Страхування, пільги та залучення молоді: як держава планує розвивати волонтерство, і що ще потрібно змінити
З початком повномасштабної війни сотні тисяч людей в Україні приєднались до волонтерського руху. Вони щодня доставляють гуманітарну допомогу, збирають гроші на військову амуніцію, під обстрілами евакуюють людей і тварин з небезпечних зон та розбирають завали після руйнівних атак з боку Росії.
У 2024 році Україна посіла 7-ме місце у рейтингу Всесвітнього індексу благодійності, який проводить британська організація Charities Aid Foundation (CAF) і який включає дані 153 країн. Рейтинг формується за трьома критеріями: донати благодійним організаціям, волонтерство та допомога громадян незнайомим людям, які її потребують. За даними CAF, серед дорослих українців 77% опитаних допомагають незнайомцям, 67% донатять і 27% волонтерять.
Утім, самі волонтери та благодійні організації також потребують підтримки, захисту та сприяння з боку держави, зокрема на рівні законодавства.
Якою має бути державна програма сприяння розвитку волонтерства? Які зміни варто внести на законодавчому рівні, щоб дедалі більше людей долучались до волонтерства? Що пропонують урядовці, експерти, волонтери і представники громадянського суспільства? Про це говорили учасники експертної дискусії в межах IV Форуму правових реформ для організацій громадянського суспільства.
Якою має бути концепція державної підтримки волонтерського руху
Радник міністерки соціальної політики, голова Крайової пластової ради Юрій Юзич нагадав, що з 2023 року на базі Мінсоцполітики розробляють концепцію Державної програми розвитку волонтерської діяльності в Україні на період 2025–2030 років. Мета програми – створити необхідні умови для сталого розвитку волонтерського руху та ефективної співпраці волонтерських ініціатив з органами державної влади та місцевого самоврядування.
За словами Юзича, цього літа після консультацій з експертами та представниками громадського сектору концепція була допрацьована, і невдовзі її мають розглянути центральні органи виконавчої влади.
Радник міністерки соціальної політики, голова Крайової пластової ради Юрій Юзич. Фото: РПР“Концепція має три блоки – мета, завдання, інструменти. Головна мета – дати можливість посилити волонтерський рух у громадах. Тобто навіть не на національному рівні, а щоб волонтерство в громадах мало більше можливостей і спроможностей та кількість залучених до нього людей зростала”, – говорить радник міністерки соціальної політики.
Він додав, що концепція має два ключових завдання. Перше – це визначення на державному рівні, хто такі волонтери, чим вони займаються, навіщо вони потрібні. Більше того, таке усвідомлення важливе саме на рівні органів місцевого самоврядування. Другий крок і завдання – це дати можливість волонтерам посилити свою діяльність і залучити більшу кількість громадян до волонтерської діяльності.
За словами Юзича, спочатку концепція передбачала 24 інструменти для реалізації цих завдань, проте наразі залишився 21 інструмент.
“Усі називати не буду, скажу кілька основних. У демократичних розвинутих країнах людина, яка займається волонтерською діяльністю, має право на компенсацію своїх дорожніх видатків, на компенсацію харчування і на страхування. Парламент погодився на ці зміни. Проте варто зробити так, щоб ця матеріальна підтримка не оподатковувалась, тому що діяльність волонтерська”, – зазначив Юрій Юзич.
Страхування життя і здоров’я волонтерів
Тема страхування волонтерів нині надзвичайно актуальна з огляду на те, що багато хто з них допомагає людям і тваринам на прифронтових територіях, які постійно обстрілюють російські війська. Ба більше, волонтери вже давно самі стали мішенню для окупаційної армії. Тому їхня фізична безпека має бути пріоритетом як для організацій, з якими вони працюють, так і для держави.
З початку 2015 року лише 33 волонтери, які зазнали поранень, отримали виплати як допомогу від держави. Від початку повномасштабного вторгнення таких випадків лише 7. Таку статистику озвучила юристка Центру демократії і верховенства права Наталя Повтарь під час експертної дискусії.
Народний депутат від фракції “Слуга народу” Олексій Устенко. Фото: Rada.gov.uaНині парламентарі до кінця року планують ухвалити законопроєкт №10040 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки волонтерської діяльності в умовах воєнного стану”. Його мета – звільнити від оподаткування благодійні фонди і громадські організації, які займаються страхуванням життя і здоров’я волонтерів.
Народний депутат від фракції “Слуга народу” Олексій Устенко вважає, що цей законопроєкт варто відразу голосувати за основу й до того ж удосконалити – надати можливість волонтерам отримувати компенсацію, зокрема і за житло. Йдеться, наприклад, про тих, хто займається евакуацією людей з прифронтових територій, особливо з місць, куди не доїжджає поліція чи соціальні служби.
“Я знаю наших полтавських волонтерів, які постійно їздять у найгарячіші точки. Починаючи від Авдіївки, коли вона була майже окупована, і до Мирнограда, Селидова, звідки волонтери вивозять дітей, дорослих, тварин в надзвичайно небезпечних умовах. Кожного разу, коли ти їдеш на таку евакуацію, ти розумієш, що твій бус може бути пошкоджений, і треба буде міняти шини, лобове скло, скоріш за все, він буде посічений осколками. Так відбувається майже кожна поїздка. Також це величезний ризик для життя”, – говорить депутат.
На його думку, страхування життя, здоров’я волонтерів, а також їхнього майна вкрай важливо. Саме тому несправедливо, коли людина платить податки фактично з тієї допомоги, яку їй дають, або коли вона в принципі не може отримати такої допомоги, вважає депутат.
На сьогоднішній день проєкти зі страхування волонтерів підтримують міжнародні донори. Це міжнародне фінансування, яке або зайде в Україну, або його не буде, говорить юристка Центру демократії і верховенства права Наталя Повтарь.
“Тобто тут йдеться про обопільну вигоду: не тільки про те, що будуть люди застраховані, але й про те, що ці гроші прийдуть в Україну. Бо, знову ж таки, ми говоримо про те, що практика страхування волонтерів зараз не поширена”, – переконана юристка.
Водночас голова правління благодійного об’єднання “Координаційний гуманітарний центр” Євген Коляда вважає, що страхування – це лише один із компонентів підтримки волонтерського руху. Інший компонент – це системна робота із залучення громадян до волонтерства з боку держави.
“На мою суб’єктивну думку, зараз в державі відсутня інституція, яка б системно підтримувала благодійний рух в Україні. Скажу, що питання у волонтерів абсолютно різні. Є питання щодо ветеранів, це до Міністерства ветеранів, питання щодо евакуації – до Міністерства з питань реінтеграції, питання щодо страхування – до Міністерства соціальної політики. Це моя позиція”, – каже Євген Коляда.
Коляда спільно з однодумцями збирається відкрити алею пам’яті волонтерів, які загинули під час виконання благодійних гуманітарних місій у Харківській області. Він планує посадити 20 магнолій і один дуб, щоб вшанувати пам’ять друзів.
Координаційний гуманітарний центр, працюючи у прифронтових областях, зокрема Харківській, Запорізькій і Дніпропетровській, з вересня 2023 року по травень 2024 року застрахував 2550 волонтерів з більш ніж 110 благодійних і громадських організацій. З того часу було приблизно 30 страхових випадків, які покрила страхова компанія. У тому числі один летальний випадок.
“Метою цього проєкту було покрити страховою виплатою нещасні випадки благодійників і військові ризики. Тобто всі військові ризики незалежно від лінії розмежування. Це обстріли, поранення, контузії, будь-що. Максимальна сума виплати складала 300 тисяч гривень внаслідок смерті або першої групи інвалідності. І також були нещасті випадки, якщо волонтер, умовно кажучи, підвернув або зламав ногу під час завантаження чи розвантаження гуманітарної допомоги”, – розповідає Євген Коляда.
Вартість страхового поліса складала 2199 гривень на рік для волонтера. Ці гроші активістам надали швейцарські громадські організації.
“Мені здається, якби офіс Мінфіну знаходився в Харкові, було б простіше адвокатувати те, про що ми зараз говоримо”, – додав Коляда.
Як залучити до волонтерства дітей та молодь
Одним з пріоритетних завдань, визначених у концепції із розвитку волонтерства в Україні, є створення умов залучення до цієї діяльності молоді, зокрема осіб віком до 14 років.
Помічник народного депутата України Романа Грищука Юрій Мироненко, спираючись на дослідження проєкту “Мріємо та діємо”, говорить, що 88% молоді вважають інструментом громадської участі волонтерські програми. За його словами, це найбільший відсоток людей, які розуміють, як взаємодіяти з державою, органами місцевого самоврядування через участь у громадському та політичному житті.
Помічник народного депутата України Романа Грищука Юрій Мироненко. Скриншот з експертної дискусії“Нещодавно я чув дві думки. Перша — про те, що молодіжний громадський сектор має згуртуватися виключно на виживанні, на національно-патріотичному вихованні, на підготовці до військової служби тощо. Друга думка – попри все, треба інвестувати в демократію, в громадську участь, в побудову ефективної демократичної держави. І от волонтерство з урахуванням цих результатів дослідження знаходиться на перетині. Бо воно допомагає одночасно і виживати, і при цьому будувати концепцію участі дітей, молоді і суспільства в прийнятті рішень”, – переконаний Юрій Мироненко.
На думку помічника народного депутата, зараз багато хто сприймає волонтерство винятково як інструмент виживання, зокрема донати і допомогу війську. Але він вважає, що волонтерство – це дуже важливий елемент участі дітей та молоді в суспільному житті. Це важливий елемент соціальної відповідальності та правильної культури в суспільстві, яка вже давно існує в країнах Європейського Союзу та США.
Зараз на рівні закону про волонтерську діяльність чітко закріплена норма, що волонтерська діяльність може проводитися з 14 років. Утім, на думку депутата, це обмеження не відповідає тим реаліям, які на сьогодні існують в нашому суспільстві.
“Саме тому ми, власне, ініціювали законопроєкт №11159 щодо сприяння розвитку волонтерства серед здобувачів освіти. Первинна його мета – це перш за все сформувати адекватну культуру волонтерства, яка вже, по суті, й так розвивається. Тобто в нас і так є волонтери серед неповнолітніх. Але була проблема з тим, що ці навички і компетенції, які волонтери здобувають, не визнаються в системі освіти. Тому ми прописали норму, що ті навички, які молодь здобула в процесі здійснення волонтерської діяльності, можуть бути визнані в системі формальної освіти і зараховані відповідно до діючого порядку про визнання результатів неформальної та формальної освіти”, – розповідає Юрій Мироненко.
Другий момент, за його словами, це норма щодо сприяння керівниками закладів освіти впровадженню волонтерської діяльності. Дана норма народилася в ході зустрічей з представниками Української волонтерської служби, які запустили проєкт – шкільний урок волонтерства. Він охопив, вважай, кожну шосту школу в Україні і є одним із наймасовіших проєктів з охоплення волонтерською освітою. Основним його посилом було інтегрувати волонтерство до комплексної державної освітньої політики.
І третє важливе питання, підкреслює помічник народного депутата, це правка про те, щоб передбачити можливість малолітнім особам від 6 років здійснювати волонтерську діяльність за згодою одного з батьків.
“Єдине, що така волонтерська діяльність має проводитись без шкоди для життя та здоров’я, без шкоди для навчання, ну і відповідно до тих волонтерських програм, які розробляються урядом. Наша мета в тому, щоб дійсно розвивати культуру волонтерства серед молоді, дітей, сприяти цьому розвитку через створення здорової екосистеми”, – додає Юрій Мироненко.
Радниця з питань політик та залучення програми “Мріємо та діємо” IREX Ukraine Марина Попатенко також навела результати згаданого дослідження про те, чи займались молоді люди коли-небудь волонтерством. Так, 94% опитаних віком від 16 до 35 років відповіли, що за останній рік найбільше жертвували гроші на військові цілі, дрони, транспортні засоби, амуніцію, реабілітацію поранених. 78% відповіли, що пожертвували кошти на допомогу для внутрішньо переміщених осіб, для тварин, сиріт та на медичну допомогу. 75% говорять про те, що підтримали петицію або електронну онлайн-петицію.
“Волонтерство вчить молоду людину бути суспільно активною, включатися в життя своєї громади. І саме це розвиває культуру, громадянське суспільство, активного громадянина”, – коментує Марина Попатенко.
Іноземні волонтери в Україні
В Україні протистояти ворогу також допомагають іноземні волонтери. Вони підтримують військо, долучаються до розмінування територій, відбудови зруйнованих помешкань тощо. Тож Україна має максимально сприяти тому, щоб їх в’їзд був безперешкодним і вони могли легко долучитися до волонтерства. Так вважає заступниця начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців і осіб без громадянства Державної міграційної служби України Ольга Валетенко. Посадовиця говорить, що найчастіше до них звертаються з проблемою оформлення довгострокових віз і продовженням строку перебування на території України.
“Ми запропонували внести зміни в наш профільний закон про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і передбачити хоча б на період воєнного стану певні спрощення для цієї категорії осіб. Ми запропонували скасувати вимогу оформлення довгострокової візи для іноземців, які прибувають в Україну для здійснення волонтерської діяльності. Якщо ми дозволимо всім громадянам, всім іноземцям прибувати в Україну для здійснення волонтерської діяльності і оформлювати посвідку без отримання візи, це значно спростить міграційні процедури”, – розповідає Ольга Валетенко.
Юридичний радник Центру прав людини ZMINA Данило Попков вважає, що сприятливість законодавства прямо впливає на кількість іноземних волонтерів в Україні.
“Здається, за останньою інформацією Державної міграційної служби, в Україні офіційно волонтерять близько 4000 іноземців. Це ті, які або отримали візу, або які мають посвідку постійного проживання. Можна припустити, що стільки ж волонтерів-іноземців перебувають тут за безвізовим режимом. Разом ми отримаємо близько восьми тисяч волонтерів-іноземців. Чи це багато для країни, яка бореться за своє існування, яка зараз інтегрується активно в європейський простір? На мою думку, це дуже мало, катастрофічно мало. Це число мало бути в десятки разів більше”, – зауважує юридичний радник ZMINA.
Юридичний радник Центру прав людини ZMINA Данило ПопковЧому ж так мало іноземців зараз волонтерять в Україні? Данило Попков пояснює, що іноземному волонтеру досить складно знайти актуальну інформацію про волонтерство в Україні: про можливості, законодавство, безпекові умови. Тому варто забезпечити, щоб вся ця інформація оперативно публікувалась, оновлювалась. Бажано, щоб була відповідальна за це людина в уряді і сервіс, який давав би відповіді на часті питання.
Також юрист звертає увагу на те, що в Україні немає програм фінансування для іноземних волонтерів, щоб вони приїжджали і не думали про те, за що їм жити.
“Навіть якщо не брати кошти державного бюджету, на сьогодні відсутні будь-які програми, які б допомагали залучати цих волонтерів. Навіть міжнародні фінанси для цього не залучаються, донорські кошти”, – пояснює Данило Попков.
Ще одне важливе питання – це міграційне законодавство, яке мало б бути спрощеним для іноземних волонтерів. Також варто говорити про податки й всю волонтерську інфраструктуру. На думку юриста, у цій сфері поступу немає вже третій рік поспіль.
Проте саме іноземні волонтери могли б значно посилити потенціал України у відбудові, розмінуванні, військових технологіях тощо.
“Ми зараз часто говоримо про демографічну кризу в Україні, про брак ресурсів, зокрема людських, для того, щоб ефективно протистояти ворогу. ZMINA зараз готує кілька звітів, які присвячені втратам громадянського суспільства під час війни. Іншими словами, про те, скільки людей, активістів, правозахисників, журналістів, активних громадян загинуло. І це число вже перевищило шість сотень. Це дуже суттєві втрати. І питання, хто стане на заміну цим людям, хто буде просувати зміни в нашому суспільстві, хто їх буде розробляти”, – говорить Данило Попков.
На думку генеральної директорки благодійного фонду “Спілка мертвих юристів”, адвокатки Надії Денисюк на сьогодні існує дві глобальні проблеми, з якими зіштовхуються іноземні волонтери: перша – складнощі з отриманням візи в Україну, друга – штучні бюрократичні ускладнення для організацій, які запрошують іноземців. Зокрема необхідність реєструватись в Національній сервісній службі.
“Об’єктивно, таке відчуття, що інші фонди не працюють, інші організації не працюють, а працюють нібито лише ті, хто на є сайті Національної сервісної служби. Проблематично внести всі дані у короткі строки. І другий момент – концептуальний. Що роблять іноземці в Україні? Вони на власні очі бачать те, що тут відбувається. Що роблять іноземці за кордоном? Вони говорять зі своїми сім’ями, друзями, родичами, сусідами про те, що відбувається в Україні. Чим більше ми будемо таких людей заохочувати приїжджати, чим більше ми будемо таким людям допомагати, їх направляти, куди рухатись, до кого звертатися, хто може допомогти, тим більше ми будемо цих людей заохочувати бути на нашому боці і продовжувати цю підтримку”, – переконана Надія Денисюк.
Крім того, юристка акцентує увагу на тому, що іноземці – це не просто ресурс і руки, які можуть щось робити, і кошти, які вони можуть привезти. Це наші союзники. Уряди демократичних країн прислухаються до свого населення, а якщо воно на власні очі бачитиме війну в Україні, згодом зможе відстояти інтереси нашої країни на своїй Батьківщині.
