Народний біль: на що впливає “прописка” в орендованому житлі?
Вже більше десяти років в Україні не існує поняття “прописки”. Ще у 2003 році Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” увів поняття “реєстрація місця проживання”. Однак, більшість людей все ще продовжують користуватися цим терміном, оскільки в реальному житті мало що змінилося із радянських часів.
З одного боку, державою задекларовано, що людина сама обирає собі місце проживання і тільки ставить державу до відома. Ніяких повноважень, що обмежують право на вільний вибір місця проживання, у держави немає. Однак, “прописка” – це ще й засіб реалізації прав людини та можливість отримати публічні послуги.
В Україні значна частина населення або здає своє помешкання в оренду, або винаймає сама. В цьому тексті ми розповідаємо про те, яких прав та послуг позбавляє квартирантів відсутність “прописки” там, де вони живуть, а також про існуючі упередження орендарів стосовно реєстрації орендарів у своїх квартирах.
ЩО ДАЄ “ПРОПИСКА”?
Надія Добрянська, юристка Центру інформації про права людини, пояснює, що зареєструватися за фактичним місцем проживання в орендованому помешканні вкрай необхідно з багатьох причин.
“Люди голосують за місцем реєстрації, тобто беруть участь у місцевих та загальнодержавних виборах. Крім того, за місцем реєстрації надаються більшість адміністративних послуг. Таких як оформлення внутрішнього національного паспорту, вклеювання фотокартки, обмін паспорту у разі його втрати. Це найважливіше, адже неможливо навіть поїхати за місцем фактичної реєстрації, бо квиток на потяг без паспорту не купити”, – говорить вона.
Надія Добрянська розповідає, що за місцем реєстрації здійснюється також обслуговування фізичних осіб підприємців, сплата єдиного податку. Крім того, адреса реєстрації стосується також судового провадження при поданні позовів – вони закріплені за “пропискою” позивача чи відповідача.
За новою медреформою 2017 року, особа має право вибору лікаря незалежно від реєстрації місця проживання. До цього часу вимога отримувати медичні послуги виключно за зареєстрованим місцем проживання не була законною, однак діяла на практиці через так звані “благодійні внески”.
В той час, коли медична реформа відв’язується від реєстрації місця проживання, освіта навпаки – прив’язується.
У новому навчальному 2018 році дитина має право здобувати початкову освіту у найближчій до дому школі. Таким чином першачків з цього року набирають до школи не за конкурсом, а в першу чергу – за місцем реєстрації.
На думку юристки Надії Добрянської, ці зміни в сфері освіти не на краще саме для дітей та їх батьків. “Це такий удар в спину в прописці, якого ніхто не очікував”, – говорить вона.
Якщо ж говорити про переселенців з Донбасу та кримчан, то їм, на думку Надії Добрянської, простіше. Вони мають довідки внутрішньо переміщених осіб – в них вказана фактична адреса, за якою вони мешкають. Ця адреса жодним чином не впливає на власників житла та не створює загроз.
“Це те, насправді, до чого мала би й ти реформа системи реєстрації місця проживання. Людина просто називає свою адресу – і отримує послугу. Зараз будь-яке офіційне спілкування людини із чиновниками здійснюється за місцем проживання”, – підсумовує юристка.
Наталія Балакирева з Києва розповідає, що потреба “прописатися” в орендованій квартирі виникла в неї два роки тому: “Син вступив в Національний авіаційний інститут, ми тоді ще винаймали житло на Дорогожичах, та захотів жити окремо. Він отримав місце в гуртожитку, а з попереднього місця реєстрації виписався. В НАУ приписався до військкомату, утім, паспортистка гуртожитку тягнула з реєстрацією. Чи то хотіла хабаря, чи то просто “провтикала”. Але коли хлопець пішов працевлаштовуватися, щоб якусь копійчину собі заробити, то на роботу його не взяли – через відсутність реєстрації”.
За словами Наталії вона одразу ж звернулася до хазяйки винайманого житла. На диво орендодавиця не відмовила, а звернулася до ЖЕКу, де жінку проконсультували стосовно того, що без договору прописатися неможливо.
“Так у всякому разі нам вона аргументувала відмову. Я схильна довіряти тій жінці, хоча, звичайно, інформацію не перевіряла – знайшли інший вихід. Син ходив декілька місяців і “пресував” паспортистку гуртожитку, ми зверталися до адміністрації ВНЗ, і таки добилися того, що його зареєстрували. Однак наші наступні орендодавці ще коли ми тільки оглядали житло, повідомили – про реєстрацію не може бути й мови”, – ділиться своїм досвідом Наталія.
ВЛАСНИКИ ПРОТИ
Чому ж власники квартири не хочуть реєструвати в помешканні своїх орендарів?
На думку юристки Надії Добрянської, по-перше, більшість власників квартир здають свої помешкання “в чорну”, тобто без будь-яких письмових оформлень, просто за усної домовленості.
По-друге, існує страх у власника втратити своє житло, якщо дозволити реєстрацію орендарів.
“Ці страхи викликані абсолютною свавільністю нашої судової системи взагалі. Бо, дійсно, є шахрайство, коли просто переписують помешкання, наприклад, у пенсіонерів. Але саме шахрайство не стосується прописки”, – вважає юристка.
Єдина ситуація, коли дійсно може бути обмеження права власника – це якщо у помешканні реєструється дитина. В такому разі на відчуження житла необхідний дозвіл органів опіки і піклування.
Власники житла не хочуть реєструвати молоді пари чи сім’ї із дітьми, тому що останні отримують автоматичне право без згоди власника прописати в орендованому житлі також і свою дитину.
Михайло Артюхов, ріелтор, директор агентства нерухомості, зазначає, що власники квартир бояться здавати в оренду свої приміщення. Вони не вміють працювати з різними ризиками, а тому є незахищеними. “Раніше власники не хотіли здавати людям із паспортами із Донецької та Луганської областей, з Криму. Зараз таких упереджень менше, але все залежить від суб’єктивного сприйняття власника. Крім того, якщо йдеться про прописку, власники бояться податкових ризиків. На жаль, культура оренди житла в Україні дуже низька”, – підсумовує ріелтор.
Цікаво, що деякі власники житла, використовують інститут реєстрації, щоби допомогти близьким чи знайомим. Так, киянка Ірина розповідає, що реєструвала у своїй квартирі людей неодноразово.
Завіряти договір оренди в нотаріуса не є необхідним. За процедурою слід звернутися до органів реєстрації, пошук яких можна здійснити за допомогою сервісу. Це може бути ОСББ, ЖЕК або центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). Про перелік необхідних документів можна дізнатися на офіційному сайті Державної міграційної служби України.
Вперше Ірина зареєструвала у своєму помешканні свого брата, коли він переїхав до Києва після навчання та шукав на роботу. Вдруге реєстрація була потрібна її колезі для здачі професійного екзамену на здійснення адвокатської діяльності, прив’язаного до місця реєстрації. В третій раз Ірина реєструвала дорослого сина своєї подруги, якому необхідно було отримати лікування в столиці.
“Кожного разу це було легко і просто. Залишитися без квартири не боялася, я знаю, що це юридично неможливо. Перші два рази реєстрація відбувалася у паспортному столі, третій – вже у ЦНАП. Моя присутність була потрібна на дві хвилини – підтвердити право власності і мою згоду на реєстрацію людини. Зворотня реєстрація (виписка) відбувається ще швидше, і присутності власника не потребує. Різниця в комунальних виплатах не суттєва і не перекриває бажання допомогти”, – розповідає свою історію Ірина.
Сергій, який працює директором представництва одного із міжнародних фондів в Україні, розповідає, що як іноземець, теж має прописуватися в орендованому помешканні:
“Мені потрібна була реєстрація в орендованій квартирі, щоби отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні та ідентифікаційний податковий номер. Тому я повідомив про це свого маклера, який допомагав мені шукати квартиру. Фактично в моєму договорі оренди прописано, що власник зобов’язується надати свою згоду на мою реєстрацію в помешканні разом із дружиною та іншими членами родини. Після укладання угоди я пішов до адміністрації району, в якому мешкаю, і зареєструвався.”
Юристка Надія Добрянська підсумовує, що людям потрібно пояснювати, що за давністю користування на їхнє житло ніхто не може претендувати або безпідставно відібрати житло. З іншого боку, необхідні законодавчі зміни, щоби відв’язати наданні адміністративних послуг від місця реєстрації.
Дійсно, система реєстрації в країні потрібна, щоби знати де мешкає відповідач по судовій справі або поліції розшукати злочинця. Однак, реформа системи реєстрації повинна бути такою, щоби надавала правдиву і актуальну інформацію про фактичні місце проживання особи, була зручною для всіх і виправдовувала витрати платників податків.
Єлизавета Кузьменко для Lb.ua
*Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключно відповідальністю авторки і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
