Як Росія перетворює Крим на військовий полігон
Мілітаризація суспільної свідомості в Криму набуває загрозливих масштабів, і реалізовується в різних напрямках. Насамперед – це серйозне посилення угруповання Збройних сил РФ в Криму, яке проводиться публічно, демонстративно і показово. Військову техніку постійно завозять до Криму через Керченську поромну переправу, а також за допомогою Чорноморського флоту. Доставляє техніку і бойова авіація.
Такі перегони військової техніки через мирні населені пункти заборонені міжнародним гуманітарним правом. Але це нікого не зупиняє. В результаті гинуть і отримують травми мирні жителі.
Для залякування “зовнішнього ворога” і самих кримчан, а також для реклами своїх збройних сил серед потенційних призовників Російська Федерація постійно проводить в Криму виставки військової техніки і різні навчання. На таких виставках молодь Криму буквально заманюють в армію країни-окупанта. І нікого не хвилює, що подібні дії прямо заборонені 51-ю статтею Женевської конвенції.
Утім, для Росії норми міжнародного права давно вже стали порожнім звуком.
У Криму після окупації пройшло чотири обов’язкових призови в армію. У результаті понад чотири тисячі кримчан стали кандидатами на “гарматне м’ясо” в численних війнах, на які РФ відправляє своїх солдатів.
Усі ці нескінченні виставки, навчання, паради військової техніки створюють позитивний образ військових РФ для мирних жителів і морально готують молодь до несення служби. А тих, хто не згоден, – жорстоко карають. Наприклад, під час осіннього призову у 2016 році “військовий комісар” Криму Анатолій Малолєтко заявив, що стосовно одного з жителів Криму відкрито кримінальну справу за ухилення від призову в російську армію.
Протестувати проти такої політики можна. Навіть натякати. Наприклад, у 2015 році кримчанин на будівлі керченського військкомату написав “Сирія?”, за що отримав кримінальну справу і рік виправних робіт.
Але якщо ти “казак” або “ополченець”, у Криму тобі можна все. Наприкінці минулого року в Щолкіно бійці “кримської самооборони”, чий юридичний статус в РФ до кінця не з’ясовано, дуже жорстоко побили двох нетверезих місцевих жителів. Уся вина їхніх жертв полягала в тому, що ті перебували в стані алкогольного сп’яніння і не бажали йти через це в поліцію.
Легалізація воєнізованих формувань – ще один вид мілітаризації. Адже якщо населення лояльно ставиться до незрозумілих людей у військовій формі, то чому б не пробачити їм пару-другу злочинів. Особливо щодо українців, яких у Криму, завдяки російській пропаганді, давно вважають “фашистами”.
Кримська правозахисна група має детальну інформацію про мінімум дев’ять насильницьких зникнень людей на півострові, у яких підозрюють воєнізовані і силові структури, підконтрольні РФ.
У Криму таких структур величезна кількість. Серед них – Асоціація організацій самооборони Севастополя, “Народне ополчення”, “Бойове братство”, “казаки” всіх форм і мастей. Усі ці угруповання можна назвати воєнізованими або парамілітарними формуваннями, оскільки всі вони мають чітку структуру та ієрархію, наближену до військової. У них свої звання, чини і навіть ордени.
При цьому вони не армія, а “кишенькові” силові структури РФ, які використовуються для різних правопорушень. Однак вчинені подібними формуваннями злочини не розслідуються належним чином, створюючи безкарність і додаткову мотивацію продовжувати в тому ж дусі.
Крім того, парамілітарні формування допомагають місцевій “владі” схиляти молодь до служби в армії, беруть участь у пропаганді війни і легалізації окупації.
Заходи щодо легалізації окупації проводять масштабно, масово і з розмахом. У Севастополі в 2016 році такі свята тривали три дні. Взагалі свята, пов’язані з різними війнами і воєнними, – окремий вид мілітаризації. Адже через такі торжества найпростіше формувати позитивне ставлення кримчан до армії РФ, підконтрольних їй “казаків”, “ополченців” і іншим бойовиків.
Мілітаристські свята проводять у Криму по кілька разів на місяць. Серед тематик – різні річниці підрозділів військ РФ і СРСР.
Також свята люблять присвячувати перемогам Росії в різних війнах і героїзації російських полководців.
Окремий вид спекуляції – перемога у Другій світовій війні. Ця тема викликає особливу тривогу. Так, шанувати подвиг людей, які визволили світ від фашистів, важливо і потрібно, і з цим ніхто не сперечається. Але тут необхідно обов’язково говорити і доносити до кожного, що війна – це насамперед біль і смерть, і що її ні в якому разі не можна повторювати. На таких заходах треба розповідати людям про те, що перемога над фашизмом – це мільйони вбитих людей; що ця перемога далася світу дуже дорогою ціною і що людське життя в цій війні – коштувало копійки, зокрема для командування СРСР.
Однак у Криму людям це пояснюють далеко не завжди. Жалобні пам’ятні заходи, присвячені Другій світовій війні, проводять, але їх набагато менше, ніж свят, присвячених перемозі.
Фактично під час святкових заходів, пов’язаних із перемогою, втрачається основна ідея – донесення до людей жахів війни. Заходи, організовані у формі масштабних свят, дають дітям і молоді, що ніколи не бачили військових дій, відчуття радості від тем, пов’язаних із війною. Адже перемога у війні на всіх цих святах підноситься як основна духовно-патріотична цінність.
Часто в Криму воєнізовані заходи присвячують перемозі у війні, але про саму війну говорять мало, або взагалі не говорять. Зате на таких заходах превалює відчуття свята, багато стрілянини зі зброї, багато військової форми і техніки.
Велика кількість святкових заходів, присвячених перемозі, привчає людей до виду військової форми і техніки, на таких акціях урочисто вітають ополченців і діючих військових країни-окупанта. Під гаслами перемоги над фашизмом в очах населення виправдовуються злочини, а також збройна агресія проти України і її громадян.
Але найстрашніше в цьому – мілітаризація свідомості дітей. Сюди вкладають величезні бюджетні гроші. Одна з основних цілей – формування в дітей позитивного настрою до служби в армії.
Таку пропаганду називають “військово-патріотичним вихованням”. Проводять її величезною кількістю способів і беруть участь у цьому не тільки військові, бюджетні установи, органи влади та навчальні заклади. На цьому терені також активно працюють ополченці, “казаки” і різні проросійські організації з військовим ухилом.
Окрема історія – путінський байк-клуб “Нічні вовки”, які отримали на відкриття патріотичного парку в Севастополі 12 мільйонів рублів. На відкритті “парку” вони влаштували справжній мілітаристський шабаш із залученням спецназу ГРУ, БТР, стріляниною і масштабною виставкою військової техніки для дітей.
У Криму відбувається підміна понять і створюється культ насильства, який продукується на дітей, створюючи у них враження, що є види злочинів, які можна пробачити. У людей формується думка, що насильство – це нормально. І що використання вибіркового застосування насильства – це теж норма. За допомогою мілітаризації свідомості людей вчать думати, що когось можна безкарно побити, затримати, викрасти, виправдовуючи це метою перемоги у війні з ворогом.
Важливо збирати і документувати таку інформацію, адже ці факти стануть у міжнародних інстанціях додатковими доказами злочинів Російської Федерації проти України і її громадян.
Суд над окупантами обов’язково відбудеться. А поки світовій спільноті потрібно діяти жорстко – постійно посилюючи санкції проти РФ за кожне порушення прав людини в Криму.
Матеріал підготовлений у співпраці з Центром інформації про права людини і Institute for War and Peace Reporting
