“Чорний понеділок” у Польщі, або Про небезпеку патріархального мислення
23 і 24 жовтня в Польщі плануються масові протести проти можливого посилювання закону про аборти.
На початку жовтня майже 6 мільйонів жінок у Польщі взяли участь в акції “чорний понеділок” на знак протесту проти законопроекту про забору абортів. Такі ініціативи про заборону абортів, як в Польщі, по-справжньому непокоять. Тим більше, коли українські політики чи не щороку починають подібні розмови (законопроект Андрія Шкіля в 2013 році або законопроект трьох депутатів від ВО “Свободи” у 2013 році).
Польських жінок підтримали жінки з усього світу, які провели акції під польськими посольствами у різних країнах. А також чоловіки, які на знак солідарності у той понеділок вийшли на роботу, вдягнені в чорне. Акції відбулися в рамках кампанії “чорний протест”.
Чорний – бо жалоба за правами жінок. Масові акції протесту викликав законопроект, який передбачав повну заборону абортів, а також кримінальну відповідальність для жінок та лікарів, які проводитимуть операції. Законопроект подала громадська ініціатива, він успішно пройшов перше читання, але масові акції протесту перемогли – і друге читання законопроект уже не пройшов.
Перемога. Та чи надовго?
Жінки у Польщі упевнені, що спроби в той чи інший спосіб проштовхнути законопроекти, що заборонятимуть аборти, ще будуть. Причин чимало – сильний вплив католицької церкви на політичне і суспільне життя країни, патріархальне мислення людей при владі, нерозуміння ними прав і свобод жінок тощо.
Прихильники заборони оперують лише аргументом про “збереження зачатого життя”, натомість противники мають цілий набір аргументів – від прав жінок, охорони їх життя і здоров’я, поваги до їхніх рішень, до соціальних ефектів, які відчує суспільство в разі повної заборони абортів.
Щоб наочно побачити наслідки такої заборони, можна почитати книжку польської репортажистки Малгожати Реймер про Румунію “Бухарест: пил і кров” (український переклад побачив світ минулого року у видавництві “Темпора”). У своєму тексті “Колиски і труни” авторка наводить спогади жінок, які пережили 23 роки дії закону про заборону контрацепції та абортів у Румунії, яку ініціював у 1966 році Ніколае Чаушеску. Жінки розповідають про підпільні аборти, переривання вагітності вдома – на кухонних столах і тапчанах у вітальнях, про те, як в лікарнях жінкам з ускладненнями після нелегального аборту допомогу не надавали аж поки вони не скажуть ім’я лікаря, що робив аборт. Про те, як уже в тюрмах до таких лікарів тюремщики приводили своїх дружин на аборти, які робилися просто в камері.
А ще авторка записала людей, народжених під час дії цього декрету, про тих, кого батьки не хотіли і не любили, про їхнє дитинство і життя зараз, про ціле покоління небажаних дітей, яким не знайшлося місця ні в родині, ні в державі…
Польські жінки розповідають, чому важливо, що “чорний протест” цього разу переміг, та які сценарії із забороною абортів можливі в подальшому.
“НЕ МОЖНА НА РІВНІ ЗАКОНІВ ВИМАГАТИ ВІД КОГОСЬ ГЕРОЇЗМУ”
Наталя Кертичак (Natalia Kertyczak), 32 роки, працює в неурядовій організації:
– Повна заборона на аборт призвела б до того, що жінки в Польщі не мали б доступу до повноцінної медичної допомоги під час вагітності. Лікарі, побоюючись кримінальної відповідальності, не приймали би на лікування жінок, які захворіли під час вагітності (наприклад, раком), якщо лікування потенційно може поставити під загрозу вагітність. У подібній ситуації, наприклад, опинилися б і жінки із позаматковою вагітністю. Хоча законопроект говорив про відсутність відповідальності за переривання вагітності в разі безпосередньої загрози життю жінки, все дійсно залежатиме від того, як такий стан буде витлумачено. При цьому і зараз, з меншими законодавчими обмеженнями, тема абортів в Польщі є вкрай заідеологізованою, і помітною є тенденція серед лікарів – “як би не ризикувати” і приймати рішення безпечні для лікаря, а не для здоров’я жінки.
Не менш тривожними є й інші положення закону, які забороняють переривання вагітності в разі зґвалтування чи серйозних дефектів плоду. Я думаю, що бувають ситуації, коли ніхто не може забрати право жінки на вибір. Навіть якщо ми керуємося релігійними мотивами, вибір, який робить жінка в такій ситуації, повинен бути результатом особистих рішень і поглядів. Ви не можете на рівні законів вимагати від когось героїзму, тим більше, що в польських реаліях жінка після народження небажаної або важкохворої дитини позбавлена будь-якої державної підтримки.
Польща на даний момент, принаймні, є державою світською, тому не може нав’язувати всім громадянам правила християнської моралі. Така зміна в законодавстві може означати тільки те, що жінки, які вирішили зробити аборт і не можуть дозволити собі виїхати за кордон, будуть робити його в умовах, що загрожують їх життю та здоров’ю – в підпіллі. Приклади інших країн, які застосовують більш суворі правила щодо абортів, ніж в даний час Польща, показує, що жінка, яка наважується на аборт, не відмовиться від свого рішення, і це призведе лише до того, що її життя і здоров’я опиняться під загрозою.
Законопроект був поданий в якості громадської ініціативи, підготовлений організацією OrdoIuris. На веб-сайті організації можна знайти сам проект і його обґрунтування. І читання цих двох документів викликає величезне занепокоєння, головним чином тому, що обидва демонструють відсутність поваги до волі, здоров’я і життя жінки на противагу позиції “охорони зачатого життя”. Як справедливо зазначають противники закону, польський закон не змусить батька дитини, яка вже народилася, в разі хвороби, віддати їй, наприклад, нирки, в результаті чого нашкодити собі. У той же час автори проекту не соромляться змушувати матерів поки ще не народжених дітей до такого кроку – шкодити собі.
Тому цей протест був важливий для мене – через усі вищевказані причини. Крім того, важливо, скільки жінок (і чоловіків) об’єднуються навколо цього протесту. Лінія поділу між двома статями в цій темі не працює, тому що незалежно від статі є люди, для яких неприпустимо легковажити життям і здоров’ям жінок, а є ті, хто сприймає “захист життя” тільки через життя ненароджених дітей (часто послуговуючись мовою ідеології, посилаючись на помилкові образи солодких карапузів, яких потрібно оточити турботою і любов’ю в ситуації, коли мова йде, наприклад, про фатальні дефекти плоду, який не має жодних шансів на виживання, навіть якщо вагітність доношена).
“ВАРТО ПРИЙНЯТИ, ЩО ЖІНКИ РОЗУМНІ І ЇМ МОЖНА ДОВІРЯТИ”
Катаржина Батко-Толуч (Katarzyna Batko-Tołuć), 42 років, працює в неурядовій організації, соціологиня:
– Я думаю, що на даний момент цей законопроект не буде прийнято, що не буде повної заборони абортів, але може статися щось інше. Нині правляча партія “Закон і справедливість” посилить закон про аборти таким чином, щоб заборонити переривання вагітності у випадках серйозного пошкодження плоду.
Є два сценарії, що буде далі.
Перший – багато жінок припинять протест визнанням того, що насправді вони не є прихильницями євгеніки, як цей протест зараз називає велика частина суспільства в ЗМІ та в публічних дебатах. Також цій дискусії сприяє атмосфера, яка наростає вже впродовж 20 років, коли тема абортів у Польщі стала табу.
Але є ще другий варіант, що дискусія, яка тепер розгорнулася, спонукає до рефлексій над роллю церкви та щодо становища жінок у суспільстві, згодом змінить саме сприйняття аборту. А потім – зміниться влада і для нового уряду змінити цей закон виявиться одним з найважливіших завдань для виконання, яким для партії “Закон і Справедливість” було відновлення гідності бідних. Нові переможці увійдуть до парламенту з гаслами відновлення гідності жінок. Але цей сценарій навряд чи буде втілений у життя в короткостроковій перспективі, хоча може бути, що нас ще здивують. Дебати набирають масштабів, а жіноче середовище має великий досвід в самоорганізації.
Той факт, що дуже часто чоловіки авторитарно говорять про жінок, психологічно підштовхує багатьох з них до інших жінок. Почуття солідарності дуже зворушливе. Маємо час змін, коли багато старих переконань похитнуться.
Те, що маємо сьогодні, – це поєднаний результат того, що у Сеймі є політична сила, яка може прийняти зміни, що церква її підтримує, тобто також має вплив на те, що відбувається. Середовища про-лайф завжди подавали такі проекти, а зараз просто існують політичні умови для того, щоб їх надії збулися.
Говориться, що для партії “Закон і справедливість” такий законопроект невигідний, але так само ймовірною є версія, що було декілька сценаріїв. За одним з них – для випробування подається рестриктивний законопроект від громадськості, а якщо він викликає спротив, тоді правляча партія легко від нього відмовиться і приймає дещо лагідніший варіант. Далі, натомість, будуть шукати наступних можливостей. Цю версію може підтверджувати те, що публічні ЗМІ вперто підкреслюють, що проект подавався громадськістю, також що ЗМІ вже пишуть про нову “компромісну” пропозицію “Закону і справедливості”.
Тема репродуктивних прав жінок фактично була табу останніх двадцять років. Але, коли закон з 1993 року входив у життя, молоді жінки відчували величезний страх. І від того треба почати. Потім ми всі звикли, а зараз цей страх повернувся. За цією новою пропозицією закону, жінка стає людиною підозрілою, яка потребує нагляду оточення, яка повинна нести відповідальність за те, що невідповідно про себе піклувалася, що привело до викидня, а лікар може пробувати виконувати мінімальні дії, лише щоб уникнути перекидання на нього відповідальності за можливий викидень. Це залишає жінку самотньою та позбавленою підтримки. І це реальний сценарій, хоч багато хто думає, що так не буде. Тому жінки не повинні зараз здаватися. І це також пояснює мою позицію.
Варто прийняти, що жінки розумні і їм можна довіряти. Тому що жінка та лікар найбільше знають про індивідуальну ситуацію. Тому що жінка повинна відчувати себе в безпеці і під захистом держави, а лікар повинен мати всі умови для того, щоб лікувати. В дискусіях про жінок можна побачити дуже багато патерналізму, зверхності, до них ставляться як до безвідповідальних та аморальних. Польська держава є незалежною від церкви і не повинна приймати її точки зору на те, як жінка має себе поводити і за що має нести відповідальність.
Те, що трапилося в Польщі, – це результат діяльності впливового церковного лобі, залякування і свого роду відсутності впевненості у своїх правах. На політику однозначно церква має вплив. Питання, чи з’явилася також нова енергія, яка поміняє розвиток подій.
Чому важливим є протест? Тому що, перш за все, йдеться зараз про гідність жінки – це те, що об’єднує. Спосіб, в який висловлюються церковні ієрархи, політики, багато чоловіків, а також усвідомлення того, з чим може зіткнутися у суспільстві жінка або її дочки, коли завагітніють, – все це призводить до того, що жінки бачать своє приниження. Це дуже сильно діє на емоції.
“ЦЕ СВІДЧИТЬ ПРО ТЕ, ЩО НИНІШНЯ ВЛАДА Є ПАТРІАРХАЛЬНОЮ І ЗВЕРХНЬО СТАВИТЬСЯ ДО ЖІНОК”
Агнешка Радтке (Agnieszka Radtke), 31 рік, редакторка, фрілансерка:
Повна заборона абортів призведе до:
– того, що жінки будуть змушені народжувати дітей, зачатих в результаті зґвалтування.Таким чином, їхня психологічна травма буде ще більшою, як більшим буде і біль – психологічний і фізичний.
– того, що жінки, в яких стався викидень (природне переривання вагітності), зможуть потрапити до в’язниці, бо їх підозрюватимуть у спробі зробити незаконний аборт;
– того, що лікарі не захочуть проводити пренатальні тести, бо якщо вони зможуть довести, що плід пошкоджений або хворий і жінка вирішить зробити незаконний аборт, лікаря зможуть притягнути до відповідальності;
– того, що жінки, старші 35 років, не зможуть самостійно ухвалювати рішення щодо народження дитини, тому що вони не зможуть зробити пренатальні тести, а в цьому віці значно підвищується ризик виникнення дефектів і генетичних порушень у плоду;
– того, що народиться більше хворих дітей і дітей з порушеннями, чиє життя може коштувати величезних страждань – їх і батьків;
– того, що лікарі будуть більше цінувати життя плода, ніж життя та здоров’я матері, а отже, ризики, пов’язані з вагітністю, дійсно зростуть, і жінки боятимуться, що в разі загрози їхньому здоров’ю не зможуть прийняти рішення про переривання вагітності, щоб захистити себе.
– того, що лікарі боятимуться проводити медичні процедури, які могли б вилікувати хворий плід в утробі матері, але які несуть в собі ризик викидня, тому що їм можуть бути пред’явлені звинувачення у допологовому вбивстві. Таким чином умиратимуть або народжуватимуться хворими ті діти, яких можна було б вилікувати ще в утробі матері.
Таким чином, соціальний ефект від повної заборони абортів буде проявлятися у зростанні страху вагітності, майбутні матері почуватимуться незахищеними і не відчуватимуть себе у безпеці, що, в свою чергу, може призвести до еміграції жінок в країну, яка здається їм більш безпечною у цьому плані. Тобто, з одного боку, понизилась би народжуваність здорових громадян, а з іншого боку, – збільшилась би кількість дітей з інвалідністю. Лікарі, замість того, щоб допомогти жінкам і їх ще ненародженим дітям, боялися б звинувачення в наданні допомоги у вбивстві – а отже впала б і суспільної довіри до лікарів. Також суспільство зіткнулося б і з психологічними проблемами – через необхідність жінкам народжувати небажаних (в результаті зґвалтування), невиліковно хворих дітей.
Я думаю, що ініціатива громадян (бо в цьому випадку проект був поданий в Сейм громадськістю) стала результатом загальної тенденції до обмеження громадянських свобод, посилення законів і намагання держави контролювати кожен аспект життя своїх громадян. Нинішній уряд залишається в явних і дуже міцних відносинах з Католицькою Церквою, і голос єпископів, як видається, є для нього найбільш важливим. Зараз єпископи вийшли на перший план у консервативному і радикальному середовищі. Вони вважають, що мають монополію на істину, моральність, нормальність, і ці їхні голоси публікуються в засобах масової інформації і є досить потужними.
Я вважаю такі законопроекти прямою загрозою моїй гідності, здоров’ю та автономії. Такими, що позбавляють мене права голосу у питаннях дуже інтимних і особистих, які нікого, крім мене (і, можливо, мого лікаря), не стосуються. Я вважаю, що цей законопроект є нападом на особисту свободу всіх польських жінок.
Така ініціатива демонструє, що держава прагне посилити контроль над громадянами, не довіряє їм і не ставиться до них з повагою. Крім того, громадянам дозволяється лише один спосіб мислення і сприйняття реальності, узгоджений з позицією католицької церкви, а всіх інших наче не існує.
Зрештою, це свідчить про те, що нинішня влада є патріархальною і зверхньо ставиться до жінок, яких позбавляє права самим вирішувати і думати самостійно. Оскільки цей проект підриває ці права, то він є дискримінацією по відношенню до жінок як до відповідальних людей із самостійним мисленням.
На щастя, мене оточують чоловіки, які підтримують цю акцію протесту разом з нами, тому що вони знають, що повна заборона на аборт є великою небезпекою для людей, яких вони люблять: їх партнерок, дружин, матерів, дочок, сестер та подруг.
“ТАКА ТЕНДЕНЦІЯ ДОВОДИТЬ, ЩО ДЕРЖАВА НЕ РАХУЄТЬСЯ ЗІ СВОЇМИ ГРОМАДЯНАМИ”
Єва Блажейовська (Ewa Błażejowska), 46 років, бухгалтерка:
– Повна заборона на аборт призведе до розквіту нелегальних абортів і пов’язаних з ними видів діяльності, які представлятимуть загрозу для життя і здоров’я жінок. Але перш за все, призведе до обмеження доступу до передпологових тестів, і, отже, до неможливості зберегти життя і здоров’я дитини на ранніх стадіях розвитку.
Це знизить довіру до лікарів, які роблять допологову діагностику, котрі через страх можливих наслідків матимуть сумніви, чи інформувати пацієнтку про фактичний стан її вагітності. Таким чином, можливе уповільнення розвитку медицини в області пренатальної діагностики, так як існує ризик того, що жінок просто не будуть на неї направляти…
Ініціатори цього законопроекту видаються мені людьми глибоко релігійними, але у фанатичний спосіб, натомість вони не мислять раціонально. Вони зосередилися саме на забороні абортів, для них це – сама суть, натомість в жоден спосіб ці люди не намагаються впливати на уряд, щоб той працював над забезпеченням гідних умов життя тим родинам, які приймають – часто героїчне – рішення народити хвору дитину, але не мають коштів для її реабілітації, на медикаменти і загалом адекватних соціальних умов для життя цієї дитини.
Особисто я, як і більшість людей, я впевнена, проти абортів “на вимогу”, але я думаю, що це питання совісті кожної з жінок, і ніхто не має права приймати рішення від імені іншої особи. Жінки як істоти мислячі повинні мати вибір, самостійно вони можуть зробити правильний вибір і краще знають, що добре саме для них.
Тому для мене дуже важливим є протест, бо пасивне спостереження громадян лише переконує владу, що суспільство погоджується на зміни в цьому питанні. Така тенденція є небезпечною і доводить, що держава не рахується зі своїми громадянами, а ідея покарання жінок, що зробили аборт, в’язницею – взагалі шокує.
