Страх в ціні, або Квоти на біженців

15 вересня Угорщина закрила кордони під тиском Європейського Союзу. Тепер кожного порушника кордону можуть кинути за ґрати або відправити “додому”. Угорський уряд оголосив про надзвичайний стан у двох прикордонних містах, відправив на кордон із Сербією солдатів, дозволив взяти зброю в руки, повідомляє “Радіо Свобода“.

Раніше, за ініціативою Німеччини, йшлося про квоти: скільки відсотків мігрантів може прийняти кожна європейська країна. Польщі, зокрема, “нарахували” 6,5%. Однак ця математична модель не мала успіху.

…Дві європейські столиці. Будапешт, через який пройшли кілька тисяч біженців із Сирії, Афганістану, Іраку та інших країн. І Варшава, де питання біженців піднімається лише на політичному рівні і в публічних дискусіях у ЗМІ.

Будапешт, де волонтери організували табір допомоги: їжа, одяг, перша медична допомога, інформування про безпеку, про країни-пункти призначення. І Варшава, де сильні протестні настрої проти біженців.

Угорці, які співіснують з “іншими”, і намагаються знайти спільну мову. І поляки, яким не довелося зіткнутися безпосередньо з міґрантами, але страх навіть від самої думки про це – великий.

Я запитала, що про “міґрантську кризу”, як її ще називають, думають поляки, у Єжи Хащінськи (Jerzy Haszczyński), завідувача міжнародним відділом газети “Жеч Посполита” (“Rzeczpospolita”).

“Ставлення молодих поляків до міґрантів таке, бо в Польщі немає роботи. Все вже зайнято. І зараз для міґрації дуже поганий період.

Через Угорщину йде дуже сильний потік людей. Звичайно, нам складно з ними порівнювати, бо в Польщі таких проблем немає. Якби до Польщі приїхало півмільйона людей, швидше за все, ми б реагували так само.

Є страх перед міґрантами – це люди іншої цивілізації, культури, ЗМІ постійно говорять про так звану ісламську державу. У цій атмосфері дуже складно приймати арабів без будь-яких умов. Я говорю про ті настрої, які існують в Польщі. Зокрема, тому що немає роботи, а також через теракти в Європі.

Німеччина говорила, що їм потрібні імміґранти, бо там щороку звільняються робочі місця – близько 500 тисяч. Але вони не задавалися питаннями, чи хороші ці місця для біженців із Сирії, чи володіють вони цими професіями?

Я не кажу, чи дійсно це правда, я передаю, що люди думають.

Тільки сходознавці можуть знати, яка різниця між сунітами, шиїтами, іншими напрямками в ісламі. Але люди дивляться телевізор, і бачать, що вбивають “якісь джихадисти”, а потім дуже схожі люди їдуть в Європу. Просто така асоціація. Добре це чи ні, але так є.

Німці погано зробили, коли дозволили відкрити кордони для біженців. Ми тісно пов’язані з Німеччиною, і сподіваємося, що критика Польщі з їхнього боку буде не така велика. І ми сподіваємося, що ми знайдемо компроміс.

Що для Польщі означає компроміс? Не лише те, яку кількість біженців ми готові прийняти – п’ять чи двадцять тисяч. Повторюся, я зараз озвучую думки багатьох звичайних поляків. Так от, фізично Польща готова взяти 20 тисяч міґрантів. Але Німеччина хотіла ввести автоматичний механізм – впровадити так звані квоти. Так, цифра Польщі – це 6,5% біженців. Але вже зараз видно, що даний механізм не спрацював.

Німеччина сама вже не може впоратися з біженцями, і союзників в цьому питанні навряд чи знайде“.

…Пару днів тому я повернулася з Будапешта. І я бачила так званих “терористів” – втомлених, але з надією в очах. Вокзал “Келети” в угорській столиці ще кілька днів тому являв собою місце, де віра в добро відроджується і прийняття різноманітності – не порожній звук. Тут молоді люди прагнули якнайшвидше перетнути кордон, взявши з собою скромні пожитки. Смагляві дітки з великими очима, не звертаючи уваги на втомлених батьків, посміхалися, пускали мильні бульбашки, трохи старші хлопці грали у футбол, малювали яскравими фарбами…

Звичайно, перед європейськими державами величезний виклик – розробити програми по залученню біженців у місцеву спільноту. Немає ілюзій, що це просто і дешево. Але найбільша проблема в розумінні – це страх перед “іншими”. В угорців, які допомагали мігрантам, приносили свій одяг, готували їжу, організовували транспортне сполучення з Австрією і Німеччиною, я не помічала цього страху в очах.

У різних ЗМІ, і польських в тому числі, де великими літерами передруковують гучні заяви політиків і урядів різних держав, де публікують фотографії “навали” біженців – цей страх зростає.

Як зараз будуть розвиватися події – важко уявити. Але точно зрозуміло: люди не перестануть бігти від війни. Незважаючи на закриті кордони.

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини