Оформлять у “диверсанта” абсолютно будь-кого: як у Криму судять Нарімана Джелялова
У Криму наближається до завершення черговий політично мотивований судовий процес – цього разу щодо першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова, а також братів Асана та Азіза Ахтемових. Усі вони нібито влаштували диверсію на газопроводі, який забезпечував одну з місцевих військових частин.
Які реальні докази в суді змогла надати сторона звинувачення, що вдалося і чого не вдалося стороні захисту, а також як виявили себе під час розгляду кримські “судді” – читайте в цьому матеріалі.
Демонстративно примітивна помста
4 вересня минулого року кримське суспільство сколихнули одна за одною кілька страшних новин. Обшук у першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова. Викрадення одразу п’ятьох кримських татар, включно з Джеляловим. А потім і звинувачення трьох з викрадених у проведенні диверсії на гілці газопроводу, яка живила військову частину в селі Перевальному під Сімферополем.
За версією слідства, Наріман Джелялов організував контрабанду вибухового пристрою та план “диверсії”, а брати Ахтемови отримали вибухівку, зберігали її в себе, а потім заклали під газопровід та підірвали. Що характерно, це було зроблено безпосередньо в день проведення міжнародного саміту “Кримська платформа”.
На думку більшості правозахисників та оглядачів, ця версія виглядає безглуздо одразу з кількох причин. По-перше, об’єкт для диверсії обрано досить нешкідливий. Перебої з газом для котельні в серпні не та проблема, яка б сильно могла вплинути на боєздатність підрозділу окупантів. По-друге, спосіб виконання занадто складний: пошкодити газову трубу такого діаметра не складно механічно, без вибухівки. Ну і, по-третє, самі підозрювані – громадський діяч, журналіст та автослюсар – мало схожі на людей, схильних до диверсійних операцій.
Через усі ці безглуздя в сумі з тим фактом, що Наріман Джелялов брав участь у “Кримській платформі”, яка так дратувала російську владу, більшість спостерігачів дійшла загального висновку: звинувачення в диверсії – це показова каральна акція. Причому безглуздість звинувачення не лише через відсутність фантазії, а й для залякування. Мовляв, ми з будь-кого легко зліпимо диверсанта, нас жодні непогодження взагалі не зупинять. Однак ці припущення були лише гіпотетичними. І те, наскільки кримінальну справу “підривників” сфабриковано, можна судити тільки зараз – коли в суді звинуваченням подано всі докази, зібрані під час слідства.
З усіх доказів провини – три секретні свідки
У справі є ціла низка формальних свідків та експертиз, які були необхідні, щоб встановити в суді, що газова труба була справді пошкоджена, що військові справді були без газу (і дуже від цього страждали), а також що був використаний вибуховий пристрій, а не декоративний муляж. Але щодо доказів причетності до цих подій Нарімана Джелялова та Асана з Азізом Ахтемових, їх у кримінальній справі виявилося вкрай мало. Усього три.
Що характерно, всі три – це свідчення трьох свідків, яким надано статус “засекречених”. Тобто перевірити їх як мінімум на відсутність зацікавленості в обмові чи на належність до роботи в органах слідства ні захист, ні підсудні ніяк не можуть: ці люди дають свідчення суду дистанційно з використанням трансформаторів голосу, їхні особи та їхні реальні дані нікому не розкриваються.
Навіть засекречені свідки плутались у свідченнях
Нижче коротко наводимо “вбивчі” свідчення, які дали “засекречені” свідки під час судового розгляду, а також суперечності, що випливли під час допиту.
Так, свідок під псевдонімом Байдачний повідомив, що він кримчанин, який займався приватними перевезеннями з Криму до Херсона та назад. Нібито в червні до нього звертався Наріман Джелялов із проханням передати пакет до Херсона його друзям біля кафе McDonald’s. А за кілька днів попросив забрати ще одну посилку з Херсона. Чоловік з посилкою назвався Різою, сказав, що він від Нарімана, передав пакет з речами та пляшку мийного засобу. Потім він показав фотографії двох людей, сказав, що забиратимуть вони. Байдачний узяв пляшку в руку і зрозумів, що всередині неї щось ударилось об стінку. Запідозривши недобре, він відмовився брати посилку, а Різа йому почав погрожувати. І потім у нього справді виникли проблеми з українськими прикордонниками, а в Криму йому порізали колесо. І все начебто в його свідченнях було гладко, поки його не попросили пояснити, в якій частині Херсона розташоване кафе McDonald’s. Людина, яка займається перевезеннями з Криму до Херсона, легко відповіла б на це запитання. А свідок Байдачний не зміг.
Свідок під псевдонімом Данілов у суді повідомив, що нібито добре знає кримськотатарську мову, нібито знайомий з Наріманом Джеляловим близько десяти років. Нібито досить часто перебував поруч із ним і був свідком багатьох телефонних розмов. Одна з таких розмов з деяким Різою відбулася в його присутності й він чув, як Джелялов сказав “нормально спрацювали щодо труби”. І це була не перша розмова з Різою, яку чув свідок, – у попередніх Джелялов часто говорив про якусь справу та згадував ім’я Асана. Суд максимально відхиляв питання захисту, але це не допомогло. Свідок під час допиту припустився кількох очевидних ляпів, які показали – Данілов не знає елементарних речей з повсякденних реалій кримськотатарського руху, а отже не міг перебувати часто поряд із Джеляловим і слухати його розмови.
На закінчення було допитано свідка під псевдонімом Бишовець. Під час судового допиту він повідомив, що нібито є кримським татарином і нібито знайомий з Наріманом Джеляловим понад десять років. Часто брав участь із ним у різних заходах. У якийсь момент Наріман запропонував йому підірвати об’єкт інфраструктури, але свідок відмовився. Водночас свідок пояснив свою відмову настільки ідеологічно вивіреними аргументами з арсеналу російської пропаганди, що жодних сумнівів не залишилося: з такою проросійськи налаштованою особою Наріман Джелялов не зміг би дружити понад десять років, брати участь у різних заходах і точно не став би пропонувати такому персонажу навіть сходження на Чатир-Даг, не кажучи вже про диверсію. Дуже примітно, що суд не дозволив захисту перевірити, наскільки тісно дружили Бишовець та Джелялов. Питання про те, де проживав Джелялов, скільки в нього дітей, якою машиною він їздив, було зняте судом, “бо можуть розкрити особу свідка”.
Що вдалося захисту
Власне, свідчення трьох невідомих, які виглядають, м’яко кажучи, сумнівно та суперечливо, стали основою всього звинувачення. Жодних інших доказів – білінгових даних мобільних телефонів “підривників”, записів з камер відеонагляду, результатів прослуховування – нічого більше, що вказувало б на причетність до аварії на газопроводі Нарімана Джелялова та братів Ахтемових, у суді сторона обвинувачення не подала.
Чого вдалося домогтися стороні захисту, так це не допустити оголошення показів низки свідків без їхнього допиту в суді. Адвокати наполягали недаремно – свідки Одаманов та Усеїнов у суді заявили, що всі свідчення для слідства вони давали під тортурами. У самих свідченнях цих свідків не було прямих вказівок на причетність підсудних до скоєння злочинів, але обставина застосування катувань до свідків у справі могла стати дуже показовою. За інших умов, зрозуміло.
А в кримському суді на факт застосування тортур до свідків узагалі не звернули жодної уваги, начебто це звичайна річ. Утім, після того, як судді без жодного сорому тотально “відбивали” майже всі питання захисту до сумнівних “засекречених” свідків, дивуватися вже не доводиться. Як і дивуватися з того, що суд не захотів розбиратися в обставинах підроблення підписів у матеріалах справи, – під час судового процесу з’ясувалося, що як мінімум в одному випадку в процесуальних документах підроблено підпис та розходяться інші дані.
Чекати на всебічний і об’єктивний підхід від кримських суддів точно не доводиться. Особливо з огляду на склад колегії в цій справі: двоє суддів, Віктор Зіньков, що головує, та Олексій Козирєв, встигли відзначитись у показовому судовому процесі в справі Ахтема Чийгоза – попри відсутність реальної доказової бази його визнали винним та присудили вісім років позбавлення волі. Ні підсудні, ні їхні адвокати, ні інші небайдужі, які спостерігають за цією справою, не мають жодних ілюзій щодо того, що і в цій справі вирок визначено попри повну відсутність доказів.
