Російський “Меморіал” визнав Бессарабова та Дудку політв’язнями

Правозахисний центр “Меморіал” визнав кримчан Олексія Бессарабова і Володимира Дудку політичними в’язнями.

Про це повідомляє сам центр на своїй сторінці.

“Ми вважаємо, що чоловіки переслідувалися за ознаками належності до певної професії (офіцери Військово-Морських сил України у відставці), а також наявності стійкого зв’язку з Україною. Окрім цього, переслідування ґрунтується на тортурах і фальсифікації доказів за відсутності самої події злочину, з порушенням права на захист і справедливий судовий розгляд”, – переконані російські правозахисники. 

Правозахисний центр нагадує, що журналіст Олексій Бессарабов та інженер МНС Росії Володимир Дудка – мешканці Севастополя та колишні офіцери Військово-Морських сил України, які пішли у відставку за кілька років до тимчасової окупації півострова. 

9 листопада 2016 року їх затримали співробітники ФСБ, звинувативши обох у підготуванні диверсій у Севастополі за завданням України. 

4 квітня 2019 року так званий “Севастопольський міський суд” засудив їх до 14 років колонії суворого режиму. Також він оштрафував Бессарабова та Дудку на 300 тисяч та 350 тисяч рублів.

Російські силовики інкримінували чоловікам порушення ч. 1 ст. 30, п. “а” ч. 2 ст. 281 Кримінального кодексу РФ (“Підготовка до диверсії в складі організованої групи”) та ч. 3. ст. 222.1 КК РФ (“Незаконне зберігання саморобних вибухових пристроїв у складі організованої групи”).

За версією ФСБ, Бессарабов та Дудка готувалися під керівництвом військової розвідки України підірвати об’єкти передання радіотелевізійних сигналів і склади пального Чорноморського флоту РФ у Севастополі.

“Меморіал” назвав причини, чому вважає громадян України політв’язнями. Він звертає увагу на те, що понад тиждень після затримання обвинувачених переховували від рідних та адвокатів. Згодом чоловіки детально розповіли, що в цей час співробітники ФСБ катували їх електричним струмом і змусили на камеру дати свідчення.

Правозахисний центр вважає, що ФСБ використовує фальсифікацію кримінальних справ у межах тривалої кампанії, яка на меті створити образ ворога з України та її громадян. Так, до прикладу, російські центральні телеканали використали нарізку “відеозізнання” як доказ злочинів “київської хунти”.

Російські правозахисники зауважують, що ФСБ доводилося відмовлятися від звинувачень у багатьох подібних кримських справах, у яких також фігурували такі відеозвернення. Як приклад вони наводять кейси Володимира Присича та Редвана Сулейманова. А отже, ці відеозаписи не можна розглядати як підтвердження провини засуджених громадян України.

“Меморіал” також наголошує, що ФСБ не надала вагомих доказів злочину. Так, наприклад, у “знайдених” у схованці вибухових пристроях немає біологічних слідів обвинувачених.

Незважаючи на те що за громадянами України вели зовнішнє спостереження з відеозаписом, а телефони прослуховували, їх так і не змогли “взяти на місці злочину”. У справі немає ані відео-, ані аудіозаписів, які хоча б непрямо свідчили про підготування диверсій.

ФСБ наводить як доказ інкримінованого злочину листування в месенджері “Viber”, проте в “Меморіалі” вважають, що воно сфабриковане, а спеціальні телефони, за якими його нібито вели, підкинуто.

“Ми вважаємо, що справу Дудки й Бессарабова російська влада сфабрикувала в пропагандистських цілях у межах тривалої кампанії створення образу ворога з України і її громадян”, – наголошують російські правозахисники й закликають до негайного звільнення політв’язнів.