“Плюс / мінус Луганськ”. Гогольфест постфактум

…Чорнота, безвихідь, злість. Істеричний сміх, пошук смислів і розпач. І біль, біль, біль… Тільки такі слова я можу підібрати до творчих робіт виставки “Плюс/мінус Луганськ”. Підсилює тривогу закинутий, брудний завод на Видубичах, де в одному із колишніх цехів (а нині – павільйоні міжнародного фестивалю сучасного мистецтва “Гогольфест”) розмістилася виставка.

У війні немає нічого прекрасного – сучасні митці і мисткині Луганщини, як і десятки тисяч інших “земляків”, вимушені через війну не просто шукати свій новий дім деінде, а й стверджуватися, розвіювати неприязнь щодо них, переселенців… Художники виставки не кажуть, що всі люди – святі. Але вони закликають до того, що всі – люди. 

“Цей рік показав нам багато чого. Зокрема, що навіть одне, мінімальне зусилля здатне творити дива, а разом ми можемо зробити дуже багато. Ми закликаємо вас допомогти людям відчути себе вдома, де б вони не перебували, відчути, що в них є друзі, подруги і підтримка…“

Таке звернення організаторів та організаторок виставки “Плюс/мінус Луганськ” .

У виставці представлені роботи Сергія Ліховида, Микити Акопова, Надін Хазан, Олександра Чепелева, ZUK 13, Ярослава Шабаліна та В’ячеслава Бондаренка.

Виставка організована за підтримки громадської ініціативи допомоги вимушеним переселенцям “Дім Друзів” та Проекту “Без Кордонів” ГО “Центр Соціальна Дія”, а також громадської ініціативи “Восток SOS” та центра аудіовізуальних мистецтв Луганда Хаус .

За офіційною статистикою Агентства ООН у справах біженців в Україні, на даний момент кількість вимушених переселенців та переселенок становить близько 260 тисяч осіб – це стосується тільки тих, хто виїхав зі Сходу та Криму до інших регіонів України та пройшов реєстрацію в органах влади. Реальні ж цифри мають бути набагато більшими, переконані організатори.

Фото Ірини Виртосу