“Азовсталь”: як врятувати полонених від катувань
Вихід українських захисників “Азовсталі” почався ввечері 16 травня. За добу перетворений на фортецю металургійний комбінат залишили сотні воїнів, які тримали оборону майже три місяці. Та статус бійців, здається, наразі не визначений. Українська влада називає це евакуацією заради збереження життів, а російська – здачею в полон.
Однак правозахисники Східноукраїнського центру громадських ініціатив вбачають в цій невизначеності великі ризики.
У цій публікації вони наводять приклади катувань бійців добровольчих батальйонів, задокументовані на Сході України після 2014 року, а також пропонують дії та заходи, які допоможуть вберегти захисників “Азовсталі” від катувань.
Фото: APШанси вижити в обмін не невизначеність
Багато українських та зарубіжних ЗМІ називають це “евакуацією”. Українська влада називає “гуманітарною операцією з порятунку” захисників Маріуполя. Дійсно, шанси вижити у воїнів зросли після того, як вони залишили “Азовсталь”.
Після майже трьох місяців облоги серед бійців багато поранених, вони переживали нестачу води і провіанту, найнеобхідніших медикаментів і медичного обладнання. Тим часом окупанти застосовували все більш важкі типи озброєнь, крім обстрілів зі ствольної та реактивної артилерії з суші та моря, була задіяна авіація з півтонними фугасними бомбами, а також ракетні обстріли.
Командир полку “Азов” Денис Прокопенко заявив, що захисники Маріуполя виконали поставлене завдання і він хоче зберегти життя своїм людям. Невдовзі почався вихід бійців на контрольовану окупаційними військами територію. Та якою буде подальша доля цих воїнів?
Без суду і слідства оголошені “воєнними злочинцями”
Польовий командир незаконного збройного формування “Восток” Олександр Ходаковський, як свідчать публікації на його телеграм-каналі, налаштований на обмін захисників “Азовсталі” на полонених росіян. За це йому дорікає інший колишній бойовик Ігор Гіркін (Стрєлков): мовляв, повернення українських військових на контрольовану урядом територію було б “ганебним договорняком”.
У російській Держдумі зі свого боку вимагають заборонити обмін “воєнних злочинців із націоналістичного полку “Азов”. Підготувати протокольне доручення про заборону розпорядився голова Держдуми В’ячеслав Володін. Він заявив, що “нацистські злочинці не повинні підлягати обміну” і обіцяє зробити все, щоб “вони постали перед судом”. Тобто без жодного суду військових уже називають “злочинцями”.
Як по нотах партію підхопив Слідчий комітет РФ: “Слідчі СК Росії в межах розслідування кримінальних справ про злочини українського режиму проти мирного населення Донбасу допитають бойовиків, які перебували на комбінаті “Азовсталь” у Маріуполі”.
Водночас напередодні виходу захисників з “Азовсталі” російські окупанти вже розпочали масову фальсифікацію свідчень про “злочини українських військових”. Адже, за інформацією радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, щоб отримати від окупантів компенсацію за зруйноване житло у 500 тис. рублів (еквівалент 6 тис. доларів) або за загиблого члена родини – у 3 млн рублів (еквівалент 33 тис. доларів), маріупольці мусять написати, що це зробили українські військові.
Та сфальшовані звинувачення окупантів і неправосудний суд РФ – не єдине, що загрожує захисникам Маріуполя, які наразі опинилися в полоні. Йдеться про тортури та катування, яким піддаються українські полонені, а надто бійці добровольчих батальйонів і Національної гвардії протягом війни, від самого 2014 року.
Пам’ятаймо про закатованих добровольців
Серед захисників “Азовсталі” велика кількість бійців полку “Азов”, Нацгвардії та ТрО. У 2014-му “Азов” був створений як добровольчий батальйон, тероборона – теж добровольці. Для таких формувань замість усталеного з 2014 року слова “добробат” російська пропаганда вигадала слово “нацбат”. Тобто ці воїни відчайдушно б’ються не тому нібито, що вони добровольці, а тому, що “нацисти”. Так само тлумачила пропаганда РФ і слово “Нацгвардія”.
Від початку війни у 2014-му Східноукраїнський центр громадських ініціатив документує порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права на Сході України. Серед сотень інтерв’ю постраждалих і свідків, військових і цивільних – безліч підтверджень особливої ненависті представників окупаційних сил до українських добровольців. Наведемо лише окремі свідчення минулих років.
“К бойцам добровольческих батальонов, в отличие от военнослужащих ВСУ, относились с особой жестокостью”, – розповідає колишній полонений в інтерв’ю С-50.
“А нас вважали “карателями” і не віддавали [на обмін] та жорстоко відносились. Казали нам, що ми найманці”, – каже колишній полонений з добровольчого бальйону (інтерв’ю с-06).
“…Потім до мене: “Давай, п***р, вибирай – яйця, серце чи вухо, що тобі одрізать?” Вибор нєвєлік. А мені ще вухо осколком розбило. Ну, кажу: “Вухо”. Відрізав і все”, – згадує колишній полонений доброволець (інтерв’ю с-196).
“…вирішив перевірити, чи відчуваю я все ще біль і вистрілив в мене 4 рази: в ногу, сідницю, спину, поперек, також хотів відстрелити мошонку, але промазав”, – йдеться в свідченнях іншого бійця одного з добровольчих батальйонів (інтерв’ю С_241).
“…як його поймали, …, як його іздівались, но потом… врач сказав, що його закатували, він мертвий… Мозг вирізали і … лєнта жовто-синя запхана… в желудок”, – йдеться в інтерв’ю с_287.
Є й свіжі приклади страт полонених захисників “Азовсталі”. Так, 20 квітня бойовики показали відео пропагандистське про гарантії життя і дотримання прав українських військових, які здадуться в полон. Але невдовзі мати бійця, якого показали у відео, отримала фото мертвого сина і його тіло з простріленою потилицею.
Можливі заперечення про “самоуправство” контрольованих Росією угруповань “ЛНР” та “ДНР” і нібито більш гуманний підхід з боку офіційних органів РФ викликають великий сумнів. Тим більше з огляду на “традиції” тортур у Ростовському ГУФСІН, якому наразі передали полонених, за деякими повідомленнями.
Саме тому ми вважаємо необхідним доступ представників міжнародних гуманітарних та правозахисних організацій до місць утримання військових з “Азовсталі”.
Що можна зробити для захисників “Азовсталі”
За інформацією російського Міністерства оборони на ранок 18 травня з “Азовсталі” вийшли і потрапили в полон 959 українських військових . За повідомленням польового командира НЗФ “Восток” Олександра Ходаковського, до вечора цього ж дня вийшли ще 785 бійців.
Президент Володимир Зеленський підкреслює, що робота зі звільнення захисників “Азовсталі” продовжується, вона “потребує делікатності та часу”. Вочевидь, була непублічна домовленість, що цих людей РФ напряму передасть Україні в обмін на полонених росіян.
Та для обміну полоненими необхідна згода РФ, воля її політичного керівництва. А країна-агресор у цьому не зацікавлена: Кремль, як ми бачимо, з пропагандистською метою заходився фабрикувати “кримінальні справи” за звинуваченнями у “воєнних злочинах”.
Тому тут має бути один вихід – наполягати на виконанні домовленостей про обмін.
Водночас необхідно застосувати всі можливі механізми, аби убезпечити бійців від тортур та катувань. Для цього необхідно залучити міжнародні гуманітарні й правозахисні організації, лідерів думок. А також створити дипломатичний тиск на РФ, щоб у Кремлі та в місцях несвободи відчували: увага світу прикута до стану здоров’я захисників “Азовсталі”.
Стурбованість можливим застосуванням тортур до полонених захисників “Азовсталі” вже висловила, міжнародна організація Amnesty International.
Російським посадовцям варто пам’ятати, що тортури заборонені міжнародним гуманітарним правом, законодавство щодо катувань включає великий корпус документів. Росія як держава зобов’язана дотримувати права затриманих і, зокрема, не допускати випадків тортур. У разі порушення цих норм міжнародного законодавства винні можуть бути притягнуті до відповідальності. Про це варто пам’ятати посадовцям держави-агресора.
Олексій Ірпінський, Ганна Куровська, Олександр Бєлокобильський, Східноукраїнський центр громадських ініціатив
Фото обкладинки: Дмитро Козацький
