Домашнє насильство – не приватна справа: яку допомогу можуть отримати постраждалі сьогодні та яких змін очікуємо в законах

В Україні щомісяця документують тисячі звернень до поліції про випадки домашнього насильства. На профілактичному обліку в Нацполіції перебувають понад 100 тисяч кривдників.

Постраждалі – переважно жінки і діти, які нерідко роками живуть у страху та приниженні. І які часто не розповідають про домашнє насилля, з яким стикаються, бо не бачать виходу, а інколи й не розуміють, що дії проти них є злочином.

На шляху євроінтеграції Україна почала ухвалювати закони на захист постраждалих від домашнього насильства, деякі ініціативи ще розглядають у парламенті.

Про те, якою є ситуація із домашнім насильством в Україні під час повномасштабного вторгнення Росії, яку допомогу та захист можуть надавати постраждалим держава та неурядові організації, а також які заходи із запобігання гендерно зумовленому насильству Україна планує найближчим часом, читайте в матеріалі. 

Ситуація із домашнім насильством в Україні під час війни

У 2024 році поліціянти виявили 149 876 адміністративних правопорушень за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Вчинення домашнього насильства,  насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). За січень-лютий 2025 року поліція задокументувала 17 756 таких правопорушень. Такі дані повідомили у департаменті превентивної діяльності Національної поліції України у відповідь на запит ZMINA.

Водночас у 2024 році у Національній поліції отримали 195 174 заяви й повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством. У 2023 році таких заяв було  291 428.

На профілактичному обліку в Нацполіції на кінець лютого 2025 року перебували 102 161 людина, що вчинили домашнє насильство.

За даними ПРООН, озвученими у 2022 році, від фізичного домашнього насильства в Україні страждають близько 2 млн людей, а щороку гинуть близько 600 жінок. У понад 80% випадків – це насильство чоловіків щодо жінок.

За 2024 рік до омбудсмана надійшло близько 260 звернень щодо питань, пов’язаних із домашнім насильством. У 2023 році їх було менше у понад 2 рази, повідомив представник омбудсмана з рівних прав і свобод прав національних меншин політичних та релігійних поглядів Олександр Осіпов під час круглого столу “Домашнє насильство: правовий захист жінок в Україні та за кордоном”, який відбувся в Києві у березні 2025 року.

“Це може свідчити, що ситуація погіршилась, оскільки країна перебуває у стані війни, або, можливо, люди стали отримувати більше інформації про допомогу і перестали мовчати”, – припустив Осіпов. 

За його словами, основні питання, з якими зверталися до Уповноваженого ВР з прав людини: притягнення кривдників до відповідальності, одержання гарантованої допомоги і порушення права на інформацію.

Не лише побиття: що вважається домашнім насильством

Поняття домашнього насильства значно ширше, ніж просто фізичне побиття чи тілесні ушкодження, зауважує в коментарі ZMINA директорка представництва HealthRight International (“Право на здоров’я”) в Україні та виконавча директорка МБФ “Українська фундація громадського здоров’я” Галина Скіпальська.

“Йдеться про різні форми насильства, які можуть бути непомітними ззовні, але не менш руйнівними для людини. Коли говорять про насильство, це не лише про синці”, – звертає увагу вона.

Експертка пояснила, що включає поняття “домашнє насильство”:

• Психологічне насильство – образи, приниження, маніпуляції, погрози, контроль, залякування, ізоляція від родичів, друзів або суспільства, знецінення, заборона самовираження. Така форма насильства поступово руйнує самооцінку людини, позбавляє віри в себе та здатності чинити опір.
• Економічне насильство – контроль над фінансами, заборона працювати або навчатися, примус до роботи, повна фінансова залежність від кривдника, позбавлення доступу до ресурсів, навіть до базових речей — їжі, одягу, медикаментів. Це глибоко впливає на можливість постраждалої особи ухвалювати самостійні рішення і будувати своє життя.
• Сексуальне насильство – примус до сексуальних стосунків або сексуальних дій без згоди, у тому числі у шлюбі або партнерстві. Це може також включати примус до приниження гідності, використання сексуальності як інструменту тиску або покарання.
• Переслідування (сталкінг) – стеження, погрози, небажані контакти, переслідування онлайн і в реальному житті, надмірна нав’язливість, яка викликає страх або психологічний дискомфорт. Це є частою формою тиску після спроби припинити стосунки з кривдником.

Такі форми насильства часто виникають у контексті родинних або близьких стосунків – між подружжям, партнерами, батьками і дітьми, братами й сестрами, іншими членами родини чи співмешканцями. Часто люди і не знають, що насильство може бути різним, зазначає Галина Скіпальська.

“Домашнє насильство зазвичай має системний і повторюваний характер, часто говорять, що воно циклічне: воно не є разовим проявом агресії, а частиною моделі контролю й домінування, ґрунтується на нерівності та дисбалансі “сили-влади-контролю”, яка формується роками та повторюється по колу”, – пояснює вона.

Фото: ілюстративне Pixabay

Домашнє насильство завдає шкоди не лише фізичному здоров’ю, а й серйозно впливає на психіку постраждалих.

“Особливо вразливою категорією є діти, які зростають у родинах, де є насильство. Навіть якщо воно не має безпосереднього впливу на дітей, але постійне перебування в атмосфері страху, агресії й приниження формує глибокі психологічні травми, які можуть проявлятися в дорослому віці. Тому діти, які є свідками насильницьких дій, прирівнюються до постраждалих”, – розповідає експертка.

Постраждалі від домашнього насильства нерідко замовчують свій досвід через страх, сором, емоційну або фінансову залежність, відсутність підтримки.

Домашнє насильство – це не приватна справа, звертає увагу експертка. Це порушення прав людини, яке потребує рішучої відповіді з боку держави та суспільства.

“Тільки завдяки комплексному підходу, з урахуванням законодавчих, соціальних, психологічних та правозахисних аспектів, можна захистити кожну людину, яка постраждала, і змінити ситуацію на системному рівні”, – наголошує Галина Скіпальська.

На яку допомогу можуть розраховувати постраждалі

Зростання кількості адміністративних протоколів щодо домашнього насильства, які щороку фіксують органи Національної поліції, свідчить про певний прогрес у виявленні випадків і про готовність суспільства говорити про проблему, зазначає Галина Скіпальська.

“За реєстрацією факту має обов’язково слідувати підтримка та допомога для постраждалих осіб. І тут постає ключове питання: що робити людині після того, як вона звернулася по допомогу?”– додає вона.

Ескпертка пояснює: постраждалі від домашнього насильства мають право на низку видів допомоги, що передбачені як державними механізмами, так і ініціативами неурядових організацій. Йдеться не лише про фізичний захист, а й про комплексну підтримку, яка допомагає людині повернути контроль над власним життям, відновити гідність і самостійність.

Зокрема:

• тимчасове безпечне місце перебування, де постраждала особа (наприклад, жінка з дітьми) може отримати прихисток у притулку чи кризовій кімнаті, перебуваючи в безпеці та із базовими умовами для життя;
• безоплатне отримання соціальних послуг, включно з юридичною, медичною, соціальною та психологічною допомогою відповідно до потреб постраждалої особи;
• оперативний і дієвий захист від повторного насильства: право звертатися до відповідних служб особисто або через представника, гарантії конфіденційності, поваги до людської гідності, а також можливість обрати спеціаліста за статтю (у разі доступності такої опції);
• право на відшкодування збитків і шкоди, завданої кривдником, а також отримання інформації про рішення суду або поліції щодо нього;
• загальне дотримання прав людини, визначених як українським, так і міжнародним законодавством у сфері запобігання домашньому насильству.

“Йдеться не лише про реагування, а й про створення умов для реального відновлення – через безпечний простір, фаховий супровід і довготривалу підтримку”, – зауважує Галина Скіпальська.

За даними Міністерства соціальної політики, в Україні діють 1124 спеціалізовані служби для протидії насильству. Серед них 59 притулків для потерпілих, понад сотня денних центрів соціально-психологічної допомоги, стільки ж кризових кімнат, де є можливість лишатися цілодобово, а також понад 700 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. 

Водночас деякі з них можуть працювати лише “на папері”. Зокрема, під час одного з моніторингових візитів минулого року представники омбудсмана виявили в Івано-Франківській області притулок для постраждалих від домашнього насильства, створений за кошти держбюджету, але який був зачинений і не працював.

“Відповідно, люди в регіоні не отримували належної допомоги. Лише після моніторингового візиту область відкрила притулок, і він почав діяти і приймати людей“, – розповів Олександр Осіпов.  

Він також згадав про випадок неналежного реагування на скаргу про домашнє насильство в одному з регіонів:

“До уповноваженого звернулася громадянка з питань захисту від домашнього насильства, яке вчиняв щодо неї колишній співмешканець. Він незаконно перебував на території України – був громадянином РФ, прострочив посвідку на проживання”.

За словами фахівця, на запити Офісу омбудсмана в ОДА надали відповідь, що на місці вжили всіх заходів і жінка отримала відповідний захист. Але упродовж тижня після отримання цього листа стало відомо, що громадянка була вбита кривдником.

“Після цього ми направили моніторингову групу для перевірки. За результатами було оголошено догану заступнику селищного голови, відповідальному за заходи у сфері запобігання і протидії домашньому насильству, догану керівнику центру надання соціальних послуг”, – зазначив Осіпов.

Також обласний центр соцслужби зобов’язали провести відповідне навчання для працівників соціальної сфери.

В Україні підтримку постраждалим від домашнього насильства вже багато років надають і неурядові організації, які впроваджують комплексні моделі допомоги. Одна з таких – МБФ “Українська фундація громадського здоров’я” у партнерстві з HealthRight International.

“Ми надаємо безоплатне житло у соціальних квартирах “Право на здоров’я” для вагітних та матерів з малолітніми дітьми, забезпечуючи їм комплексну підтримку та супровід (психологічна, соціальна, юридична, медична, профорієнтаційна допомога)”, – розповідає Галина Скіпальська. 

Фото: Соціальна квартира (надане фондом “Українська фундація громадського здоров’я”)

Також організація координує діяльність мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, які виїжджають до постраждалих навіть у віддалені громади, прифронтові регіони.

“Надаємо підтримку в притулках і кризових кімнатах, а також розвиваємо онлайн-платформи (наприклад, SafeWomenHUB), де жінки можуть отримати безпечну і конфіденційну психологічну, соціальну та правову допомогу безоплатно”, – зазначає вона.

Куди звертатися по допомогу у разі домашнього насильства

• Національна поліція 102 – мобільні бригади Національної поліції України оперативного реагування на домашнє насильство або гендерно зумовлене насильство. Поліція також може направити постраждалих до медичних та психосоціальних служб, а також до притулків для тимчасового розміщення. У разі потреби також можна звернутися до відділів/управлінь поліції та дільничних офіцерів поліції.
• Урядова гаряча лінія 15-47 – надає інформаційні консультації 24/7 людям, які пережили домашнє насильство, або інші форми гендерно зумовленого насильства, насильства щодо дітей, торгівлі людьми або тим, хто піддається такій загрозі.
• Ла Страда 0-800- 500-335 або 116-123 – гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації працює 24/7, надаючи психологічну та юридичну допомогу, консультації щодо послуг з протидії гендерно зумовленому насильству.
• Центри допомоги врятованим – внутрішньо переміщені особи, ті, хто виїхав із зони активних бойових дій або окупованих Росією територій, місцеві жителі – кожен, хто потребує допомоги, може отримати її тут. Кваліфіковані фахівці надають необхідну соціальну, психологічну, юридичну чи інформаційну підтримку комплексно та конфіденційно.

Законодавство щодо протидії домашньому насильству

20 червня 2022 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). Це міжнародна угода Ради Європи, спрямована на викорінення насильства щодо жінок та захисту їхніх прав.

У 2024 році відбулися зрушення у законодавчому полі щодо протидії домашньому насильству. Зокрема, 19 грудня набув чинності євроінтеграційний закон №3733-IX (законопроєкт №8329) щодо змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція).

Цим законом передбачені нові норми: відповідальність за неповідомлення про вчинення домашнього насильства щодо дитини та відповідальність за сексуальні домагання.

Євроінтеграційний закон №4073-IX  (законопроєкт №10249) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі набув чинності 19 грудня 2024 року.

Основні положення документа:

• стало можливо розірвати шлюб за бажанням одного з подружжя навіть під час вагітності та упродовж року після народження дитини, що неможливо було зробити раніше;
• із прийняттям цих змін не застосовуються заходи примирення, якщо один із подружжя вчинив або вчиняє домашнє насильство та діє заборона на проведення медіації у випадках домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Також у Верховній Раді зареєстровані два важливих законопроєкти, які стосуються захисту постраждалих від домашнього насильства – №12088 та №12297.

Перший пропонує внести сталкінг до переліку форм домашнього насильства в Законі України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Другий передбачає зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, визнаючи переслідування окремим кримінальним злочином, звертає увагу Галина Скіпальська:

“Ці ініціативи надзвичайно важливі: вони дадуть змогу не лише визнавати сталкінг формою насильства, а й передбачити конкретні інструменти правового реагування – включно з заборонними приписами, відкриттям кримінальних проваджень та захистом постраждалих осіб”.

У законопроєкті №12297 пропонуються важливі зміни. Він спрямований на посилення механізмів реагування на випадки домашнього насильства.

На сьогодні систематичне домашнє насильство визнається кримінальним правопорушенням згідно зі статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Проте ця стаття належить до злочинів приватного обвинувачення, зазначає експертка:

“Це означає, що кримінальне провадження може бути відкрите лише за заявою самої постраждалої особи. На практиці ж ми знаємо: страх перед кривдником, емоційна або фінансова залежність, погрози помсти або тиск із боку родини часто змушують людей мовчати – навіть у найбільш небезпечних умовах”.

На її думку, саме тому пропозиція законопроєкту №12297 щодо виведення статті 126-1 із переліку злочинів приватного обвинувачення є не просто юридичною технікою, а й гуманітарним і правозахисним кроком. Адже ця норма відкриє можливість для поліції порушувати провадження незалежно від того, чи наважилася особа подати заяву. Це дозволить зняти з плечей постраждалих відповідальність за перший крок і водночас зменшити ризики подальшого насильства чи помсти.

За словами Галини Скіпальської, ця зміна має стати чітким сигналом, що держава визнає домашнє насильство серйозним порушенням прав людини, на яке необхідно реагувати незалежно від формальних заяв:

“Проте жодна зміна в законодавстві не матиме реального впливу без паралельного посилення системи підтримки для постраждалих: доступних притулків, кризових кімнат, кваліфікованих фахівців, готових допомагати без осуду і бюрократії”.

Важливо, щоб посилення законодавчої відповідальності відбувалося паралельно з розвитком дієвої системи підтримки для постраждалих, наголошує Скіпальська. Інакше це створить ситуацію, коли люди боятимуться звертатися через страх погіршити становище (наприклад, втратити єдиного годувальника в родині).

Фото: ілюстративне Pixabay

Єврокомісія звертає увагу на імплементацію Директиви 2024/1385 в Україні

У вересні 2024 року відбулась двостороння зустріч України та Єврокомісії в межах офіційного скринінгу відповідності законодавства України праву ЄС за темою “Гендерна рівність. Насильство стосовно жінок” переговорного розділу 23 “Верховенство права та основоположні права та свободи”. Про це повідомили у Міністерстві соціальної політики у відповідь на запит ZMINA.

“У центрі уваги комісії були питання стану імплементації директив ЄС: від 13 грудня 2004 року про імплементацію принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі до товарів і послуг та від 14 травня 2024 року про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством”, – розповіли у відомстві.

Директива 2024/1385 від 14 травня 2024 року про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством має бути імплементована державами – членами ЄС до 14 червня 2027 року.

Як зазначили у Мінсоцполітики, в цілому українське законодавство відповідає цій директиві, проте потребують удосконалення механізми запобігання та протидії насильству за ознакою статі з використанням цифрових технологій, сексуальному насильству, сексуальним домаганням на роботі.

Наразі діє державна програма запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі до 2025 року, яка включає заходи із координації політики запобігання, реагування на випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі, захисту постраждалих, притягнення кривдників до відповідальності, підвищення компетенції фахівців, які працюють у цій сфері.

Постраждалі від домашнього насильства та насильства за ознакою статі мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, яка включає:

• представництво інтересів постраждалих в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру, пов’язаних із захистом прав постраждалих.

В Україні розроблять нову держпрограму із протидії домашньому насильству

Мінсоцполітики у 2025 році розпочинає роботу над розробленням Державної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на 2026–2030 роки, повідомили у відомстві.

Як і попередня програма, документ включатиме заходи із координації політики, запобігання, реагування на випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі, захисту постраждалих, притягнення кривдників до відповідальності, підвищення компетенції фахівців, які працюють у цій сфері.

Фото: Підтримка у соціальній квартири (надане фондом “Українська фундація громадського здоров’я”)

Водночас передбачається включення до програми заходів щодо:

• удосконалення механізмів запобігання та протидії насильству за ознакою статі з використанням цифрових технологій, сексуальному насильству, сексуальним домаганням на роботі та в публічному просторі;
• цифровізації процесів збору та обміну даними між органами, які працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі;
• впровадження корекційних програм для осіб, які відчувають неконтрольовану агресію, пов’язану із травматичним досвідом війни.

 “У травні 2025 року заплановано оціночний візит в Україну Групи експертів протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству (GREVIO), які будуть здійснювати оцінку імплементації Стамбульської конвенції.  Рекомендації GREVIO також будуть враховані у Державній програмі”, –повідомили у міністерстві.

Проєкт Державної програми буде обговорюватись під час стратегічних сесій за участю органів державної влади, міжнародних організацій та громадських об’єднань та будуть підтримані Фондом народонаселення ООН.

Які рекомендації ЄС щодо протидії домашньому насильству планують реалізувати в Україні у 2025 році

Як розповіли у Міністерстві соціальної політики, за результатами офіційної оцінки стану імплементації актів права ЄС в законодавство України до проєкту дорожньої карти за сферою “Верховенство права та основоположні права та свободи” включили низку заходів.

Зокрема, розроблення та ухвалення закону, спрямованого на імплементацію норм Стамбульської конвенції та Директиви 2024/1385, яким встановлюється відповідальність за переслідування (сталкінг), за “каліцтво жіночих статевих органів”, примушування або схиляння до таких дій та удосконалюється механізм притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Також – розроблення та затвердження Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі до 2030 року.

Реалізація цієї програми, зокрема, має передбачати збільшення кількості загальних та спеціалізованих служб для людей, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, притулків і центрів для надання допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України, та здійснення моніторингу їхньої діяльності.

Для поліціянтів (зокрема для превентивного блоку Національної поліції) передбачене систематичне навчання на тему “Сексуальне домагання як вид адміністративного правопорушення: реагування, доказування та запобігання”.

Матеріал підготовлено за підтримки проєкту “Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права” (3*E4U), що реалізується за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини компанією Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.