Мають право. Як Україна долає правові проблеми кримчан в окупації і що ще належить зробити

Дата: 20 Серпня 2021 Автор: Альона Луньова
A+ A- Підписатися

Попри те що українське законодавство не було готове до окупації Криму та її негативних наслідків, Україна ефективно долає правові проблеми кримчан і кримських переселенців.

Коли в лютому 2014 року почалося захоплення Криму, яке фактично закінчилося проведенням так званого референдуму та подальшим договором про прийняття “Республіки Крим” до складу Російської Федерації, це стало справжнім шоком для українського суспільства і світової спільноти загалом. До окупації та її негативних наслідків не було готове й українське законодавство. Тому від початку конфлікту і дотепер воно постійно зазнає змін для забезпечення мінімізації наслідків збройного конфлікту.

Ці зміни не завжди є вдалими, але наразі ми маємо цілу низку позитивних кроків держави, які прямо впливають на життя тисяч кримчан та іноді є доленосними для них. Водночас у кримському порядку денному залишається ще чимало питань, які потребують рішення і які можуть вплинути на процес деокупації та реінтеграції півострова.

КПВВ “Каланчак”. Фото: УНІАН

П’ять успішних кроків України у розв’язанні правових питань кримчан в окупації та кримських переселенців

1. Закон про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України. Цей закон фактично став першим і головним актом, який ще у квітні 2014 року визначив те, що відбувалося в Криму, як тимчасову окупацію внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Так само було розставлено крапки над “і” в питанні громадянства: примусове автоматичне набуття кримчанами громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Саме в цьому законі закладено основні принципи отримання документів, зокрема паспортів, мешканцями Криму, реалізації їхнього права на соціальний захист, участі у виборах тощо. Звичайно, до закону згодом вносили зміни, але він залишається основним документом, який визначає “правила життя” кримчан в умовах окупації і базові підходи держави до визначення статусу Криму як тимчасово окупованої території.

2. Спрощений порядок вступу до закладів вищої освіти абітурієнтів з окупованого Криму. У 2016 році в Україні вперше з’явилися освітні центри “Крим – Україна”, які надали можливість дітям із Криму вступати на бюджетні місця до українських університетів без отримання атестата про шкільну освіту та без необхідності складання ЗНО, лише на підставі вступних випробувань. Спочатку перелік освітніх центрів був доволі обмеженим (близько 30 університетів переважно в південних областях України). Але у 2020 році ці обмеження зняли, і вже близько 200 університетів по всій території України відчинили свої двері для вступників із Криму.

3. Припинення статусу нерезидентів для кримчан. У 2014 році парламент вирішив створити на окупованій території вільну економічну зону “Крим”, що на практиці призвело до дискримінації кримчан: їх визнавали нерезидентами в податковій і митній сферах, а за рішенням Національного банку України – ще й у банківській. Наслідки спеціального статусу в банківській сфері стали найвідчутнішими для кримчан через обмеження доступу до всіх видів послуг, починаючи з відкриття банківських рахунків. У березні 2020 року рішення про визнання кримчан нерезидентами було скасоване. А влітку 2021 року парламент ухвалив закон про припинення існування вільної економічної зони “Крим” на окупованому півострові.

4. Підтримка осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії, та їхніх родичів. Починаючи з 2018 року в Україні особи, які незаконно утримуються владою на окупованій території Криму чи на території Російської Федерації, можуть отримати державну фінансову підтримку в розмірі 100 тисяч гривень щорічно, поки вони позбавлені волі, і одноразово після їхнього звільнення. Крім того, забезпечується оплата правової допомоги ув’язненим особам на території Російської Федерації.

5. Ухвалення Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Це перший стратегічний документ, який дає чіткі орієнтири державної політики у сфері деокупації Криму. Стратегія містить перелік пріоритетних напрямів діяльності держави у цій сфері. Зокрема, до таких напрямів належить захист прав і свобод людини, економічна, соціальна й гуманітарна політика, зміцнення національної стійкості тощо. На виконання стратегії уряд протягом тримісячного строку, тобто до червня 2021 року, мав розробити та затвердити план заходів, який міститиме чіткі заходи для її реалізації.

КПВВ “Каланчак. Фото: УНІАН

П’ять завдань для держави в контексті подолання наслідків окупації

1. Забезпечення видавання свідоцтв про народження і паспортів мешканцям Криму. Проблема з документами є однією з найгостріших для кримчан. Йдеться про ті документи, які були видані на окупованій території і які не визнає держава Україна. У 2016 році було запроваджено спрощену судову процедуру встановлення фактів народження та смерті осіб на окупованій території. Формально спрощена, на практиці ця процедура є доволі складною і тривалою, а в умовах пандемії нею майже неможливо скористатися. Саме тому актуальним завданням є запровадження позасудової (адміністративної) процедури, яка має передбачати можливість прямого звернення кримчан до РАЦСів. Також дуже важливо забезпечити спрощений порядок отримання паспортів громадян України для кримчан, які через окупацію не змогли отримати свій перший паспорт у встановлені строки.

2. Розвиток онлайн-сервісів для кримчан. Останніми роками Україна активно діджиталізується, тож багато послуг, зокрема державних, стають доступні онлайн. На жаль, ці тренди майже не зачепили окупованої території, для мешканців якої продовжують існувати старі процедури, що передбачають фізичну присутність заявника під час отримання послуги. А для цього кримчани мають виїжджати з окупованої території, що не завжди можливо, особливо під час пандемії. Тому необхідним є створення можливостей для кримчан отримувати різноманітні послуги онлайн. Так, важливо розвивати онлайн-нотаріат, звернення до суду, оформлення документів про народження дитини. Також необхідним є створення можливості для подання документів онлайн для вступу до закладів вищої освіти.

3. Обладнання та підтримування в належному стані контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) на адміністративному кордоні з Кримом. Наразі на межі з тимчасово окупованою територією функціонує три КПВВ – “Чонгар”, “Чаплинка” та “Каланчак”. Доволі тривалий час їхнє обладнання не було пріоритетним завданням держави. Проте останнім часом відбулися істотні зрушення в цьому питанні, задля забезпечення комфортного, зручного та безпечного перетину було переобладнано режимні та сервісні зони КПВВ. Утім, залишається відкритим питання обслуговування КПВВ та підтримування їх у належному стані. Усі КПВВ мають бути передані на баланс спеціально створеного Державного підприємства “Реінтеграція та відновлення”, але цього не відбувається тривалий час. Крім того, актуальним є питання забезпечення регулярного транспортного сполучення між КПВВ та найближчими населеними пунктами на підконтрольній уряду України території.
 
4. Ухвалення закону про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених волі внаслідок збройної агресії, та членів їхніх сімей. Попри те що держава реалізує певні заходи допомоги особам, які були позбавлені волі внаслідок збройної агресії проти України, наразі відсутнє комплексне бачення механізму захисту таких осіб, визначення для них додаткових гарантій та пільг, заходів підтримки тощо. Тому ухвалення комплексного закону, який би дозволив будувати не фрагментарну, а цілісну систему захисту осіб, позбавлених волі в контексті збройного конфлікту, є надзвичайно важливим. Відповідний законопроєкт розробили експерти державних органів та громадських організацій, і наразі він опрацьовується в Офісі президента.
 
5. Затвердження президентом Концепції перехідного правосуддя. Така концепція має визначити засади державної політики (дорожню карту) щодо захисту та відновлення прав людини і основоположних свобод в умовах подолання наслідків збройного конфлікту. Концепція охоплює окреслення основних базових елементів перехідного правосуддя, зокрема відшкодування збитку постраждалим від збройного конфлікту, притягнення винних до відповідальності за злочини, скоєні в умовах конфлікту, забезпечення права знати правду про причини, перебіг, наслідки конфлікту, а також заходи, які можуть допомогти уникнути конфліктів у майбутньому. Проєкт концепції розробила за дорученням президента України Комісія з питань правової реформи, і наразі він опрацьовується в Офісі президента.

Альона Луньова, спеціально для НВ


 
Цей матеріал був підготовлений у межах проєкту “Кримська редакція” – ініціативи українських журналістів з Криму, покликаної знайти інструменти та рішення для деокупації та реінтеграції півострова.
 
Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: