Кожен восьмий мобільний громадянин сприймає “прописку” як бар’єр у доступі до правосуддя

Дата: 13 Грудня 2019 Автор: Микола Мирний
A+ A- Підписатися

19% громадян, які проживають не за місцем реєстрації в містах, зверталися до суду або комунікували з ним протягом 2016–2018 рр. Водночас тільки кожен восьмий вказав на проблеми чи обмеження в доступі до правосуддя через те, що він проживає не за “пропискою”. 

Такі дані наводять автори Зеленої книги системи реєстрації місця проживання в Україні з посиланням на соціологічне опитування щодо інституту “прописки”. 

Вони нагадують, що однією з гарантій реалізації права на доступ до правосуддя є матеріально-технічне забезпечення судів, розбудова системи судів у такий спосіб, щоб вони були максимально наближені й доступні для населення, а також добір лише висококваліфікованих осіб на посаду судді. 

Інформація про “прописку” відіграє важливу роль у доступі українців до правосуддя. Формально її використовують у всіх різновидах судових процесів. Однак найбільше значення вона все ж таки має для цивільного судочинства. Через неї визначають, який саме суд розглядатиме справу.

Також за зареєстрованою адресою проживання суд веде комунікацію про перебіг судового розгляду, зокрема надсилає сторонам повістки та судові повідомлення. Адресу листування із судом можна змінити за заявою, але якщо людина не живе за “пропискою”, то вона й не отримує листів і через це позбавлена участі в ухваленні іноді життєво важливих для неї рішень. 

У кримінальному ж процесі “прописка” не впливає на перебіг досудового розслідування чи обрання запобіжного заходу. А під час обмеження волі засуджена людина відбуває покарання за місцем її проживання. Вона також може за мотивованою заявою змінити місце відбування покарання на заклад в іншій місцевості, де мешкають родичі.

Окрім цього, складнощі з доступом до правосуддя виникають у мешканців тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей і Автономної Республіки Крим. 

Із втратою контролю над регіоном та ненадсиланням відправлень українськими поштовими службами виникли обмеження у відновленні матеріалів справ, виконанні судових рішень та повідомленні учасників справи про судові засідання. Через банківські обмеження й відмову українських судів визнавати документи, видані в Криму і Донецькій та Луганській областях, позивачі не можуть сплачувати судові витрати.

Електронний суд

Порятунком для жителів окупованих територій, мешканців гірської місцевості та інших мобільних громадян буде електронне правосуддя. Завдяки йому, маючи електронно-цифровий підпис, уже зараз можна звертатися до всіх місцевих та апеляційних судів, а в майбутньому до Верховного Суду. У цьому переконана правова аналітикиня проєкту реформи реєстрації місця проживання та адвокатка Центру права людини ZMINA Віта Мусатенко.

“Хоч Державна судова адміністрація запевняє, що електронне правосуддя в Україні працює, але це не так. Суди здебільшого не приймають документів в електронному вигляді, зобов’язуючи позивачів подавати їх у паперовому вигляді. Але якщо воно запрацює, це спростить процес правосуддя для громадян та зробить його дешевшим. Судовий збір становитиме лише 0,8 % встановленої ставки судового збору. Людина в будь-який час доби з будь-якого комп’ютера з використанням електронно-цифрового підпису зможе ознайомлюватись із позовом проти неї. Вона бачить усі докази та може подати в електронному форматі своє заперечення проти позову. Таким чином, громадянин може стати активним учасником процесу, де б він не був”, – розповіла правозахисниця та співавторка Зеленої книги.

Віта Мусатенко

Ба більше, вона переконана, що повний електронний обіг судової справи унеможливить процесуальне зловживання своїми правами з боку учасників справи, а отже пришвидшить ухвалення рішень судами. У Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі обов’язково реєструються адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керівники, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання державних і комунальних підприємств. Інші учасники процесу можуть реєструвати свої офіційні електронні адреси в цій системі добровільно. 

Відеоконференції

Водночас, на її переконання, якщо держава забезпечить громадянам легкий доступ до відеоконференцій з найближчих до них судів, це також заощадить їм кошти та час. Такою можливістю вони вже можуть скористатись, однак суди не завжди погоджуються на це.  

У відповідь на інформаційний запит ZMINA Державна судова адміністрація повідомила, що на підконтрольних уряду України територіях 674 судів використовують системи відеоконференцзв’язку. Водночас кількість судових зал, оснащених цією системою, становить 1 899. Про плани збільшити кількість таких судових зал відомство відмовилося повідомити. 

Реформа “прописки”

Наступним можливим способом вирішення проблем з доступом до правосуддя експерти називають повідомну систему реєстрації місця проживання, завдяки якій люди можуть реєструвати фактичне місце проживання.

Наразі, якщо відповідач є фізичною особою, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд протягом двох днів звертається до органів реєтрації, аби ті надали інформацію про “прописку” (перебування) відповідача. Аби визначитись із підсудністю справи, судді можуть також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Однак доступу до цього реєстру в них немає. А тому вони вимушені брати паперові довідки в Державній міграційній службі. Таку інформацію органи реєстрації мають повідомити протягом п’яти днів, але на практиці судам можуть надавати відповідь до двох місяців.

Віта Мусатенко переконана: якщо судам надати доступ до демографічного реєстру, це значно пришвидшить здійснення правосуддя, збільшить показники розглянутих справ, сприятиме своєчасному захисту прав громадян та виконання рішень суду.

Навіть більше, в досудовому кримінальному провадженні повідомна система буде додатковим гарантом того, що в людини є підтверджене місце проживання, за яким вона може перебувати на домашньому арешті. 

За даними соціологічного опитування, аби отримати послуги чи реалізувати своє право, 32% мешканців міст, які проживають не за “пропискою”, спеціально їздили до населених пунктів, де вони зареєстровані. На такі поїздки вони витрачали в середньому 750 гривень та майже п’ять днів власного часу.

22% таких громадян заявили, що використовували робочі дні, аби скористатися послугами, які залежать від місця реєстрації. Щорічні витрати українців через недосконалу чинну систему реєстрації дослідники оцінили в 900 мільйонів гривень.

Нагадаємо, у липні президент Володимир Зеленський підписав указ “Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг”. Документ упорядковує роботу держреєстрів і послуг онлайн. Указ має полегшити життя українців, які вимушені через нестачу функцій і відсутність обміну інформацією між Єдиним державним демографічним реєстром, Державним реєстром актів цивільного стану громадян їздити за отриманням базових адміністративних послуг до місця своєї реєстрації. 

Микола Мирний, журналіст ZMINA, для газети “Дзеркало тижня”


Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Свобода пересування для кожного: реформа системи реєстрації місця проживання в Україні”, що реалізується за підтримки Європейського Союзу, а також проєкту “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, який реалізує ПРООН за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: