної, має психотерапевтичну освіту, спеціалізацію щодо роботи з людьми в кризових станах та навички роботи на телефонах довіри або гарячих лініях. До проєкту залучено також експерток щодо роботи із залежностями, травмою, з протидії насильству та роботи із сім’ями, які мають дітей з інвалідністю або порушеннями тощо.

Конрад зазначає, що із середини квітня й до 1 червня на лінії консультували з 14:00 до 18:00. Утім, з початком літа години роботи змінили, телефонувати можна з 18:00 до 22:00.

За півтора місяця на телефон психологічної підтримки з профільними запитами на день у середньому зверталися чотири-п’ять людей, розповідає психотерапевтка.

Серед найпоширеніших звернень – страхи захворіти, переживання про майбутнє, страхи через втрату роботи та те, що не вистачить грошей на життя, а також самотність і домашнє насильство.

Телефонують на лінію й чоловіки, зокрема військові. Переважно вони шукають юридичної підтримки, питають про допомогу дітям або потребують кризової допомоги. Однак фахівчині лінії в таких випадках скеровують абонентів до профільних ресурсів, послуговуючись напрацьованою довідковою базою контактів. Звертаються по підтримку й жінки з інших областей – їх також скеровують до відповідних організацій чи ресурсів у регіонах.

Конрад зауважує, що проєкт – це не постійна консультаційна лінія: 

“Наша робота полягає в тому, щоб зняти кризовий стан, а далі скерувати жінку по допомогу до інших інстанцій або фахівців, які далі точково підтримуватимуть її. Є соціальні центри, туди переспрямовуємо, є громадські організації, які профільно працюють з питаннями психологічної чи іншої допомоги. Утім, є кілька жінок, які телефонують на лінію майже щодня. Звісно, їх ми ніколи не відправляємо”.

Консультація телефоном може тривати від п’яти до сорока хвилин. Рішення про тривалість розмови ухвалює сама консультантка, зважаючи на стан того, хто телефонує.

“Інколи дзвонять для того, щоб виговоритися, інколи в кризовому стані. Наприклад, якщо жінка тут і зараз потерпає від насильства. Тоді ми намагаємося повернути її до адекватного стану, коли вона може сама собі допомогти та зробити кроки, які ми радимо. Наприклад, у разі насильства ми переспрямовуємо або контактуємо з поліцією, але жінка має й сама працювати разом з нами: докласти зусиль для розв’язання проблеми”, – розповідає психотерапевтка.

Наразі ж, коли поступово знімають карантинні обмеження, Конрад відзначає зміну в тенденції запитів:

“Трохи зменшилася кількість звернень про самотність та страхи. Наразі жінкам не вистачає інформації про гуманітарну, правову, юридичну допомогу. Люди потроху повертаються до життя. Їх цікавить те, як може допомогти держава, де і яку підтримку можна отримати. Однак кількість запитів про насильство перебуває на тому ж рівні”. 

За словами Конрад, гаряча лінія підтримки працюватиме до середини червня. Наразі шукають кошти для продовження її роботи та створення офлайн-груп підтримки, оскільки й через тривалий час після зняття карантину ймовірність негативного віддаленого впливу на психіку залишається підвищеною.

Так, на переконання психотерапевтки, прогнози щодо наслідків пандемії для психічного здоров’я населення неоптимістичні. 

“Багато хто втратив роботу, кількість агресії зростає, а можливість отримати підтримку падає, люди виснажуються, меншає волонтерських проєктів. До того ж в Україні майже немає державних програм психологічної підтримки, а працювати безкоштовно весь час психологи не зможуть. Тож важливо, щоб держава не перекладала свої зобов’язання на плечі громадських організацій та волонтерів”, – підсумовує Конрад.

Чим небезпечний подовжений ефект від стресу на карантині

Про пролонгований ефект від стресу, пов’язаного з карантином та пандемією, каже і психотерапевтка-практик, молодша наукова співробітниця Інституту соціальної і політичної психології Ольга Кухарук.

Вона пояснює, що більшість розладів приходять після стресу – тривога, страх повторення, виснаження, вигорання, перенапруження, хронічна втома, зрештою навіть фінансові аспекти, які теж мають свій вплив на психіку. Це все віддалені наслідки, які настануть для багатьох після періоду карантину, коли ми до нього адаптуємось і він стане рутиною життя. Режим “виживання” потроху вимкнеться й прийде час “розрахуватися” за його використання.

За словами Кухарук, наслідки будуть індивідуальними, оскільки кожна людина реагуватиме по-різному: хтось матиме депресію, жалкуватиме, що не заощадив грошей, перебуватиме в пригніченому настрої, хтось тривожитиметься за майбутнє. Водночас декому вистачить простого відновлення, але певні люди зазнають серйознішого впливу на психіку.

“У такій кризі, як ця, коли загроза неявна, вибачте за фразу, але немає масових смертей, трупів на вулиці, ми завмираємо. Так, якийсь відсоток людей матиме гострішу реакцію, але значна частина ніби завмре та сконцентрується на завданнях: агресивно щось робитиме, шукатиме роботу. Це не є гостра криза, звернення радше будуть потім, коли ми платитимемо ціну за виживання”, – каже психотерапевтка.

Вона пояснює, що жінки можуть відчувати постійну фонову тривогу, яка впливатиме на життя:

“Якщо десь на фоні ми постійно тривожимося про речі на кшталт того, чи взяли маску, чи є робота, чи все добре з родиною, додається нових завдань у житті, і це дуже виснажує. Крім того, впливають і глобальні побоювання за майбутнє, здоров’я, економічний добробут”.

Що ж стосується страху, то, за словами експертки, варто зрозуміти, раціональний він чи ірраціональний:

“Раціональний полягає в тому, що так, є коронавірус, загроза захворіти, тож ми маємо зробити якісь рухи, щоб цю загрозу зменшити: не йти в переповнене метро чи маршрутку, носити маску, дезінфікувати руки – це нормальна реакція на нормальний страх”.

Якщо ж страх стає вагомою частиною життя, продовжує Кухарук, а всі думки людини лише про те, щоб не заразитися, залити все дезінфектором, уночі вона прокидається і думає, чи досить продезінфікувала поверхні, тобто коли страх паралізує, тоді це вже психологічна проблема, яка потребує допомоги. 

Психотерапевтка називає природним під час невизначеності концентруватися на важливіших, нагальніших речах, перемикатись у режим “виживання”. Утім, такий стан доволі виснажливий для психіки, особливо якщо жити в ньому довго та без визначеної дати закінчення, зазначає вона:

“Переважна концентрація уваги на проблемах створює картину світу, який складається лише з проблем. А страх і тривога підживлюють і часто перебільшують масштаб цих проблем”.

Тому Кухарук радить насамперед подбати про власний ресурс. Наприклад, зробити паузу в щоденній рутині й переглянути список доступних ресурсних активностей:

“Водночас думка  “я нічого не можу зробити для себе, мені нічого не доступне” заборонена. І головне – виділяти на такі активності час: діяти за принципом кисневої маски в літаку. Її дорослий спочатку одягає собі, а потім тому, за кого відповідає. Також є потреба у визначеності й стабільності. А по суті, у зниженні тривоги, чим би вона не була спричинена. У практичному аспекті в пригоді стануть матеріали з психологічної самодопомоги, наприклад”. 

Консультації на платформі “Розкажи мені” надаватимуть усім українцям, доки буде потреба

З огляду на віддалені ризики для психічного здоров’я населення у зв’язку з пандемією вже на виході з карантину з’явилась ініціатива, в якій об’єднались урядові, громадські та приватні ресурси.

Так Інститут когнітивного моделювання за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та Червоного Хреста України розробив онлайн-платформу “Розкажи мені”, де безкоштовні консультації для українців надають кваліфіковані психотерапевти.

Науковий керівник Інституту когнітивного моделювання лікар-психіатр та психотерапевт Спартак Суббота каже, що з початком карантину він, як спеціаліст, фіксував велику кількість запитів щодо психологічної допомоги з боку українців. Водночас фахівців, готових безкоштовно надавати консультації, було мало.

“Психотерапевтів-волонтерів не вистачало, а проблема ставала дедалі актуальнішою, все більше людей шукали безкоштовної допомоги“, – розповідає Суббота.     

Спираючись на попит і те, що пандемія сильно позначилася на статках людей, в Інституті вирішили створити онлайн-ресурс на безоплатній основі для всіх, “хто потребує допомоги, але соромиться звернутися до психотерапевта”.

Ресурс працює в тестовому режимі з 15 травня та покликаний “покращити якість життя людей” за методом когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), однієї з найпоширеніших форм психотерапевтичної допомоги людям з різними психологічними проблемами.

Майже за два тижні від запуску проєкту по допомогу звернулося понад 500 людей, причому близько 300 з них – у перші ж дні.

“Уже близько 350 отримали допомогу. Інші або в черзі, або вже в роботі – це означає, що з людиною спілкується фахівець або ж вона пройшла певну кількість консультацій”, – пояснює психотерапевт. Усього на ресурсі можна отримати три безкоштовні годинні онлайн-консультації.

Серед найпоширеніших запитів, з якими звертаються люди, зауважує Суббота, –  тривожні розлади, пов’язані зі здоров’ям, іпохондрією:

“Це також генералізовані тривожні розлади, оскільки люди не знають, що буде далі, їх непокоїть невідомість, тривога за майбутнє. Є запити, пов’язані з депресивними епізодами або конфліктами в родині через втрату роботи, з порушенням соціалізації та сімейними конфліктами”.

Рідше, додає фахівець, звертаються із запитами, які не стосуються наслідків пандемії, наприклад з ОКР (обсесивно-компульсивним розладом) та переживаннями, пов’язаними з важкою втратою.

Наразі на платформі безкоштовно консультує 60 фахівців, яких ретельно відбирають. 

“Психотерапевт реєструється на ресурсі, заповнює форму, вказує свою спеціалізацію, надсилає всі сертифікати або диплом, які її підтверджують, і це обов’язково. Далі ми перевіряємо надані документи та, якщо все добре, підтверджуємо фахівця, надаємо доступ в адмінку й до пацієнтів: психотерапевтам “видно” клієнтів, потреби яких відповідають їхній кваліфікації”, – розповідає Суббота.

Клієнти, щоб отримати консультацію, також спершу реєструються на платформі. Вони мають вказати свою контактну інформацію та стать, коротко описати запит і те, що їх турбує, – обрати із запропонованих критеріїв (наприклад, депресія, фобії, розлади харчової поведінки тощо), зазначити зручний канал зв’язку та час. Пацієнт  також може обрати бажану стать спеціаліста, який з ним працюватиме.

За словами Субботи, на ресурсі реєструються абсолютно різні люди – різних статків, віку тощо, тож вивести статистику або певний портрет тих, хто звертається по допомогу, складно. Утім, він зазначає, що наразі співвідношення між зверненнями від жінок та чоловіків становить 70 та 30% відповідно:

“Попри це така кількість звернень від чоловіків – уже багато, ми думали, їх буде зовсім мало. Звернення чоловіків переважно пов’язані з фінансами, проблемами з роботою, втратою мотивації, прокрастинацією та тривогою за бізнес”.

Жінки натомість частіше звертаються через труднощі в комунікації, іпохондрію, емоційне та, менше, фізичне насильство.

Утім, на думку психотерапевта, чоловіки звертаються рідше за жінок через соціокультурні особливості, адже “досі панують стереотипи, що чоловік не має плакати, страждати, тож вони закриті до висловлення емоцій”.

Суббота підсумовує, що психотерапія в Україні загалом потребує популяризації: певна кількість людей і досі має упередження щодо психотерапії тощо, тож інститут “б’ється” над реформою охорони психічного здоров’я.

Натомість тим, хто вагається, чи потрібна йому допомога психотерапевта, спеціаліст дає “суперпростий принцип оцінки”:

“Якщо відчуваєте, що вам не окей: дискомфортно жити, поганий настрій, хронічна втома, проблеми зі сном, – звертайтеся. Ви звернетеся й отримаєте допомогу або ж з’ясуєте, що це ситуативна реакція і все гаразд. Ви нічого не втрачаєте. Але ігнорувати проблему, пов’язану з психічним здоров’ям, – це коїти злочин проти себе”. 

Що ж до того, чи зміниться на краще психологічний стан населення з повним зняттям карантинних обмежень, фахівець прогнозує, що кількість запитів не зміниться, зміниться лише їхня категорія:

“Частина проблем, які пов’язані з ізоляцією та невизначеністю, вирішиться, й це зменшить кількість подібних запитів, але залишаться ті, що стосуються ресоціалізації та депресії після виходу з карантину. Ми думаємо, що зараз реєструватиметься менше людей, але через місяць на 20% зросте кількість звернень із вторинними проблемами: наслідками підвищеної тривожності, інвалідизацією через втрату роботи, небажанням шукати нову”.

Тож засновники “Розкажи мені” планують, що проєкт працюватиме, поки в ньому є потреба. Розглядають і можливість його роботи на постійній основі. Утім, проєкт залишиться волонтерським, оскільки “допомога в момент катастрофи має бути безкоштовною”, переконаний Суббота. 

Матеріал підготовлено в межах кампанії “Жінки проти пандемії” за підтримки Українського жіночого фонду. ZMINA відповідає за зміст тексту. Інформація, подана в матеріалі, не завжди відбиває погляди УЖФ.