Ґендерні квоти на виборах: чарівна пігулка від сексизму чи жіночі крила громад

Понад 100 тисяч кандидаток були зареєстровані в списках політичних партій і брали участь у місцевих виборах. Тобто на етапі висування було 43% жінок. Але не всі дійшли до фінішу. Згідно з ґендерним моніторингом, який проводить Український жіночий фонд у партнерстві з Національним демократичним інститутом, міські громади очолять 32 жінки, однак не матимемо жодної мерки обласного центру. Щодо депутаток, то до обласних рад українці обрали 28% жінок, а до міських рад двадцяти великих міст – 30%.

Як спрацювала ґендерна квота, чи потерпали кандидатки від сексизму й дискримінації, які зміни в законодавстві потрібно лобіювати, а також чому новообраним депутаткам варто відразу засукати рукава і просувати реалізацію ґендерного питання у своїх радах та в кадровій політиці партій – про це говорили на заході “Ґендерні підсумки місцевих виборів від громадського моніторингового проєкту #вибориБЕЗсексизму”.

Ілюстрація з відеоролика “Як бути жінкою в політиці?”, розробленого Національним демократичним інститутом у співпраці з “Повагою” та агенцією Veedoo

Ґендерна квота: партії знайшли лазівку, як обійти закон

Координаторка проєктів Українського жіночого фонду Mілена Горячковська закликає критично ставитися до запровадження ґендерної квоти. Пояснює, що ця ініціатива справді може дати максимальний ефект лише за умови, якщо всі партії перестануть сприймати її як нудну формальність і почнуть довіряти своїм кандидаткам керівні, а не лише адміністративні посади, захищатимуть їх і всіляко сприятимуть тому, щоб роль жінок у громадах ставала помітнішою.

Мілена Горячковська. Фото надано організаторами заходу

Експертка розповіла про результати моніторингу, який Український жіночий фонд проводить спільно з Національним демократичним інститутом.

“Дійсно, квоти спрацювали, але для того, щоб зрозуміти, наскільки добре, нам треба подивитися, з чого ми починали. Жінки становлять 54% населення України й виконують більшу частину роботи на виборах як спостерігачки, офіційні представниці партій та членкині виборчих комісій (понад 60% жінок, як свідчить результат нашого моніторингу у 2019 році). Але чи мають вони насправді гідне місце в органах ухвалення рішень? Ні. Якщо на виборах 2015 року ми бачили в списках 30–32% жінок, то зараз кількість зросла до 43%. До обласних рад на минулих виборах обрано 15% жінок, зараз – 28%. До міських рад обрали 20%, нині – 30%”, – констатує Горячковська. За її словами, це добрий результат, але все ж не такий добрий, як очікувалося. І ось чому.

Нова виборча система має певні особливості. Уперше, крім єдиного списку, є так звані регіональні або територіальні виборчі списки, які визначають, хто потрапить до місцевої ради. І хоча в цих списках також діє квота і є вимога щодо черговості в кожній п’ятірці кандидатів, однак велике значення мають лідерські позиції.

“Непропорційне розміщення політичними партіями жінок та чоловіків “нагорі” виборчих списків було несприятливим для обрання жінок. На виборах до обласних рад у списках політичних партій було 43% жінок, а серед лідерів єдиних і територіальних списків – лише 16% та 21% відповідно. Щодо міських рад, то там серед кандидаток було 43%, але так само серед лідерок єдиних списків було тільки 15%, серед лідерок регіональних списків – лише 29%, і, відповідно, все це трансформувалося в 30% жінок у новообраних міських радах. Тобто, з одного боку, ми бачимо певне зростання, а з іншого – продовжуємо вважати, що цього не досить”, – пояснює експертка.

Крім того, за її словами, є одна законодавча прогалина, яка дозволяє партіям обходити ґендерну квоту. Йдеться про ті випадки, коли партія реєструє список із дотриманням квоти, а потім кандидати вибувають і квота порушується. Горячковська зазначила, що жінки частіше вибували зі списків, і навіть ті, які були обрані депутатками, подекуди відмовляються від мандатів:

“Ми проаналізували список кандидатів, які вибули з виборів до міських рад великих міст, тобто Києва та обласних центрів, і з’ясували, що 63% кандидатів, на прізвищах яких у виборчому бюлетені стояв штамп “вибув”, – це жінки. Це може свідчити про певні маніпуляції”.

“Та що та жінка може, нам треба ґазду!”: сексизм та мізогінія супроводжували виборчі кампанії

Вибори стали викликом для всіх кандидаток ще й тому, що їм доводилося боротись із сексизмом, стереотипами та ґендерною дискримінацією. Про це свідчить чат-бот, який працював під час виборчої кампанії в межах незалежного моніторингового проєкту #вибориБЕЗсексизму. Крім фіксації випадків сексизму, ініціатива також надавала безкоштовну юридичну та психологічну допомогу жінкам, які брали участь у виборах. Як розповіла координаторка проєкту Ірина Тишко, чат-бот зафіксував майже 50 повідомлень про сексистські закиди на адресу кандидаток.

Так, кандидатка на посаду мера Ірпеня Михайлина Скорик зверталася через цькування з боку опонентів, які застосовували лукізм (публічні дискримінаційні висловлювання, що стосуються зовнішнього вигляду. – Ред.). А проти Марини Добровольської, яка балотувалася до Бориспільської міської ради, розгорнули кампанію в соціальних мережах із закидами, що вона не зможе поєднувати депутатську діяльність із материнством. Апелювали до того, що жінка має двох дітей і наразі перебуває на останньому місяці вагітності. Натомість  кандидатці в депутатки Тетіївської міської ради та Київської облради Ірині Нижник у коментарях на сторінках фейсбуку закидали, що, мовляв, якщо вона досі незаміжня і не має дітей, то й не зможе стати ефективною політикинею.

“Ґендерна квота не стала тією чарівною пігулкою, яка враз вилікує країну від вірусу сексизму та стереотипів або зруйнує мізогінну політичну культуру. На жаль, під час виборів жінки по всій Україні стикалися з випадками дискримінації. Тобто їм у принципі не давали забути, що вони жінки. І це робили як опоненти, так і виборці. Тому, крім конкурентної боротьби, жінкам доводилося боротися з ґендерними упередженнями, що часто ставало приводом до зміни виборчої тактики”, – наголосила Тишко. За її словами, для українців досі характерне стереотипне сприйняття голови громади. Мовляв, тут діє така собі монополія на чоловіків.

Представниця платформи “Жінки – це 50% успіху України” Вікторія Кобиляцька теж акцентувала на цьому увагу, вона навела приклад виборчої кампанії в місті Заліщики, що на Тернопільщині.

Вікторія Кобиляцька. Фото надано організаторами заходу

“Там меркою була Алла Квач, яка вирішила піти в політику після того, як на Донбасі загинув її син Орест. Працювала над відновленням туристичного потенціалу, опікувалася розв’язанням екологічних проблем регіону, виступала проти спорудження Дністровської гідроелектростанції і взагалі зробила багато корисного для міста. Балотувалася на другий термін, однак не перемогла. Проти неї застосовували чорний піар, поширювали плітки й обливали брудом. “Та що та жінка може, нам треба ґазду!” – це був один із ключових меседжів, який взяли на озброєння опоненти політикині. І попри те, що ми живемо в ХХІ столітті, такі гасла досі працюють”, – зауважила Кобиляцька.

Своєю чергою Ірина Тишко нагадала, що за підсумками виборів в Україні не буде жодної жінки – мерки обласного центру.

“Зате зберігається тенденція: що нижчий рівень ради, то більше там жінок. Тож буде 32 жінки, які очолюватимуть міські громади, 70 жінок, які очолюватимуть селищні громади, і 130 – сільські громади”, – зазначила експертка.

Крім того, вона наголосила, що учасниці ініціативи #вибориБЕЗсексизму активно подавали скарги до різних інстанцій. Наприклад, неодноразово зверталися до ЦВК. Переважно через випадки реєстрації списків із порушенням ґендерної квоти. Однак були й скарги, які стосувалися перебігу виборчої кампанії. Зокрема, коли в Кривому Розі партія влаштувала агітацію, залучивши напівоголених дівчат. Ця ж партія випустила відеоролик з назвою “Де знайти нормальних працьовитих чоловіків?” та закликом голосувати за них, тому що в списках є “нормальні” чоловіки.

Також активісти кампанії зверталися до Комісії з журналістської етики з вимогою відреагувати на недоречні матеріали та сексистську рекламу в ЗМІ. Одна зі скарг була на волинську газету “Горохівський вісник”, у публікації якої зробили акцент на статі кандидатки, а не на професійних якостях чи результатах її роботи. Через цю статтю комісія зробила авторці матеріалу попередження. 

Інша скарга стосувалася програми, що вийшла чернівецькому на телеканалі ТВА / TVA під назвою “Кандидатка: доведи, що не квота”. Зокрема, на переконання юристів кампанії, концепція програми, побудована на тому, що саме “кандидатки” (з акцентуванням на статевій належності) в депутати мають доводити, що вони не є “квотами”, принижує честь і гідність осіб, яких запрошують до бесіди із закликом доводити свою професійність.

Ґендер і буква закону: які законодавчі зміни варто адвокатувати

До консультування на гарячій лінії з приводу правових питань долучилася також громадська організація “Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем”. П’ять фахівчинь спілкувались із кандидатками й надавали їм юридичні поради та консультації. Як зауважила очільниця “ЮрФем” Христина Кіт, найбільше порушень прав жінок відбувалось у соціальних мережах.

“Ми зараз маємо дві справи, які стосуються цькування, сексизму, приниження честі, гідності та ділової репутації в соцмережах. Уже звернулися з позовами до суду і формуватимемо судову практику в цьому напрямі”, – пояснила експертка.

Вона також наголосила, що в Україні не досить розроблено правовий механізм захисту від кібербулінгу та кібернасильства щодо політично активних жінок. У законодавстві немає спеціальної норми, де б ішлося про відповідальність за переслідування і приниження в інтернеті. Проте є інші статті, які стосуються, зокрема, насильства за ознакою статі, а також хуліганства, що поширюються на мережу інтернет, тож поліція має право і навіть зобов’язана притягати до відповідальності за такі вчинки. Проте не всі кандидатки й не всі працівники поліції готові ефективно реагувати на подібні випадки.

Крім того, Христина Кіт зазначила, що в українському законодавстві відсутнє поняття сексизму, тому в правовому полі важко притягнути до адміністративної відповідальності того, хто дискримінує кандидатку в депутати місцевої ради за статевою ознакою. На її думку, необхідно ввести це поняття до Кодексу про адміністративні правопорушення.

“Ми маємо адвокатувати ухвалення таких змін. Загалом за результатами місцевих виборів треба проаналізувати виборче законодавство та судову практику його застосування, зокрема в частині ґендерних квот. До Виборчого кодексу потрібно внести зміни, зокрема в частині забезпечення ґендерної квоти й після реєстрації списків кандидатів. А також аналізувати в частині відповідальності за сексизм та формувати пропозиції про внесення змін до законів”, – підсумувала юристка.

Роботи непочатий край: на що звернути увагу новообраним депутаткам

Про те, чому важливо боротися з мізогінною політичною культурою і навіщо партіям формувати внутрішній ґендерно чутливий порядок денний, розповіла голова громадської організації “Рада жіночих ініціатив” Ольга Неманежина. Вона нагадала, що раніше громадські організації або різні об’єднання могли висувати кандидаток, а зараз це можуть робити тільки політичні партії.

“Для нас це можливість вплинути на запровадження партійної ґендерної культури. Тому ми зараз звертаємося до новообраних депутаток із закликом, щоб вони ставали агентками змін у політичних партіях”, – зауважила експертка.

Ольга Неманежина. Фото надано організаторами заходу

На її думку, дуже важливо, щоб партії формували власні “жіночі крила”, запроваджували добровільні ґендерні квоти 50 на 50, ініціювали зміни до партійних статутів тощо.

“І щоб голова такого “жіночого крила” могла бути членкинею політради партії, а отже – представляти інтереси жінок, ініціювати, захищати та розвивати всі ці ґендерні ініціативи. Це гарний момент захисту, розвитку та підтримки жінок усередині партій”, – переконана Неманежина.

Наостанок координаторка Громадської експертної ради з ґендерних питань при МФО “Рівні можливості” Лариса Кобелянська оприлюднила звернення до жінок – переможниць місцевих виборів, наголосивши, що “…лише спільними зусиллями вдасться побороти вірус сексизму в політиці”.

“Ми закликаємо депутаток лобіювати створення в місцевих радах міжфракційних депутатських об’єднань для захисту прав жінок. Очолити створення кодексів поведінки та депутатської етики для унеможливлення дискримінаційної, сексистської, упередженої поведінки, мови ворожнечі чи утисків. Відмовитися від взаємних образ, дискримінації та неповаги одна до одної. Виступати єдиним фронтом на захист честі та гідності кожної з депутаток, незалежно від політичної належності. Оголосити війну стереотипам – забезпечити підвищення обізнаності серед депутатського корпусу про згубність стереотипного сприйняття ролі жінок і чоловіків для досягнення рівності”, – йдеться у зверненні.

Кобелянська також висловила сподівання, що місцеві вибори, які проводилися за новим законодавством, – це не лише про кількісні, а й про якісні зміни в політиці.

“Ця виборча кампанія поставила суспільство на шлях долання історичної несправедливості в плані усунення та ізолювання жінок від активної участі в політичному житті й від впливу на ухвалення політичних рішень. Сподіваємося, що результати виборів, які кількісно, безумовно, змінять представництво жінок і чоловіків у місцевих радах, насправді стануть початком якісних змін в управлінні нашим суспільством і дозволять здолати вірус сексизму, адже в ньому криється неповага до прав людини, до жінок, до всіх громадян та громадянок і до громадянського суспільства”, – підсумувала експертка.

Фото надані організаторами заходу