Минуле і теперішнє: що сталося з ромами під час Другої світової війни та що відбувається зараз
Зараз українці як ніколи гостро відчувають ті трагедії, які принесла Друга світова війна, адже сьогодні наш народ знову протистоїть наступу на свободу, цивілізаційні цінності та людяність. Українська армія зараз має виборювати право на існування для України, Європи та всього світу. У цій боротьбі на різних фронтах воюють і українці ромського походження.
Про те, на чому сьогодні зосереджений ромський активізм та як це пов’язане зі знищенням ромського етносу під час Другої світової війни, розповіли історики, правозахисники та представники громадських організацій під час брифінгу з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.
Жінка тримає ромський прапор у Леті на місці геноциду ромів під час Другої світової війни. Фото: Мартін Дівісек“Нацисти не ставили собі за мету “ліквідацію асоціальних елементів”, вони хотіли знищити саме ромський етнос”
У ніч із 2 на 3 серпня 1944 року понад 4 тисячі ромських в’язнів загинули в газових камерах у таборі Аушвіц. Саме тому 2 серпня в Україні відзначають Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.
Відомо, що за роки Другої світової війни нацисти вивезли з окупованих країн та вбили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Їх також убивали в таборах примусової праці, місцях кочування та під час каральних операцій. У межах України через дії окупаційних режимів загинули щонайменше 20 тисяч ромів. Загалом, за оцінками сучасних істориків, загальна кількість жертв геноциду ромів сягає 1,5 мільйона осіб.
Коли говорять про геноцид ромського населення, йдеться не лише безпосередньо про події Другої світової війни, а й про передумови – прихід нацистів до влади в Німеччині та здійснення ними певної внутрішньої та зовнішньої політики, розповідає кандидат історичних наук Віталій Бака. Зокрема, варто згадати політику так званої “расової гігієни” або “расової чистоти”, яку нацистські керівники та тогочасні “дослідники” виправдовували існуванням “вищої раси” та “нижчих асоціальних елементів”.
“Найвідомішим зрізом цієї історії є Голокост. Вважалося, що німці були “арійцями” – представниками “вищої” раси, тому вони не мали контактувати з представниками “нижчих” етносів. Модель, яка була використана для знищення ромського населення, де в чому це нагадує”, – пояснює Бака.
Віталій Бака. Скриншот із брифінгуНаразі є декілька дослідницьких проблем, які впливають на вивчення історії знищення ромів під час Другої світової війни. Зокрема, це проблема історичних джерел, адже дослідники мають працювати з “живою пам’яттю” – вцілілими або свідками тих подій.
Як зазначає історик, значна кількість письмових матеріалів не збереглась у зв’язку з особливостями ромського етносу. Тоді в ромській громаді України було не так багато інтелігенції, яка могла б бути носієм цієї пам’яті або записати ці спогади.
“Ставлення до ромів було поганим не тільки на території Німеччини, а й загалом у центрально-східній Європі. Подекуди їх переселяли та утримували в поганих умовах, де вони помирали від голоду. Чехословаччина навіть мала закон про “бродячих циган”, який мав узаконити існування кочових ромів, але обмежував їхні громадянські права. Але були й осілі роми, зокрема в Україні вони працювали на господарстві або ковалями”, – зауважив Бака.
Тож, за його словами, ті свідчення та матеріали, які зараз є доступними для вивчення, дають підстави для висновків, що нацисти не ставили собі за мету “ліквідацію асоціальних елементів”. Вони хотіли знищити саме ромський етнос, тому їм було не важливо, ким працювали та де жили роми.
“Складні часи показують нам нових героїв”
Ромський жіночий фонд “Чіріклі” до повномасштабного вторгнення вів правозахисну та просвітницьку діяльність. Нині він продовжує просувати й відстоювати права ромів у всіх сферах життя та надає фінансову та гуманітарну допомогу ромам, що опинилися в складних життєвих обставинах. А також сприяє евакуації ромського населення з тимчасово окупованих територій та зони бойових дій.
Координатор проєктів “Чіріклі” Юліан Кондур пов’язує активну позицію сучасних ромів, зокрема, з подіями Другої світової війни. Сьогодні українці ромського походження працюють у сфері адвокації та правозахисту, ведуть інформаційну діяльність, працюють над розв’язанням гуманітарних питань, евакуацією та поселенням ромських родин тощо.
“Для мене історія геноциду ромів під час Другої світової війни та панування націонал-соціалістів – це історія утвердження ромської та активістської ідентичності. Проте питання геноциду ромів указує на симптоматику багатьох проблем у наших європейських суспільствах”, – наголосив Кондур.
Юліан Кондур. Скриншот із брифінгуПримітно, каже він, що навіть до Другої світової війни в європейських країнах була низка законів, яка обмежувала права ромів. Наприклад, їм забороняли розмовляти ромською мовою, тому інтелігенція на деяких територіях навіть не могла зароджуватися. Але вона все ж існувала як придворна інтелігенція в Османській, Австро-Угорській та Російській імперіях.
Під час Другої світової війни представники ромської інтелігенції працювали чоботарями або діячами культури – співаками чи музикантами.
“У Музеї Голокосту в Будапешті є свідчення того, що під час націонал-соціалізму ромську інтелігенцію винищували не лише в Угорщині, а й у Німеччині та Чехословаччині. На жаль, не можна констатувати, що в Україні інтелігенція була численною. Так, освічені роми були, але небагато”, – зазначив правозахисник.
За його словами, така чорна сторінка в історії, як геноцид ромів, свідчить також і про опір та спротив ромської громади. Українські роми змогли вижити тоді й продовжують боротися за життя та свободу зараз.
“Складні часи показують нам нових героїв. Сьогодні це ті люди, які роблять свій внесок на фронті, волонтерять та допомагають відбудовувати країну. Роми є активною частиною громадянського суспільства. Ми маємо багато можливостей, про які навіть не могли думати 20 років тому”, – зазначив Кондур.
Він додав, що нині в Україні існує багато ініціатив та досліджень, які допомагають ромам гуртуватися та працювати над усвідомленням того, ким вони є в українському суспільстві.
“Ромам не треба якось доводити, що ми є частиною української спільноти, – це вже і так факт”
Ромські активісти зараз ведуть активну інформаційну боротьбу та фіксують воєнні злочини російської армії. Зокрема, цим займається і ромська діячка та активістка Amnesty International в Україні Альона Казанська.
“Я родом з Чернігова, де під час Другої світової війни було знищено дуже багато ромів. Тож мій активізм почався з того, що я досліджувала історію геноциду ромів в Україні. Я ніколи не думала, що колись знову стане в пригоді мій досвід фіксації свідчень людей, які вижили під час геноциду або які були свідками розстрілів та знущань з ромів. Але це мені знадобилося зараз, коли я поїхала до Бучі фіксувати досвід людей, які пережили окупацію”, – зазначає Казанська.
Альона Казанська. Скриншот із брифінгуЯк каже активістка, ці події їй нагадали 2018 рік, коли вона разом з українськими та німецькими активістами їздила Україною задля фіксації додаткових усних свідчень ромів про знущання та розстріли представників ромської громади під час Другої світової війни.
“Проте тут важлива не лише фіксація, а й знання та поширення інформації про те, що німці знищували й українців ромського походження. Ми роми й українці одночасно. Ми так само страждаємо від війни, воюємо за нашу державу та за нашу свободу”, – наголосила Казанська.
Водночас вона додала, що ромам не треба якось доводити, що вони є частиною української спільноти, адже це вже є фактом.
“Коли весь світ казав “Ніколи знову”, Росія казала “Можем повторить”
Запорізьке Об’єднання ромських жінок “Голос Ромні” на чолі з ромською активісткою Анжелікою Бєловою до 24 лютого займалося просуванням ідей гендерної рівності, розширення прав і можливостей жінок. Зокрема, організація проводила навчання для жінок у сфері краси та надавала можливості для самореалізації.
Тепер “Голос Ромні” проводить благодійні вечори, збираючи кошти на ЗСУ, вивчає потреби переселенців та надає гуманітарну допомогу ромським родинам.
Анжеліка Бєлова. Фото з особистого архіву Анжеліки“Ми називаємо знищення нацистами ромської громади “Калі траш”, що в перекладі означає “чорний жах” або “чорна смерть”. І це повторюється знов. Я евакуювала свою бабусю, якій 84 роки. Вона є дитиною війни, тому вона на власні очі бачила, що відбувалося під час окупації нашого міста багато років тому”, – ділиться активістка.
Під час Другої світової війни певний час Запоріжжя було окуповане. Тоді, як розповідає жінка, її прабабуся ховалася разом з дітьми за своїм будинком, тому що німці шукали ромів. Тож бабуся Анжеліки Бєлової переживає війну вдруге і знову розуміє, що її народ можуть знищити.
“Ми маємо розуміти, які уроки треба винести. Коли весь світ казав “Ніколи знову”, Росія казала “Можем повторить”. Тому зараз надзвичайно важливо виховувати шану до загиблих та неприйняття війни. Можливо, це буде шляхом до миру. Я бажаю всім перемоги, віримо в ЗСУ”, – підсумувала Бєлова.
“Сьогодні треба мати сміливість та обережність, щоб говорити про проблеми, з якими стикаються роми в Україні”
Внутрішньо переміщені роми та ті, хто залишився на тимчасово окупованих територіях чи в зоні бойових дій, часто стикаються з дискримінацією. Їм відмовляють в евакуації, тимчасовому поселенні, наданні соціальної допомоги тощо.
За оцінками ромських організацій, близько 100 тисяч ромів покинули свої домівки. Половина з них виїхала до країн Європейського Союзу, відповідно, інша частина залишилася на території України. Згідно з результатами дослідження потреб ВПО, проведеного фондом “Чіріклі” в червні, ромські переселенці, які живуть в Одеській та Запорізькій областях, а також на Закарпатті, відчувають до себе або до своїх дітей упереджене ставлення за етнічною належністю. Це відбувається в органах державної влади та соціальних службах, медичних та освітніх закладах, громадських місцях, під час працевлаштування та на роботі, а також у центрах гуманітарної допомоги.
“Сьогодні треба мати сміливість та обережність, щоб говорити про проблеми, з якими стикаються роми в Україні. Росія тільки й чекає моменту, щоб скористатися цим в інформаційній війні проти нас. Але ми не забуваємо, що в Україні теж можуть існувати внутрішні проблеми, адже ми є суверенною державою, яка декларує та реалізує європейські цінності та стандарти”, – зазначив ромський активіст і незалежний дослідник Роман Зіменко.
Роман Зіменко. Скриншот із брифінгуВін наголосив, що слід працювати над тим, щоб ті причини, через які стався Голокост і геноцид ромів, були унеможливлені сьогодні. Також Зіменко додав, що знищення ромів є “німим геноцидом”, тому теза “Ніколи знову” в контексті ромської спільноти має передбачати конкретніші речі.
“Ті, хто бачив ці події на власні очі, або ті, хто зміг урятуватися, розуміють, наскільки це відклалося на ромській національності. Ромський народ заслуговує, щоб в Україні було більше місць пам’яті жертвам нацистського геноциду ромів. Наша країна вже робить досить та дуже впевнено прямує до того, щоб роми почувалися рівноцінними та рівноправними громадянами України”, – підсумував він.
Сьогодні, під час повномасштабної війни, яку розв’язала Росія, українці ромського походження також здійснюють міжнародну адвокацію на підтримку України, служать у лавах Збройних сил України, працюють на інформаційному фронті та надають гуманітарну допомогу.
Читайте також: Люди з інвалідністю, ЛГБТ та етнічні спільноти: як вразливі групи долають виклики війни
