Мережу обурила дитяча книжка, в якій Коник-Дурконик стає “інвалідом” через нехтування ПДР: у чому проблема?
Київське видавництво “Самміт-Книга” випустило книжку “Коник-Дурконик”, у якій дітям і за допомогою чорного гумору пояснюють правила дорожнього руху та безпеки на дорогах. Критики видання, серед яких батьки дітей з інвалідністю, наголошують, що один з віршиків ображає та формує в читачів хибне уявлення про цілу групу населення. Водночас авторка книжки не поділяє цієї думки та вважає, що використання мови ворожнечі треба оцінювати за контекстом.
ZMINA детально розібралась у ситуації.
Головним героєм книжки є персонаж на ім’я Коник-Дурконик. Соціальну кампанію з такою же назвою у вересні минулого року презентував освітній проєкт Safety Park, однак авторка книжки наголошує, що її видання є авторським та ніяк не пов’язано з цією кампанією.
Творці зауважують, що використовували чорний гумор для привертання уваги читачів, а у рекламному дописі видання на сторінці Національної програми з попередження дорожньо-транспортного травматизму дітей та молоді Traffic Challenge у фейсбуку йдеться, що “книжка “Коник-Дурконик” – це чорна комедія, фантастичні ілюстрації та 20 сюжетів, що трохи полоскочуть ваші нерви та почуття гумору”.
Однак з думкою щодо доцільності використання чорного гумору та терміна “інвалід” у книжці не погодилися деякі користувачі соціальних мереж. Однією з тих, хто почав критикувати видання, стала мати дитини з інвалідністю Світлана Сорокіна. Вона наголошувала, що застарілий термін містить у собі негативне забарвлення, а після прочитання віршика про коника, який унаслідок невігластва отримав інвалідність, у дітей може скластися хибне враження про цілу групу населення.
Коник-Дурконик не вчив ПДР, саме від того похмурий тепер.
Заглушку в машині заклацнув як слід – Коник-Дурконик тепер інвалід і .
Фото: фейсбук-сторінка Мамунця“У своїх поясненнях авторка натякає, що ті, хто “образився” на віршик про Коника-Дурконика в кріслі колісному, просто психологічно травмовані чи то неврівноважені. З її слів, у розвинутих країнах люди з інвалідністю, які не знаходяться в стані постійної внутрішньої образи, самі жартують про свою інвалідність”, – розповідає Сорокіна на власній фейсбук-сторінці, де також наводить частину листування з авторкою.
Що каже авторка?
У розмові з журналістом видання ZMINA авторка книжки зауважила, що не вперше стикається з критикою на свою адресу. Як приклад вона навела ситуації, коли її з командою критикували за впровадження обмеження швидкості в 50 км/год. та за інші ініціативи.
“Я з командою найкращих українських та міжнародних експертів уже сьомий рік створюю та очолюю кампанії загальнонаціонального масштабу, які протидіють смертності та травматизму дітей і молоді на дорогах України та підвищують загальну інформованість населення у 15 напрямах безпеки. Критика на мою адресу була весь цей час, і інформаційні атаки різноманітних спільнот, які не погоджуються з тим, що ми робимо, відбуваються досить регулярно, оскільки не все суспільство готове прийняти ті чи інші нові погляди”, – зазначила Дробишева.
Ольга Дробишева. Фото: Вінницький бізнес-порталАвторка наголошує, що книжка про Коника-Дурконика не є дитячою.
“Вийшла моя книжка чорного гумору – вперше в Україні книжка чорного гумору про порушників ПДР, яку, я вважаю, можна і варто показувати дітям. Хоча навмисно свідомо на книжці не зазначено, що вона дитяча. Просто книжка, яку можуть придбати дорослі люди, що є розпорядниками грошей, та самі вирішити, чи варто це показувати своїм дітям”, – каже авторка.
Як приклад використання чорного гумору для просування безпекових ідей Дробишева навела, зокрема, австралійську соціальну кампанію під назвою “Дурні способи померти” та книжку британця Анді Райлі “Книга самогубств зайчиків”.
Щодо звинувачень через використання слова “інвалід”, то Дробишева сказала таке:
“Це не є протизаконним. Слова “інвалід”, як і “під*рас”, як і “проститутка”, як і “цигани”, є лайливими. І, коли ми застосовуємо слово “під*рас” до гея, це може спричинити справедливе обурення та юридичні наслідки. Та коли водії кричать це слово тому, хто їх підрізав на дорозі, – сенс зовсім інший, і ніхто з цього інформаційну кампанію не починає. У книжці багацько лайливих слів. Саме слово “Дурконик” теж лайливе. І всі ці слова вживаються щодо тих, хто порушує ПДР, наражаючи себе та інших на смерть або травмування”.
Австралійська соціальна кампанія під назвою “Дурні способи померти”, яку авторка книжки про Коника-Дурконика навела як приклад вдалого використання чорного гумору
Авторка підкреслила, що реакція на її книжку була передбачувана, однак додала, що не хотіла нікого образити.
“Звісно, я розуміла, що книжка викличе неоднозначну реакцію, та так само 100% я не хотіла нікого образити: ані людей з інвалідністю, ані людей, що перебувають у місцях позбавлення волі, ані тих, хто перебуває в лікарнях, ані тих, хто на тому світі. Все це може стати наслідком небезпечної поведінки, але не навпаки. Не всі, хто помер, винні в ДТП, не всі, хто лежить у лікарнях з перемотаною головою, скоїли правопорушення на дорозі й, звісно ж, не всі люди з інвалідністю отримали її внаслідок ДТП – це є очевидним з контексту книжки і дитині, і дорослому, і будь-якій людині, що мислить критично”, – перелічила авторка категорії людей, які могли образитися через її книжку.
На запитання журналіста про те, чи зверталась авторка перед друком книжки до когось із експертів, хто міг би дати їй поради щодо неоднозначних моментів, Дробишева відповіла:
“У мене немає зобов’язання радитися з кимось, коли я випускаю книжку. Тим паче в нашому суспільстві, на жаль, досі дуже низький рівень інформованості щодо найкращих світових практик у боротьбі зі смертністю та травматизмом на дорозі, і люди, які не є експертами з безпеки дорожнього руху, здебільшого не підтримують нововведення… Головний критерій для моєї діяльності – непорушення закону. Закон я не порушувала, що і закликаю робити всіх читачів вашого видання”.
Коментар правозахисниці
Думку авторки не поділяє експертка з недискримінації Центру прав людини ZMINA Ірина Виртосу. Вона вважає, що використання жартів щодо різних соціальних груп, зокрема осіб з інвалідністю, у тому вигляді, в якому вони подані в книжці, можна розцінити як приниження гідності.
“Гумор і пошуки доступної мови, щоб достукатися до аудиторії, – це добре. Порушення серйозних питань щодо дотримання безпеки – це актуально. Однак використання жартівливих образів щодо так званих уразливих соціальних груп – украй застарілий, неефективний та невдалий підхід, якщо ми прагнемо виховувати молодь відкриту, чутливу до потреб інших, яка поважає різноманітність. Використання “людини з інвалідністю” як жахалки для дитини вчергове посилює стереотип про “нещасність, неспроможність, трагічне життя” людини, яка користується кріслом колісним, втратила зір чи від народження має порушення слуху. Дуже прикро, коли сама кампанія є цікавою і важливою, але її здобутки перекреслюються одним-двома недолугими жартами та порівняннями”, – зазначає вона.
Ірина ВиртосуЕкспертка звернула увагу на тезу авторки про те, що використання лайливих та принизливих слів щодо меншин треба розглядати в контексті. Виртосу зауважила, що всі перелічені Дробишевою приклади є нічим іншим, як мовою ворожнечі, про небезпеку якої ZMINA розповідала неодноразово.
“Від образ та нецензурних слів – дуже короткий і слизький шлях до закликів до насильницьких дій та злочинів на ґрунті ненависті. А це вже є порушенням антидискримінаційного законодавства та статті 161 Кримінального кодексу України. Є багато груп та спільнот, зокрема осіб з інвалідністю, які люблять жартувати й жартують щодо свого стану, є чимало амбасадорів та амбасадорок, які говорять про свій досвід травмування і закликають бути обачними, але головне – кожна їхня публічна позиція проходить тест на повагу до людської гідності. Ольга Дробишева та її видання цей тест не пройшли”, – каже вона.
Нагадаємо, що у 2018 році в Україні з офіційних документів вилучили образливий термін “інвалід”. До цього його можна було зустріти, зокрема, у Кодексі законів про працю, Сімейному кодексі та законах “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та інших документах. У змінах до законів також ідеться не лише про некоректне використання терміна “інвалід”, а й про зміну ставлення до осіб з інвалідністю відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, коли вони є повноцінними учасниками суспільного життя, а не об’єктами жалю та благодійництва.
Річ у тім, що 2009 року, коли парламент ратифікував Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, під час перекладу сталася помилка. Так, ООН прийняла назву документа англійською мовою: Convention on the Rights of Persons with Disabilities. Однак українською офіційно використали назву “Конвенція про права інвалідів”. І важливе слово “людина” було вилучене з контексту.
Раніше ZMINA розповідала, як наприкінці минулого року видавництво “Абабагаламага” випустило книжку для підлітків з розділом, у якому автори виклали гомофобні твердження, зокрема про зв’язок природи гомосексуальності з вихованням та інформаційним впливом. Видання обурило користувачів мережі, однак експертка, з якою поспілкувалася ZMINA, розповіла, у чому може бути позитивний ефект від появи такої книжки.
Фотографія обкладинки: фейсбук-сторінка Мамунця
