“Ми тут не маємо жодних новин”: під час судилища в Москві Максиму Буткевичу вдалося поспілкуватись із колегами. Що він розповів

Сьогодні, 22 серпня, у Москві перший апеляційний суд загальної юрисдикції розглянув апеляцію на вирок українському правозахиснику, журналісту та військовому Максиму Буткевичу. Трійка суддів залишила чинним “вирок” – 13 років ув’язнення, однак ухвалила зарахувати фактичний час тримання під вартою з 19 серпня 2022 року, тобто з моменту відповіді з міноборони, яка підтверджує, що Буткевич був ув’язнений. Отже, термін ув’язнення зменшено на сім місяців. 

Російські судді не дозволили проводити відеознімання під час слухання апеляції, але видання “Медіазона” вело детальну текстову трансляцію із зали суду. Коротко переповідаємо, як проходило засідання та що йому передувало. 

Правозахисник Максим Буткевич на засіданні, де розглядається апеляція в його справі в СІЗО-1 у Луганську. Фото: “Медіазона”

Сам Максим Буткевич був присутній на засіданні через відеозв’язок з тимчасово окупованого Луганська. Під час свого останнього слова він висловив подяку всім, хто його підтримує.

“Я хотів би лише висловити подяку всім тим людям, яким небайдужа моя доля та всіх українських військовополонених, які зараз у тяжкій ситуації. Люди, які перебувають у статусі військовополонених або вже засуджених, теж постійно думають не лише про рідних та близьких, а й про всіх, хто залишився на волі, хто перебуває в Україні, і всі сподіваються, що військовополонених звільнять”, – сказав правозахисник.

Максим Буткевич понад 20 років присвятив правозахисній діяльності. Був співзасновником та координатором проєкту “Без кордонів”. Протягом багатьох років виступав одним з організаторів та модератором показів і подій міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Входив до Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України. Був тренером мережі Будинків прав людини.

Виступав з лекціями про права людини, мову ворожнечі для журналістів, активістів, працівників МВС та владних структур в Україні та в інших країнах на запрошення.

Працював в офісі Управління Верховного комісара в справах біженців ООН в Україні.

Буткевич вступив до лав ЗСУ в березні 2022 року. Потрапив до російського полону в червні 2022-го.

Про вирок Максиму Буткевичу стало відомо з пресрелізу головного управління Слідчого комітету 10 березня 2023 року. Контрольований Росією званий суд “ЛНР” визнав Буткевича винним у “жорстокому поводженні з мирним населенням та військовополоненими, застосуванні заборонених методів у збройному конфлікті, а також у замаху на вбивство двох осіб та навмисне пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом”.

За версією російського слідства, Буткевич застосовував “методи, заборонені Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни та Додатковим протоколом І до неї”, а також, проходячи службу в окремому спеціальному батальйоні “Берлінго”, вистрілив із протитанкового гранатомета в під’їзд житлового будинку в Сєвєродонецьку та поранив двох мирних мешканок.

Російська газета “Комерсант” із посиланням на матеріали кримінальної справи писала, що 4 червня 2022 року в районі, де перебував Буткевич, не було воєнних дій та залишалися лише мирні жителі. Взвод під командуванням Буткевича нібито зайняв одну з квартир на другому поверсі. Побачивши з вікна людей у під’їзді будинку навпроти, Буткевич нібито вирішив вистрілити з гранатомета Panzerfaust-3 “з метою залякування”. У результаті було поранено в ноги двох жінок – матір та дочку. Як стверджує “Комерсант”, Буткевич “сам зізнався в стрільбі по цивільних, а коли його вивезли на місце події, під відеозапис показав, як усе сталося”.

Українське медіа “Ґрати” опублікувало розслідування, яке розвінчувало російські звинувачення щодо участі правозахисника в обстрілі цивільних. Журналісти видання з’ясували, що підрозділ Максима Буткевича передислокували з Києва на Донбас лише через 10 днів після того, як відбулись інкриміновані йому дії. Тож він не міг бути їхнім учасником, а отже звинувачення сфабриковані російською стороною.

Напередодні цього судового засідання українські правозахисники закликали світову спільноту продовжувати тиск на Російську Федерацію для звільнення Максима Буткевича та всіх несправедливо ув’язнених українських військових та цивільних громадян, а також закликали українську владу розслідувати цей злочин, а міжнародну спільноту – ввести персональні санкції проти всіх, хто причетний до фабрикації справи проти Максима Буткевича.

Хронологія судового засідання проти правозахисника і військового Максима Буткевича

Підтримати правозахисника на суд прийшли співробітники консульств Німеччини, Великої Британії та Франції, а також правозахисники російського “Меморіалу” Олег Орлов та Світлана Ганнушкіна.

Дві жінки, Афоніни, які начебто є потерпілими в справі, не виявили бажання взяти участь у засіданні. Крім того, ще один начебто потерпілий, Сохань, надав заяву, що йому було заподіяно значну шкоду, однак і він не з’явився на суд.

Сам Максим Буткевич після представлення в суді зауважує, що сьогодні вранці вперше зміг поспілкуватися з адвокатом, якого обрав він сам. 

У першій інстанції Буткевича представляла адвокатка за призначенням Тютюнникова, суд не зміг з нею зв’язатися перед сьогоднішнім засіданням. 

На засідання подали акредитації чотири журналісти. Ще один слухач попросив дозволу знімати процес. Прокурор “з урахуванням специфіки змісту висунутого звинувачення” заперечив щодо відеознімання процесу. Колегія суддів погодилася з прокурором та дозволила фото- та відеофіксацію лише в перервах, але не в самому процесі.

На початку засідання суддя Лариса Ізотьєва зачитала суть вироку Максиму Буткевичу. Так званий суд “ЛНР” визнав його винним у “жорстокому поводженні з мирним населенням та військовополоненими, застосуванні заборонених методів у збройному конфлікті, а також у замаху на вбивство двох осіб та навмисне пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом”. За сукупністю звинувачень йому було призначено 13 років колонії суворого режиму.

Крім того, Буткевича зобов’язали компенсувати збитки постраждалим у справі: по 1 мільйону рублів Афоніним – матері та дочці і 600 тисяч Соханю.

Суддя Ізотьєва також зачитала повідомлення, що адвокат правозахисника Соловйов намагався отримати зустріч з Буткевичем через міноборони Росії ще до вироку, але йому відмовили. Тому захисник вважає, що Буткевич міг обмовити себе. За версією Соловйова, 4 червня Буткевич не міг перебувати в Сєвєродонецьку, як стверджує слідство, а був у Київській області. Крім того, в апеляційній скарзі йдеться, що Соловйов вважає вирок надмірно суворим, адже Буткевич не має судимості й також не намагався втекти. Адвокат просив відправити справу на новий розгляд.

Водночас на засіданні 22 серпня адвокат підтримав свою письмову скаргу лише частково. Соловйов заявив, що з 21 червня 2022 року Буткевич був військовополоненим, тобто фактично був позбавлений волі.

“Щодо нього проводилися перевірочні заходи співробітниками міністерства оборони”, – додає Соловйов і просить зарахувати до вироку весь термін, який Буткевич провів під вартою.

Адвокат пояснив зміни в апеляційній скарзі позицією свого підзахисного Буткевича. Соловйов не згоден з цим, але зобов’язаний захищати клієнта, а не свою позицію. 

У своєму виступі Максим Буткевич підтримує скаргу адвоката з приводу надмірної суворості вироку. Проте прокурор заперечує щодо задоволення скарги адвоката Соловйова.

У цей момент суддя оглядає копію листа з міноборони Росії на ім’я Соловйова від 9 серпня 2022 року. Там сказано, що Буткевич перебуває в так званій “ЛНР” і його “стан здоров’я задовільний”. Це підтверджує, що Буткевич був під вартою ще влітку 2022 року. Після цього оголошується п’ятихвилинна перерва.

У дебатах адвокат Соловйов коротко просить задовольнити його апеляційну скаргу.

Сам Буткевич повторює, що вже все сказав з приводу несправедливості вироку. Він додає, що не може повною мірою користуватися текстами Кримінального кодексу та Кримінально-процесуального кодексу Росії, “з огляду на умови”, тому не може цитувати їх точно.

“Я не єдиний український військовослужбовець, який засуджений за схожою фабулою”, – каже правозахисник.

Буткевич вісім з половиною місяців до вироку утримувався в СІЗО, він просить зарахувати цей термін.

“Мені не цілком зрозумілі посилання на відомості про мою особу”, – каже Буткевич із приводу суті вироку, але не вдається до деталей. Він просить пом’якшити вирок.

Прокурор учергове говорить, що “покарання призначено з умовою обтяжливої обставини – скоєння злочину в умовах збройного конфлікту”. За його словами, у справі є судмедекспертизи ушкоджень, яких зазнали потерпілі. А також експертиза майна потерпілого на прізвище Сохань.

В останньому слові під час судового засідання правозахисник Максим Буткевич дякує всім за підтримку.

Коротка розмова під час перерви в засіданні Максима Буткевича і представників російського “Меморіалу”

Голова ради правозахисного центру “Меморіал” Олег Орлов та членкиня ради центру “Меморіал” і голова комітету “Громадянське сприяння” Світлана Ганнушкіна на засіданні апеляційного суду Москви в справі проти українського правозахисника і військовослужбовця Максима Буткевича. Фото: центр “Меморіал”

“Олеже, Світлано, радий вас бачити”, – вітає Максим Буткевич голову ради правозахисного центру “Меморіал” Олега Орлова, членкиню ради центру “Меморіал” та голову комітету “Громадянське сприяння” Світлану Ганнушкіну, коли судді йдуть до нарадчої кімнати.

“Хочу, щоб ви знали. Наразі умови утримання, зважаючи на обставини, нормальні. Ставлення добре. Насильство наразі не застосовується. На здоров’я серйозних скарг зараз немає”, – каже він, наголошуючи на слові “наразі”. 

“Схема у всіх одна й та сама”, – розповідає Буткевич про інших військовополонених та засуджених українців, з якими він сидить.

Крім того, правозахисник говорить, що не отримує жодних новин, газет чи книжок. Доступ до телебачення він мав лише протягом перших чотирьох місяців:

“Це російський телевізор, але хоча б щось. Тепер нічого. З книг читаю тільки “Новий Заповіт” та “Псалтир”.

Буткевич також дізнається від тих, хто прийшов, що Олег Орлов став Нобелівським лауреатом. У в’язниці він нічого не чув про вручення Премії миру.

“Про Нобелівську премію сюжетів не було жодних, поки був доступ до телевізора”, – пояснює Буткевич.

Поки суддів немає в залі, він розповідає про свій побут в ув’язненні:

“Все, як у в’язниці. Погіршується зір, погіршується пам’ять, звісно. Частина щоденних практик – це перелічувати подумки людей, яких я згадую. Це величезний список, щодня…

Зацікавився ще більше правозахисними темами, пенітенціарною системою, статтями Європейської конвенції. Дуже багато роботи буде, коли, дасть Бог, вийду на волю”.

Ганнушкіна передає Буткевичу привітання від знайомих з Європи. Ті, хто прийшов підтримати Буткевича, дуже сподіваються, що тепер, після вироку та етапування, вдасться налагодити з ним зв’язок.

“Людей багато, але засуджених небагато. Декілька десятків людей”, – продовжує описувати Буткевич умови в Луганську.

Згодом Буткевич розповідає анекдот. Він мав доступ до телевізора 20 червня – у Всесвітній день біженців.

“По телебаченню розповідали тільки про Всесвітній день захисту слонів у зоопарках. Скільки пережили – і це переживемо. Я пам’ятаю, як ведмедик олімпійський відлітав. Про мене можна майже не турбуватися. Потім подивимося. Подивимося, де я буду за два місяці. Від цього багато залежить”, – каже Буткевич. 

За словами правозахисника, всі полонені думають про те, як приносити користь.

“Поки ми тут, ні про яку користь не йдеться. Тому обмін ­– це те, з чим засинають та прокидаються полонені. Сьогодні 14 місяців я в СІЗО, на 14 місяців більше, ніж треба”, – каже Буткевич.

Він згадує, що вперше зрозумів, що про нього хтось щось знає, лише після скарги адвоката Соловйова:

“Тоді мені співробітник, який не назвався, сказав, що я медійна особа”.

“Військовополонені з усіх регіонів України, включно з Луганською та Донецькою областю: звідси і до Закарпаття”, – описує Буткевич своє СІЗО.

Гуляти йому дозволили лише після вироку, тоді його вперше випустили до інших ув’язнених – їм робили передачі, тож Буткевич почав набирати вагу.

“Я один раз бачив себе по НТВ. Було б смішно, якби не було таке сумно”, – каже Буткевич. Посилки він просить відправляти до “СІЗО-1 ФКУ УФСВП РФ ЛНР”.

За словами Буткевича, ув’язнених, у яких вирок набув чинності, вивозять з Луганська партіями. За весь час він отримав лише одного листа – з привітаннями з днем народження, хоча йому їх надсилали дуже багато.

“Листівка абстрактна. Мабуть, тому й дійшла”, – пояснює Буткевич.

Більше нікому з військовополонених листи не надходили, тому лист Буткевичу став у СІЗО подією.

“Ми винайшли методику вивчення англійської без ручки, паперу і текстів”, – повертається до розповідей про побут Буткевич.

Він пояснює, що спочатку полоненим у принципі забороняли будь-який папір. Але тепер його просто фізично немає.

“Які книжки ти хочеш?” – хтось запитує Буткевича із зали.

“Будь-які. Не треба книжку Армена Гаспаряна “Денацифікація України”. Вже прочитав. Жахливо”, – відповідає правозахисник.

Із зали запитують, чи не кинув Максим курити. Він відповідає, що тут дуже мало позитиву, щоб відмовлятися ще й від цього:

“Куріння – одне з маленьких радощів. Через дефіцит доводиться розтягувати цигарку на день або рідше”.

Представникам російського “Меморіалу” також вдалось записати коротке відео розмови з Максимом Буткевичем.

Вирок апеляційного суду Москви, шлях до обміну або касація 

Перший апеляційний суд загальної юрисдикції в Москві частково змінив вирок Максиму Буткевичу. Трійка суддів залишила чинними 13 років ув’язнення. Однак судді ухвалили зарахувати фактичний час утримання під вартою з 19 серпня 2022 року – тобто з моменту відповіді з міноборони, яка підтверджує, що Буткевич був ув’язнений.

“Чекаємо на обмін. Немає обміну – пишемо касацію”, – каже наостанок адвокат Соловйов Буткевичу.

Адвокат правозахисника і військового Максима Буткевича Леонід Соловйов. Скриншот з відео центру “Меморіал”

Після завершення засідання центр “Меморіал” узяв коментар в адвоката правозахисника і військового Максима Буткевича Леоніда Соловйова щодо його сьогоднішньої позиції в суді. Спочатку в скарзі Соловйов писав про порушення права на захист і вказував, що Буткевич обмовив себе і має алібі. Однак на процесі в першому апеляційному суді Москви після спілкування з підзахисним вони підтримали скаргу лише в частині надмірної суворості вироку.

“Максим чекає на обмін. Йому натякають, що, якщо він хоче відстоювати свою невинуватість, тоді його просто не обміняють. Покажуть приклад іншим ув’язненим”, – каже адвокат.

Однак з етичних міркувань він не міг зайняти таку ж позицію, як і Максим. Адвокат не міг погодитися з його винуватістю, тому що є докази, які підтверджують непричетність Буткевича до того, що сталося.

“Ми не сперечаємося з приводу потерпілих. Ми говоримо, що Максим не причетний до цього. Ми знаємо, що якщо не відбудеться обмін найближчим часом, то ми далі оскаржуватимемо це рішення. Закон тепер дозволяє нам це зробити у Верховному суді. І наразі є певний період, протягом якого ми можемо зачекати”, – додає адвокат.