“Мрія в Дії”: як паралімпійська чемпіонка та активістка змінюють доступність Ужгорода і допомагають реалізуватись жінкам з інвалідністю
Дівчата та жінки з інвалідністю в Україні мають низькі шанси працевлаштуватись. Аргументів для відмов роботодавці знаходять безліч: нефаховість, відсутність досвіду роботи, “така робота вам не підійде”… Ну і, звісно, – це неофіційні відповіді, щоб не визнавати дискримінацію. Тому для тисяч дівчат і жінок з інвалідністю спроби знайти роботу чи пройти стажування для отримання навичок часто стають замкнутим колом. Вони лишаються без роботи, невидимі для суспільства, без можливості самореалізації.
За даними Мінсоцполітики, кількість працевлаштованих людей з інвалідністю в Україні – лише 16%. Водночас станом на 2024 рік жінки становили 76% від загальної кількості безробітних в Україні.
Посилюють роль дівчат і жінок з інвалідністю у громадах та сприяють їхньому працевлаштуванню часто самі ж організації людей з інвалідністю. Так, громадська організація Fight For Right щороку допомагає десяткам локальних організацій людей з інвалідністю втілити їхні ініціативи. Зокрема, у 2024 році завдяки субгранту ужгородська ГО “Мрія в Дії” реалізувала проєкт “Надихаючі дівчата”, завдяки якому дівчата та жінки з інвалідністю пройшли навчання та отримали навички баристок та офіціанток.
Чим цікавий приклад діяльності “Мрія в Дії” і як завдяки підтримці громадських організацій поступово змінюються цілі міста і суспільство, читайте в матеріалі.
Ініціатива
“Оце шалена жінка!” – усміхнено пригадує свої перші враження параспортсменка й активістка Надія Дьолог після спілкування з Лесею Носенко, яка розповіла про плани створення громадської діяльності, про те, скільки всього вони можуть зробити спільно для людей з інвалідністю.
Був кінець 2022 року, розпал повномасштабної війни Росії проти України. А Леся на той момент горіла однією ідеєю – знайти однодумиць та однодумців, щоб заснувати громадську організацію та спільно зробити Закарпаття безбар’єрним і дружнім для всіх. Вона днями телефонувала всім знайомим, адже відчувала, наскільки в такій організації є потреба – у громади повертаються ветерани і ветеранки з інвалідністю, до Закарпаття переїжджають люди з інвалідністю та люди старшого віку із прифронтових областей, рятуючись від війни. І Лесі вдалося зібрати команду. Однією з перших підтримала ініціативу Надія Дьолог.
Громадська організація “Мрія в Дії” існує півтора року. За цей час до їхньої діяльності долучилися сотні людей: одні підтримали культурні ініціативи, інші звертаються за консультацією в захисті прав, хтось підхопив ідеї пропагування екологічної свідомості. Але чи не найбільше людей задіяні в проєктах щодо поліпшення доступності та інтеграції людей з інвалідністю в суспільне життя.
Як Лесі та Надії вдалося за короткий час так масштабувати діяльність організації?

Маємо великі мрії
Леся Носенко декілька років працювала на державній службі. А коли перейшла працювати в громадський сектор, то була вражена, скільки можливостей насправді має проєктний менеджмент поза бюрократичною системою. За словами активістки, у державному секторі в ті роки взагалі не використовували інструментів планування:
“Пригадую, коли складала річний план, важливо було, щоб твоє прізвище не опинилося у відповідальних, бо наприкінці року треба було показати, що зроблено. Про “стратегічне планування” чи “мозковий штурм” ніхто навіть не чув”.
За 18 років у проєктному менеджменті Леся реалізувала чимало програм, зокрема і з захисту прав людей з інвалідністю. Тому із чітким розумінням проблематик, баченням, що можна поліпшити, у березні 2023-го разом із командою заснувала ГО “Мрія в Дії”.
“Наша команда невелика, лише дев’ять людей, але ми працюємо за різними напрямами: безбар’єрність, освіта, адвокація. Поки ресурси обмежені, але маємо великі мрії і будемо рухатися вперед”, – каже директорка організації Леся Носенко.
Надія Дьолог останні півтора року поєднувала насичену спортивну кар’єру і активістську діяльність в межах організації “Мрія в Дії”. Їй вдалося здобути срібну медаль у змаганнях з фехтування на Паралімпійських іграх у Парижі влітку 2024 року, яка стала першою паралімпійською медаллю для Закарпаття. А нині жінка майже весь час присвячує розвитку громадської організації як керівниця напряму безбар’єрності.
Для Надії активізм став невід’ємною частиною життя зі студентських років. Щоб здобути вищу освіту, вона щодня долала на кріслі колісному круті шляхи до університету і назад, заразом у соцмережах висвітлювала, які маршрути та локації є недоступними. На її особисті дописи реагувала місцева влада. І зрештою така “м’яка” боротьба з бар’єрами через публікації, через пояснення, чому доступність важлива, дуже вплинула на зміни в Ужгороді.
“Громадська діяльність органічно впліталась у повсякдення. Наприклад, коли потрібно було дістатися до спортивного залу або в інше місто на змагання, життя саме пропонувало теми для висвітлення й можливості так допомогти іншим. Мені ніколи не доводилося спеціально шукати порушення, щоб звертати на них увагу. Тож я, приміром, знімала коротке відео, викладала його в соціальні мережі, і після реакцій людей проблему вирішували відповідальні органи. Тобто моя роль полягала в тому, щоб привернути увагу”, – розповідає Надія.
Надихаючі дівчата
Леся й Надія часто бували в різних країнах і бачили, наскільки доступність дає змогу реалізуватися людям з інвалідністю, вони переймали кращий досвід у забезпеченні безбар’єрності. І нині в діяльності своєї організації націлені змінити Ужгород, передусім зробити місто максимально доступним для людей з інвалідністю, дати людям з інвалідністю можливості для самореалізації.
Одним із визначальних в організації став проєкт “Надихаючі дівчата” за підтримки ГО “Fight For Right”. З огляду на те, що багато дівчат і жінок з інвалідністю шукають роботу, але з різних причин не можуть працевлаштуватися, команда “Мрії в Дії” взяла за мету навчати їх основам нового фаху, допомогти створити резюме і поширити, а також підготуватися до співбесіди.

“У мене дуже багато друзів і подруг, які мають ту чи іншу інвалідність, і вони не можуть знайти роботу. На це вплинуло багато чинників: спочатку вони з різних причин не мали змоги відвідувати школу, потім виш, бо не всі навчальні заклади є доступними. І це все створило величезну проблему, тому що людина не має знань, а без знань ти не можеш знайти роботу і заробити гроші, щоб бути незалежною”, – зауважила Надія і додала, що й сама була в такій ситуації.
Щоб змінити своє життя, вона у 25 років наважилася і таки вступила до Ужгородського національного університету. Спробувала себе в різних видах спорту – пауерліфтингу, фехтуванні. Зрештою стала чемпіонкою України і призеркою Паралімпіади-2024 з фехтування. А кілька років тому пройшла курси в автошколі у Львові, де навчалася на спеціально облаштованій автівці для людей з інвалідністю, склала іспит і отримала водійське посвідчення.
Своїм проєктом “Надихаючі дівчата” ініціаторки привернули увагу до проблеми працевлаштування, а також показали потенціал людей з інвалідністю, їхню мотивацію. Учасницями проєкту стали дівчата та жінки з інтелектуальними порушеннями. Адже попри їхнє бажання бути в соціумі, працювати і бути економічно незалежними в громаді, їм важко отримати роботу. І найчастішою причиною відмови є відсутність кваліфікації. Тож освоєння нових навичок, а також вміння створювати резюме стали основою для їхнього майбутнього працевлаштування.






Навчання фаху баристок у майстерні-кав’ярні “Янгол”. Фото: Емілія Сливчук
Упродовж 24 тренінгів учасниці навчалися, як працювати з клієнтами та клієнтками та готувати напої в майстерні-кав’ярні “Янгол”, як писати резюме і розміщувати його на сайтах пошуку роботи, зокрема на порталі “Працюй“, правилам безпеки тощо. На декотрі з тренінгів запрошували мам і помічниць дівчат та жінок з інвалідністю, щоб показати, якими вміннями володіють учасниці, та обговорити теми правової підтримки, психологічної допомоги.
“Одна зі зворушливих перемог – перші досягнення учасниць. Коли вони навчилися варити каву, це стало відкриттям і гордістю для кожної”, – усміхнено ділиться Леся.
До всього, команда “Мрія в Дії” запустила флешмоб у соцмережах #НадихаючіДівчата з висвітленням історій учасниць проєкту, розповідями, чим вони цікавляться, якими є гостинними і творчими. Так вдалося розкрити чесноти дівчат і жінок, стерти стереотипне сприйняття їх як людей крізь призму “діагнозу”.
Для більшості дівчат і жінок з інтелектуальною інвалідністю це навчання від “Мрія в Дії” стало першою можливістю освоїти певний фах. Завдяки участі в проєкті вони впевнилися, що насправді можуть працевлаштуватися, стати самостійними. Учасниці приходили на кожен тренінг із такими сподіваннями змінити своє життя!
Одна з учасниць Наталя, до прикладу, часто приносила квіти зі свого квітника, щоб зробити кав’ярню “Янгол” красивішою і комфортнішою. Мрія Наталі – працювати та заробляти, щоб вистачало на власні потреби, на ремонт, на ліки, на подорожі. Зокрема на комп’ютер, щоб спілкуватися з друзями, які виїхали за кордон.
“Ми, як і всі, хочемо миру, працювати і заробляти, щоб реалізовувати свої мрії. Ми такі, як ви, у нас теж є мрії та бажання, ми теж хочемо гідного життя!” – додала Наталя.
“Я прагну бути корисною і, як усі, працювати: баристкою, офіціанткою або кондитеркою”, – поділилася інша учасниця проєкту “Надихаючі дівчата” – Вікторія.
“Вітайтеся і будьте ввічливими з людьми з інвалідністю. Не смійтеся з нас, а усміхайтеся нам!” – звернулася у своїй історії у флешмобі учасниця проєкту Лідія.

Щоб донести, наскільки значущою є роль дівчат і жінок з інвалідністю в розбудові доступної країни, у межах проєкту “Надихаючі дівчата” організаторки влаштували захід “Жива книга”. Понад 100 студентів і студенток Ужгородського національного університету поспілкувалися з призеркою Паралімпіади Надією Дьолог, а також з активісткою за права людей з інвалідністю Наталією Шишолік та паралімпійським чемпіоном Андрієм Демчуком. Разом обговорили питання рівних можливостей та інклюзії. Окрім того, на заході учасниці проєкту організували кейтеринг, де на практиці продемонстрували отримані навички з приготування смаколиків та обслуговування відвідувачів та відвідувачок.


Загалом просвітницька робота з молоддю є пріоритетом організації “Мрія в Дії”, адже саме освічене наступне покоління може вплинути на інклюзивну розбудову України.
Що далі?
Організації “Мрія в Дії” за півторарічну діяльність уже вдалося чимало зробити. Завдяки команді Ужгород уже стає містом якісних змін, доступнішим і відкритішим для всіх. Надія Дьолог увійшла до списку ТОП-10 впливових людей Закарпаття. Леся Носенко представляла організацію на Національному форумі прав людей з інвалідністю в Києві 2–4 грудня 2024 року.
Але роботи ще багато. Основною перешкодою на шляху швидких змін команда “Мрії в Дії” вважає несприйняття людей з інвалідністю соціумом та стигматизацію. За словами організаторок, в Ужгороді можна помітити, як дорослі відвертають дітей, проходячи повз людей з інвалідністю, або, коли йдеться про людей з інвалідністю, почути фрази: “Тут такі не будуть жити / працювати” або “У нас такі не ходять…”
Це доводить, що проблема низького рівня працевлаштованості дівчат і жінок з інвалідністю існує не через їхнє небажання працювати та навчатися, а через неприйняття їх суспільством, несприйняття, власне, інвалідності як норми. І через це програють усі – і спільнота людей з інвалідністю, і громади, і країна загалом. Тож подолання рівня недовіри до людей з інвалідністю з боку роботодавців та роботодавиць та їхнє працевлаштування лише зміцнить економічний стан кожної громади і країни загалом.
Леся зауважила: “Ми не хочемо розділяти людей. Хочемо, щоб усіх – і людей з інвалідністю, і без інвалідності – приймали безумовно”. Ця ідея стала місією організації “Мрія в Дії”.
Нині Леся та Надія з командою планують створити простір в Ужгороді, де всі охочі люди з інвалідністю, активісти й активістки за права людей отримають підтримку у втіленні задумів і в самореалізації.

“Ми разом працюємо над проєктами, які допоможуть зробити життя людей із інвалідністю комфортнішим. Наприклад, ми створили карту доступності і плануємо реалізувати ще багато ініціатив. Хочу відзначити важливість підтримки військових, які через війну отримали інвалідність. Вони мають повернутися в доступне середовище. Для цього потрібна велика просвітницька робота, щоб суспільство змінило своє ставлення до людей із інвалідністю”, – на завершення додала Надія.
Стаття підготовлена в межах реалізації проєкту “Лідерство жінок з інвалідністю в громадах”, який впроваджує Fight For Right за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в статті погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними Організацією Об’єднаних Націй.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, – це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного “Жінки, мир, безпека” та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, що постраждали від кризи.