Масові обшуки та найдовші терміни ув’язнення: чому в Криму посилили репресії проти жінок
В жовтні в окупованому Криму відбулися масові обшуки в домах кримських татарок, після яких співробітники ФСБ РФ затримали чотирьох жінок: Есму Німетулаєву — дружину політв’язня Ремзі Німетулаєва, Насибу Саїдову, Ельвізу Алієву та Февзіє Османову.
Пізніше з’ясувалося, що всім їм інкримінують участь у “терористичній організації”. Затриманих відправили під арешт до грудня 2025 року. Це стало першою жіночою “справою “Хізб ут-Тахрір”, раніше фігурантами таких кримінальних справ ставали лише чоловіки.
Попри те, що це перший масовий обшук саме у жінок, тиск на них окупанти посилювали протягом кількох останніх років. За даними “Кримського процесу”, від початку окупації Криму у 2014 році і до лютого 2022 року було відомо про п’ять кримінальних справ проти жінок з ознаками політичних переслідувань, з яких лише одна отримала реальний вирок з позбавленням волі — Галина Довгопола.
Водночас від початку повномасштабного вторгнення проти жінок в Криму відкрито щонайменше 28 кримінальних справ, більшість з яких пов’язані з великими строками позбавлення волі. Також правозахисники зафіксували щорічне зростання темпу репресій щодо жінок: в 2022 році це було лише дві справи, в 2023-му — вже п’ять, у 2024 році — 10 справ, цьогоріч — щонайменше 15 нових кейсів проти кримських жінок.
Дані можуть бути неповними, оскільки дуже часто окупанти не повідомляють інформації про причини арешту та місця ув’язнення затриманих жінок. І рідні можуть нічого не знати про них місяцями.
Детальніше історії переслідування двох молодих кримчанок – Сахи Магубі та Лери Джемілової – читайте у статті ZMINA.
Матір двох неповнолітніх дітей Саху Мангубі забрали за анонімним доносом
Про долю і місцезнаходження 28-річної кримчанки Сахи (Олександри) Мангубі її родина не знає з листопада 2024 року. Тоді молоду жінку, матір двох дітей, яких вона виховує сама, забрали після обшуку співробітники ФСБ.
Після розлучення з чоловіком Саха жила з дітьми в орендованому житлі, бо опікунська рада поставила умовою дві різні спальні для дітей. Жінка винаймала невеликий будинок поруч із будинком орендодавців. Коли йшла на роботу, дітей залишала батькам. Так було й у суботу 2 листопада 2024 року. Вона зателефонувала матері і сказала: “Зараз приберу в домі та заберу дітей”.
“Мені самій треба було вже йти на роботу. Я чекаю, її немає. Дзвоню, ніхто не відповідає. О 5-й годині вечора зателефонувала власниця будинку, сказала – вашу дочку забрали якісь люди в масках”, – розповіла мати кримчанки.
Саха Мангубі. Фото надане родиною.За її словами, ніхто не представлявся, жодних постанов не показали. Просто перестрибнули через паркан і пішли до Сахи. Сусіди зателефонували до господині, запитали, що це діється в її будинку?
Та вийшла, побачила на подвір’ї п’ять чоловіків у масках. З 14:00 до 17:00 вони щось шукали в будинку Сахи, потім привели своїх понятих, ті щось підписали, Саху забрали.
Мати одразу поїхала до міліції, написала заяву. За тиждень, не дочекавшись відповіді, зателефонувала сама, запитала — подавати у розшук чи ні? Там відповіли – приїжджайте до нас. Приїхала, дали довідку, що дочку забрала ФСБ.
“Я почала писати у ФСБ, пів року вони нічого не відповідали”, – каже мати Сахи.
Зверталася до поліції, там говорили, що не розголошують відомості, пов’язані з ФСБ. Через пів року рідні почали надсилати запити до окупаційних прокуратури, військової прокуратури, омбудсмана. Але отримували лише відписки на кшталт: “будемо розбиратися”. Зрештою з ФСБ надійшла відповідь: “Така у нас не значиться”.
“Тобто спочатку казали: ” Не можемо розголошувати”, а потім: “Немає такої, і справ таких немає, і розслідування не ведеться”, – дивується мати.
Рідні наполягали на відкритті справи про розшук зниклої в поліції, але їхню заяву так і не прийняли. Сказали – всі питання до ФСБ.
Нічого не було відомо і про причину затримання. Неофіційно рідним сказали, що нібито на жінку прийшли три анонімки про її “протиправну діяльність”. А ще до арешту доньки до батьків приїжджали з обшуком, і приводом також стала анонімка — нібито вони торгують зброєю.
“Приїхали 15 людей із собаками, все перевернули, перекопали. Нічого не знайшли, але чоловіка забрали, він шість діб за адміністративкою провів у дільниці нібито за опір поліції. Не залишили жодних документів і поїхали, не сказавши навіть, хто вони такі”, – розповіла кримчанка.
Офіційно сім’я досі не має інформації, де знаходиться Саха, і в чому її звинувачують.
Неофіційно вони дізналися від однієї із затриманих, яка сиділа з нею в одній камері, що нібито Саха перебуває у СІЗО-2 Сімферополя. У чому її звинувачують – досі не відомо.
Основне завдання рідних на сьогоднішній момент – вивести Саху в правове поле. І лише після цього можна буде будувати лінію захисту.
28-річний Лері Джеміловій дали 15 років колонії. У СІЗО в неї почалися епілептичні напади
Відзначають правозахисники і те, що останніми роками “вироки”, які окупанти виносять жінкам, стали жорсткішими. Так, очільниця ГО “Кримська правозахисна група” Ольга Скрипник розповідала, що до 2022 року найбільшим вироком для жінки — Галини Довгополої було 12 років позбавлення волі. На сьогодні найбільший вирок для жінок — 22 роки. Його окупанти винесли у липні 2025 року 39-річній севастопольській фотографці Надії Грековій. ЇЇ визнали винною у справі про замах на офіцера Чорноморського флоту Російської Федерації – це найбільший строк, який отримували українські цивільні бранці за рішеннями російських чи окупаційних судів.
10 червня нинішнього року в окупованому Криму засудили до 17 років позбавлення волі Людмилу Колесникову — за придбання двох цифрових марок.
Інші вироки, наприклад у 2024–2025 роках, — це 15 років для Оксани Сенеджук, 16 років для Ніни Тимошенко. Тобто з року в рік покарання окупантів для жінок стають все жорсткішими.
У серпні 2025 року стало відомо, що суддя окупаційного “Верховного суду” Криму Алла Хіневич визнала жительку Джанкойського району Леру Джемілову винною у “держзраді” і засудила її до 15 років колонії загального режиму зі штрафом у 100 тисяч рублів і півтора року обмеження волі після звільнення.
Вирок став справжнім шоком для родини 28-річної кримчанки. В провину доньки мати не вірить, попри “зізнавальне” відео Лери, яке розповсюдили окупанти. І не припиняє спроб витягти Леру з-за ґрат.
Лера Джемілова.Дівчину забрала поліція з дому 21 травня 2024 року через те, що вона не погодилася пройти обстеження на наркотики. Її спочатку затримали на 15 діб, а потім з відділення поліції забрала ФСБ. Рідних попередили, щоб нікуди не заявляли і ні до кого не зверталися.
Через 15 діб мати почала її шукати. Була скрізь: у СІЗО, у судді, який виносив рішення про затримання. Відповідали, що Лери немає чи просто не надавали відповіді.
Тоді жінка найняла адвоката, він зробив запит до прокуратури. Звідти надійшла відповідь, що на Джемілову немає кримінальної справи, і взагалі такої підсудної немає.
Лише через дев’ять місяців після затримання, у лютому 2025 року, Леру вивели у правове поле. Матері зателефонував слідчий, який сказав, що вестиме справу. Потім передав слухавку Лері, і вони вперше змогли поговорити.
З’ясувалося, що кримчанку звинуватили у держзраді, зокрема у проведенні незаконних зйомок та публікації фото у соцмережах. У суді окупаційний прокурор просив 18 років ув’язнення, суд призначив 15. Це один із найсуворіших вироків, призначених жінкам окупантами у Криму.
Наразі мати з донькою можуть бачитися двічі на місяць, а також Лері дозволені передачі до 30 кг. Мати каже, що за час ув’язнення стан здоров’я доньки значно погіршився. Так, 5 вересня у неї стався епілептичний напад, їй викликали невідкладну допомогу. Щоб уточнити, що трапилося, мати обійшла усі чотири станції швидкої допомоги у Сімферополі. Але там сказали, що треба звернутися до центру медицини катастроф. Адвокат зробив туди запит, відповіді поки що не отримав.
Проблеми зі здоров’ям кримчанка мала і до затримання. Коли у 2020 році помер її батько, у Лери на нервовому ґрунті розвинулась косоокість та диплопія (двоєння в очах), через це вона не могла водити машину. У мікрохірургії російського Краснодара їй зробили операцію. Там же в лікарні діагностували атрофію зорового нерва. Крім того, у Лери сильна короткозорість.
Того ж року їй вкотре діагностували депресію. Мати розповіла, що депресію дівчина мала і раніше, з 2014 року. У тому році Лера закінчила школу. З п’ятого класу вона навчалася в українському класі, усі предмети викладали українською. Навчалася дуже добре, до них в школу приїжджала волонтерка з Америки. Оскільки Лера була однією з найуспішніших учениць з англійської мови, її хотіли забрати на навчання у США, розповіла мати засудженої.
У лютому 2014 року всіх мали зібрати у Києві, щоб вирішити питання про навчання. Але зустріч не відбулася, бо в Україні тривала Революція гідності.
Лері довелося складати російський ЄДІ. Хоча вона записалася і на тестування за українськими стандартами. Однак серед випускників вона така була одна, і директор школи відмовилася везти її до Новоолексіївки на Херсонщині.
Після закінчення школи Лера вступила до Сімферопольського університету на факультет англійської та німецької філології. Щоправда, провчилася недовго і змінила спеціальність — вступила на відділення вокалу цього університету. Після закінчення двох курсів їй довелося піти через діагностовану депресію.
Мама згадує, що тоді стан доньки дуже погіршився. Депресію лікували кілька років, діагностували навіть біполярний розлад психіки. Сама Лєра причиною свого стану вважала те, що в неї “вкрали мрію”.
Водночас напад епілепсії вперше стався у неї в СІЗО, раніше таких проблем не було. Як каже вона матері на побаченнях, первинну допомогу вона отримує, їй дають якісь пігулки. Але для системної допомоги слід звернутися до психіатра. Лера просила направити її на обстеження, робила це у письмовій формі. Проте, розглядали цю заяву у СІЗО чи ні, мати не знає.
До того, як дівчину у лютому цього року вивели у правове поле, окупанти тримали її у СІЗО-2 у Сімферополі, тепер — у СІЗО-1. За її словами, у камері сидять шестеро людей, усім інкримінують державну зраду. У приміщенні дуже холодно, вікна не засклені. Через це Лера часто хворіє на застуду.
Наразі Лера ознайомлюється з матеріалами справи та чекає апеляційного суду. Дата засідання поки не відома. Але коли Леру відправлять до Сочі за місцезнаходженням апеляційної інстанції, бачитися з нею можна буде рідше — побачення раз на два місяці.
Хоча насправді адвокат Лери Джемілової в апеляцію мало вірить. Практика показує, що рішення у таких справах російські суди здебільшого залишають у силі.
Зі свого боку мама вірить в обмін. У самої жінки — хворий хребет. Свого часу через це її дочка не поїхала в Україну, хоч і могла.
“Мені 67 років, Лері дали 15. Я навіть не впевнена, що дочекаюся її визволення”, — каже вона.
Переслідування жінок в окупованому Криму посилюватиметься – правозахисники
Правозахисники вважають, що тенденція з переслідуванням жінок в окупованому Криму з часом лише посилюватиметься.
Постійно спостерігаючи за політично мотивованими судовими процесами на території окупованого півострова, “Кримський процес” відзначив, що жінки тут все частіше зазнають насильницьких зникнень, катувань, утримання інкомунікадо. Потім на закритих судових процесах їх засуджують до тривалих строків ув’язнення за звинуваченнями у співпраці з українськими спецслужбами. Як пом’якшуючі обставини до уваги не приймаються жодні морально-етичні аспекти, на кшталт наявності неповнолітніх дітей, поважного віку, догляду за батьками-інвалідами тощо.
Також такі переслідування жінок активно висвітлюються на російських пропагандистських ресурсах, а в соціальних мережах формується наратив про те, що такі дії є правильними, покарання — справедливим, а жорсткий підхід силових структур та закритість судових процесів повністю виправданими і обов’язковими, кажуть у “Кримському процесі”.
В межах дослідження, присвяченого цій тенденції, експерти “Кримського процесу” дійшли висновків, що кількість переслідувань жінок була суттєво збільшена задля посилення ефекту залякування нелояльної частини цивільного населення окупованих територій. Збільшення переслідувань кримськотатарських жінок — так само має на меті залякування нелояльної частини кримськотатарського народу.
У Постійному Представництві Президента в АРК Крим рішуче засудили незаконні дії російських окупаційних структур проти кримськотатарського народу. Тут також назвали їх продовженням системної політики залякування та придушення будь-яких проявів незгоди.
Такі дії грубо порушують норми міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій і базові права людини, наголосили в ППУ. Тут закликали українські та міжнародні медіа, правозахисні організації та громадськість поширювати правду про переслідування в окупованому Криму, щоб жоден злочин окупантів не залишився непоміченим.
