“Одна таблетка парацетамолу від всього”. Історія незаконно засудженого росіянами кримчанина Олександра Тарапона
21 жовтня 2022 року Олександра Тарапона окупаційний суд Алушти засудив до 2,5 року колонії суворого режиму. Йому інкримінували статтю 207.3 (частина 1) Кримінального кодексу РФ — “Публічне поширення завідомо неправдивих відомостей про використання Збройних сил Російської Федерації, здійснення державними органами Російської Федерації своїх повноважень”.
Строк ув’язнення, який дав Тарапону суддя окупаційного суду Олександр Захаров, виявився на пів року більшим, ніж просила прокуратура. Апеляційний “суд” 17 січня 2023-го залишив вирок без змін.
Після цього чоловіка почали возити пенітенціарними закладами — спочатку в Ростов-на-Дону, Волгоград, потім він пів року провів в Хасав’юрті, два місяці — в Махачкалі. Близько місяця тому Олександра етапували до виправної колонії №3 у Ставропольському краї.
Весь цей час чоловіка тримали в карантині, а згодом пообіцяли відправити під так звані “суворі умови утримання”. Розповідаємо його історію.
Олександр і Адель Тарапони. Фото з сімейного архіву / “Суспільне”“Перший місяць думали, що війну ніхто не підтримує. Як таке можна підтримувати?”
Після окупації Криму родина Тарапонів з маленькою донькою через сімейні обставини залишилася в Алушті. Про початок повномасштабної війни 2022-го вони дізналися від родичів та знайомих, які живуть під Києвом, говорить Адель, дружина Олександра. На Київщину заходили танки росіян — родині про це розповідали телефоном у режимі реального часу.
“Я за фахом — клінічна психологиня. Фактично це була моя перша сесія з українськими потерпілими. Працювала з племінницею Сашка: вона з батьками сидить у підвалі, темрява, танки йдуть, а я її заспокоюю”, — згадує жінка.
Перший місяць від початку повномасштабного вторгнення Адель та Олександр думали, що цього в Росії ніхто не підтримає. Проте згодом стало зрозуміло, що помилялися. Тоді Олександр купив принтер і почав друкувати антивоєнні листівки. У них він звертався до матерів російських військових, давав посилання на сайт “Шукай своїх”. Порівнював напад на Україну з діями гітлерівців під час Другої світової війни.
Це тривало близько місяця. Згодом подружжя дізналося, що чоловік зведеної двоюрідної сестри Аделі — контрактник, воював, зокрема, під Херсоном. Їздив вбивати за гроші й не приховував цього. Казав своїй родині: “Зачекайте, ще трохи підзароблю й тоді додому”.
На паркані його будинку Олександр написав: “Тут мешкає воєнний злочинець, вбивця дітей”. І поруч розклеїв антивоєнні листівки. “Коли вони це побачили, викликали поліцію та написали донос на мене. Тобто не знали точно, хто це зробив, просто написали на мене”, — згадує жінка.
Це сталося 31 березня 2022-го. На той час Адель і Сашко задля безпеки жили за двома адресами: Адель винаймала житло, чоловік мешкав у її квартирі. Відтоді до жінки почали приходити силовики — адресу і номер телефону дізналися від заявників.
Поліцейські намагалися виманити її у квартиру, де жив чоловік, говорить Адель. Наприклад, казали, що їм треба “подивитися лічильники”. “Десята година ночі, а вони вирішили комунальниками стати”, — розповідає жінка.
Силовики обшукали помешкання, де жінка жила з донькою. Хотіли знайти привід, щоб відкрити справу за статтею про “дискредитацію росармії”, говорить Адель. Обшук в неї відбувався начебто за правилами: з понятими та протоколом, проте на Адель весь час тиснули. Погрожували викликати органи опіки, щоб вилучити дитину, погрожували вбити собаку. Намагалися штовхати, але тоді вона починала голосно кричати, тож ці спроби припинили.
Врешті вони провели обшук і у квартирі, де мешкав Олександр. Чоловік сам відчинив поліції двері. У квартирі знайшли листівки. Подружжя допитували порізно. Після цього чоловіка помістили в ізолятор тимчасового тримання (ІТТ) на 14 діб.
“Сказали, що “денацифікація”, значить, треба будь-що знайти “нацистів”
Потім були семигодинні допити з начальником слідчого комітету, ефесбешниками. Слідчі причепилися навіть через відео семирічної давності, знайдене в Аделі. На ньому була промова Гітлера.
“Я вивчаю теми нацизму та геноциду. І досі не збагну, як так можна — стерти весь людський цивілізований досвід і почати бажати вбивати”, — каже Адель.
З лютого 2020 року в Росії заборонили використання нацистської символіки чи символіки, близької до неї, крім випадків, у яких при її використанні “формується негативне ставлення до ідеології нацизму та відсутні ознаки пропаганди чи виправдання нацизму”. Попри те, що відео було потрібно лише для аналізу, Адель отримала за нього адмінпокарання.
“Нас з Сашком дуже хотіли прив’язати до нацистів. Якщо вже сказали, що “денацифікація”, то треба ж десь “нацистів” знайти”, — говорить жінка.
Потім Олександра відпустили. Навіть не обрали запобіжного заходу, тож подружжя деякий час вільно пересувалося Кримом. Суд переносили, перше засідання відбулося влітку. Вирок мали оголосити у вересні, але дату знов перенесли. Було враження, що про них забули, каже Адель. Але в листопаді Сашка відправили за ґрати.
Олександр Тарапон у залі “суду” (ліворуч). Джерело: “Суспільне”“У мене досі питання, навіщо він при обшуку сам показав антивоєнні листівки? Я питала його, чому він їх не з’їв чи не спалив у ванні? Але Саша вирішив вийти з таким собі викликом, що нічого не боїться”, — говорить жінка.
На момент арешту Олександра адвоката ні в нього, ні в Аделі не було.
“Мені навіть казали, що не можна адвоката. У результаті я сама знайшла, і, виявляється, можна. Щодо Сашка, з самого початку були порушення. Наприклад, кримінальну справу ще не відкрили, але слідчі дії вже проводили. Порушення на порушенні. Але це мало кого хвилює”, — пояснює жінка.
“Ти – політичний. Тобто за замовчуванням погрожуєш адміністрації”
Зараз Олександра утримують в колонії суворого режиму в Ставропольському краї. Тюремники кажуть, відправлять його в “суворі умови утримання”, що це питання вже вирішене.
“Йому одразу в колонії сказали: “Оскільки в тебе така стаття, ми тебе відправимо в суворі умови утримання. Ненадовго, на дев’ять місяців”. Ми думали, це якась протокольна процедура, бо через статтю Сашу й так триматимуть в суворих умовах. Але співробітники колонії намагалися його підставити, щоб він двічі потрапив у штрафний ізолятор, а після цього його відправлять у відповідні умови утримання”, — каже жінка.
Рішенням “комісії”, на засідання якої чоловіка навіть не водили, його поставили на облік в колонії як “екстреміста та терориста”, розповідає Адель. Потім треба було зробити з нього “злісного порушника порядку”.
Олександру сказали, якщо він не погодиться на незначне порушення, його підставлять жорсткіше, аж до нападу на співробітника. А це – 15 діб ШІЗО. У підсумку чоловік пішов на угоду — домовився, що до камери зайде співробітник, а він буде в майці, без форми. Вдень це заборонено. Потім це ж саме порушення зафіксували вдруге й відправили його на 10 діб до ШІЗО.
За словами Аделі, начальник оперативної частини, інші співробітники адміністрації колонії наголошують:
“Ти — політичний. Тобто за замовчуванням погрожуєш адміністрації. Значить — тебе в суворі умови утримання”.
Парацетамол від отруєння
Адель і донька не бачили Олександра понад вісім місяців, попри те, що він має право на побачення.
“Начальник оперчастини знає, що у нас куплені квитки на побачення в серпні, йому воно дозволене. І тут його починають тягати по ШІЗО. Мені здається, я свого чоловіка знов не побачу”, — каже жінка.
Пів року подружжя підтримувало зв’язок через листування. Адель каже, чоловіка навмисне посадили у підвал разом з людьми зі СНІДом, інфікованими гепатитом, сифілісом. Там не було телефонів, тому спілкувалися лише листами.
Зараз все ж спілкуються телефоном.
“Серйозних захворювань, на щастя, він не має. Але час від часу хворіє на застуду. Бувають мігрені або температура до 40. Йому таблетку парацетамолу дадуть від усього, ну й досить. І так лікують всіх. Він розповідав, якось вся камера отруїлася, у них з усіх боків просто лилося. І їх лікували парацетамолом”, — згадує Адель.
Олександр Тарапон. Джерело: “Суспільне”Як чоловік перенесе суворі умови утримання, коли й умовно нормальні виносити вкрай важко, вона не знає:
“Мені здавалося, розголос допомагає. А з іншого боку, я вже боюся, що інформація, навпаки, може зробити гірше. Єдине, в чому впевнена, вся задокументована інформація допоможе в майбутньому для оскарження вироку”.
“Але мені ще складніше уявити, в якому стані зараз Сашко, що йому доводиться погоджуватися на умови тюремників. Вони його провокують, у них абсолютна влада в колонії, і це точно не влада закону”, — додає Адель.
Жінці пропонували виїхати, щоб поберегти дитину. Бо вона вже мала проблеми в дитсадку: на жінку хотіли написати заяву до органів опіки за те, що донька не пішла на парад 9 травня.
“Як мені розповіли виховательки, донька сказала: вбивати людей погано, війна — погано, тато проти війни, тож і вона не хоче брати участь у святкуванні, одягати форму людей, які давно померли. І загалом, будь-яка війна їй нагадує про батька в ув’язненні”, — говорить жінка.
Але поки що Адель залишається в Криму, бо мама Олександра хворіє. Якщо жінка поїде, та залишиться сама. До того ж тут можна без складнощів відправляти гроші, розмовляти з чоловіком телефоном і щодня намагатися допомогти.
Журналістка ZMINA Наталія Адамович для “Суспільного”
Стаття написана в межах проєкту “Список Гафарова-Ширінга: порятунок кримських політв’язнів, які знаходяться під загрозою”. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційної позиції МЗС Чеської Республіки.
