Розірвати коло безкарності: навіщо правозахисники відправили в Гаагу звіт про злочини в Криму
У листопаді українські та міжнародні правозахисники надіслали до Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі звіт з описами доказів міжнародних злочинів в окупованому Криму. Автори подання хочуть спонукати суд почати розслідування.
Вони нагадують, що військові сили Росії спільно з воєнізованими формуваннями вторглися на Кримський півострів, територію суверенної держави. Тим самим вони порушили статут ООН, що забороняє використання воєнної сили.
Оскільки спільна стаття 2 чотирьох Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року кваліфікує будь-яку окупацію однієї держави іншою державою як міжнародний збройний конфлікт, то держава-окупант повинна враховувати на окупованій території вимоги міжнародного гуманітарного права, насамперед дотримуватися прав та свобод людини.
У звіті наголошено, що окупація триває незалежно від “референдуму” 16 березня 2014 року про статус півострова та подальшої анексії. Тому що такі акти відповідно до українського та міжнародного законодавства є незаконними. А отже, найсерйозніші злочини з моменту вторгнення можуть автоматично ставати воєнними злочинами та злочинам проти людяності, які описані в ст. 8 Римського статуту МКС.
Офіс прокурора суду в Гаазі розпочне розслідувати міжнародні злочини, якщо переконається, чи дійсно вони сталися і чи масовою або систематичною була атака на цивільне населення відповідно до політики держави-окупанта або воєнізованих формувань на півострові. Це, власне, й доводять правозахисники у своєму поданні.
За словами координаторки польових місій правозахисної організації “Міжнародне партнерство за права людини” (IPHR) Світлани Валько, доказом системності злочинів є заяви топ-посадовців про певний план. Наприклад, план боротьби з мусульманським екстремізмом. Зазвичай після таких заяв у Криму розпочиналися злочини.
“Легко прослідковується паттерн (шаблон – ред.) у переслідуваннях прокуратурою. Наприклад, затримують 11 кримських татар, але забирають із собою лише найактивніших чотирьох… Якщо на території провели 200 обшуків мечетей, жодного обшуку храму, і в той самий час зникла певна кількість мусульман, то це очевидний паттерн”, – пояснює вона.
“Підтримую пропозицію голови Слідчого Комітету РФ Олександра Бастрикіна вважати екстремізмом заперечення референдуму у Криму”, – процитовано у звіті одну із таких заяв невизнаного Києвом прем’єр-міністра Криму Сергія Аксьонова.
Правозахисники переконані, що окупаційна влада для своїх атак виокремила такі цільові групи – опоненти анексії, критики або підозрювані у критиці.
“Мішенню для міжнародних злочинів стали незгодні з анексією півострова. Їх обрали на основі політичних поглядів, ідеології. Однак найбільша група постраждалих – це кримські татари. Їх визначили мішенню на основі етнічних, політичних, релігійних ознак”, – пояснює колишній Уповноважений Грузії в Європейському суді з прав людини Сімон Папуашвілі.
Автори звіту наводять факти 7 вбивств, 15 насильницьких зникнень, 90 випадків незаконних утримань під вартою, 39 випадків катувань, інших форм нелюдського поводження та заволодіння державною або приватною власністю. Експерти збирали інформацію про злочини із журналістських розслідувань, зі звітів міжнародних організацій, які потрапили на півострів, а також особисто зафіксували свідчення постраждалих.
Грузинський юрист Сімон Папуашвілі нагадує, що злочини проти людяності в міжнародному гуманітарному праві за тяжкістю прирівнюються до злочину геноциду. Він наголошує, що жоден злочинець не був покараний за ці злочини. Росія відкидає звинувачення правозахисників у брутальних порушеннях прав громадян України в окупованому Криму і відмовляється їх розслідувати або розслідує неефективно.
“Злочинці бачать, що вони лишаються безкарними. А це відкриває ворота для скоєння ще більшої кількості злочинів, для повторення такої ж самої поведінки злочинців. Наше завдання полягає в тому, щоб розбити замкнене коло безкарності та притягнути до відповідальності тих, хто на це заслуговує”, – каже він і констатує, що масова атака на цивільних “диригується” владою Російської Федерації.
“Ми знаємо, що цей ланцюжок команд (скоєння злочинних дій – ред.) ведуть до однієї людини в Москві. Тобто те, що ми намагаємося зараз зробити – це змусити МКС відкрити розслідування, що призведе до звинувачення й арешту високопосадовців найвищої ланки в РФ”, – додає юрист.
Світлана Валько прогнозує, що таким чином суду будуть менш цікавими виконавці злочинів.
“Я не можу говорити за суд, але думаю, що він не буде розглядати участь “екс-прокурора Криму” Наталії Поклонської, яка однозначно виконувала накази. Для нього важливо прослідкувати, хто віддавав накази. Суд взагалі засновано для того, аби притягнути до відповідальності еліти, які лишаються безкарними”, – пояснює вона і додає, що у своєму поданні правозахисники намагаються прослідкувати ланцюжок злочинних команд.
“Якщо доведено, що злочин було скоєно співробітниками ФСБ, то це говорить, що про нього не могло не знати керівництво відомства. Це робилося як мінімум з мовчазної згоди або за наказом. Це можливо прослідкувати з будь-якої точки планети”, – пояснює вона.
Окрім МКС, за словами Сімона Папуашвілі, планується активувати розслідування серйозних злочинів в інших країнах, використовуючи універсальну юрисдикцію.
“Є 14 країн на території ЄС, які можуть провадити справи з універсальною юрисдикцією. Це означає, якщо росіянин, до прикладу, із Санкт-Петербурга вчинить міжнародний злочин на території Криму, то універсальна юрисдикція у Франції, Бельгії, Німеччині дає змогу ініціювати розслідування і визнати докази достатніми для того, щоб ця людина була заарештована і покарана, як тільки вона зробить хоча б крок на територію такої юрисдикції”, – пояснив він.
Убивства та насильницькі зникнення
У звіті правозахисників наведено списки вбитих та зниклих без вісти. Перший перелік очолює Станіслав Карачевський, майор 10-ї Сакської бригади морської авіації, якого 6 квітня застрелив російський військовослужбовець, коли той пакував свої речі, аби переїхати на материкову Україну.
У цьому списку є український активіст Марк Іванюк та кримські татари Решат Аметов, Едем Асанов, Качок Мухіддін, Бекір Небієв, Більял Білялов.
Зниклими безвісти правозахисники вважають Федора Костенка, Василя Черниша, Івана Бондарця, Валерия Ващука, Леоніда Коржа, Тимура Шаймарданова, Сейрана Зейнедінова, Ісляма Джеппарова, Джевдета Іслямова, Ескандера Апселямова, Усеїна Сайтнабієва, Мареселя Аляутдінова, Ельдара Селямієва, Ервіна Ібрагімова та Арсена Алієва.
Автори звіту констатують, коли є докази, що пов’язують зі зникненнями окупаційну владу та воєнізовані формування, у Росії відмовляються надавати будь-яку інформацію щодо долі потерпілих. Представники влади посилюють підозри про їхню співучасть у міжнародних злочинах недостатньою прозорістю розслідування та сумнівними офіційними поясненнями.
Тортури та нелюдське поводження
У поданні правозахисників задокументовані такі форми тортур, як використання електричного струму, вогнепальні поранення, каліцтво, жорстокі побої та удушення. Також зафіксовані побої, позбавлення доступу до базових потреб під час утримання в неволі, відсутність медичного лікування, погрози смертю, зґвалтуванням, серйозними тілесними ушкодженнями, а також насильницьке утримання потерпілих.
Тортури та нелюдське поводження скоювали ФСБ, поліція чи воєнізоване угрупування “Кримська самооборона”. Бійці збройних сил Росії брали участь у щонайменше двох випадках тортур, пишуть експерти. Окупаційна влада вдавалась до катувань та нелюдського поводження, щоб отримати таким чином зізнання, свідчення проти інших людей, аби запобігти їхній подальшій активності, а також як форму позасудового покарання.
У приклад автори звіту наводять тортури над фотографом Геннадієм Афанасьєвим, якого заарештували в Сімферополі та звинуватили в тероризмі. 31 липня 2015 року кримчанин відмовився від своїх свідчень і заявив, що його катували, змушуючи таким чином свідчити проти режисера Олега Сенцова та антифашиста Олександра Кольченка.
Представники ФСБ били його у боксерських рукавицях, душили за допомогою протигазу, заприскуючи в нього аерозоль, що спричиняє блювання. Через тіло Геннадія Афанасьєва пропускали електричний струм, погрожували зварювальним пристроєм, коли він був голий, протягом двох діб позбавляли сну та води. Офіційні представники влади також переконували його в тому, що його мати знаходиться у сусідньому приміщенні і що до неї застосовують такі ж самі тортури.
Незаконні утримання під вартою
Правозахисники переконані, що 90 випадків задокументованих ними утримань під вартою не мали легітимних підстав, а відтак є незаконними. Такі утримання вони ділять на три категорії: тривале затримання опонентів у російських місцях несвободи за рішеннями судів у справах зі сфальсифікованими доказами; тривале досудове обмеження свободи, необґрунтовані судові рішення про утримання під вартою в Криму, а також випадки нетривалих позасудових обмежень волі поліцією, службою безпеки та воєнізованими формуваннями з “виховною метою”.
Автори звіту наводять кейс українського активіста Олександра Костенка, якого представники ФСБ викрали через те, що він буцімто кидав каміння в працівника “Беркуту” у Києві під час Євромайдану. Є свідчення, що в день можливого вчинення правопорушення Костенко був в іншому місці. На активіста тиснули, вимагаючи зізнання та свідчень проти інших учасників Євромайдану.
“Вибіркові арешти, упереджені судові рішення, залякування, системні порушення внутрішньодержавних та міжнародних процедурних правил та нестача належних доказів демонструють, що утримання під вартою громадян України є політично-мотивованими діями, а не забезпеченням охорони правопорядку чи захистом громадського спокою”, – пояснює Сімон Папуашвілі.
Примусові переміщення
Автори звіту стверджують, що з Криму переміщено до 60 тисяч громадян України (2,5% населення півострова). Вони наголошують, що люди законно перебували в Криму, однак їх вигнали чи переселили з примусу без будь-яких законних, з погляду міжнародного права, підстав. Звіт містить задокументовані випадки вигнання за рішенням суду, втечі через загрозу втрати свободи, загрозу переслідування, через загальну атмосферу страху, цькування окупаційною владою та фізичне насильство.
Більше того, близько 2 200 українським ув’язненим, які відбували покарання в кримських в’язницях під час анексії, “автоматично” було надано російське громадянство та проти їхньої волі їх перемістили до інших пенітенціарних закладів у Росії.
Злочини проти державної та приватної власності
Юристи також зафіксували 14 випадків конфіскації державної та 25 епізодів приватної власності. Вони вважають, що цього достатньо, аби наочно показати зріз злочинів проти власності як частину схеми так званої “націоналізації”, яка здійснювалася через насильницькі загарбання поліцією та воєнізованими формуваннями.
“Законних власників силою виганяють з їхньої території; будівлі, ферми та інші об’єкти нерухомості конфіскують під сумнівними приводами або без законних підстав узагалі; невиплату компенсації закріплено російською Конституцією; вилучають активи, що належать або використовуються незалежними медіа, кримськотатарською етнічною меншиною та Православною Церквою Київського патріархату”, – цитують автори звіту розслідування американського інформагентства Associated Press.
Під юрисдикцію суду в Гаазі підпадають також умисні атаки на історичні пам’ятки, будівлі, які слугують навчальним, мистецьким, науковим або благодійним цілям. Так, до прикладу, у вересні цього року МКС засудив до 9 років ув’язнення ісламіста Ахмада аль-Факі аль Махді, який у 2012 році знищив мавзолеї та мечеті у Тімбукту на півночі африканської країни Малі. Це перший засуджений судом за знищення культурної спадщини, що прирівнюється до воєнного злочину.
Міжнародні правозахисники задокументували в Криму 11 випадків часткового або повного знищення культурних, історичних та релігійних пам’яток та власності. Вони належали релігійним та культурним громадам – переважно кримським татарам.
У звіті наголошено, що немає жодних доказів того, що конфіскації та знищення були “воєнною необхідністю або надавали якусь воєнну перевагу”. Окупаційна влада не надала жодної компенсації власникам за злочини проти власності, а також немає жодних доказів того, що постраждалі зможуть отримати таку компенсацію у майбутньому.
Демарш Росії
Чи можуть російські високопосадовці бути притягнутими до відповідальності, якщо президент Володимир Путін висловив намір відмовитися від членства в Міжнародному кримінальному суді?
Сімон Папуашвілі вважає, що розпорядження очільника Росії – це лише політичний крок і не матиме жодних юридичних наслідків.
“Адже згідно з Віденською Конвенцією щодо законності угод, підписана угода є підписаною угодою. Це був політичний жест Росії на звіт Офісу прокурора МКС (в якому анексія Криму прирівнюється до збройного конфлікту – ред.), яка мала на меті розпочати кампанію проти цього суду. Проте це не вплине на суд, який є незалежною судовою інституцією. Це також не завадить йому провадити розслідування і застосовувати покарання щодо злочинців на території, яка ратифікувала Римський статут. А це 123 країни”, – каже юрист.
Шанси на успіх
Скільки офісу прокурора знадобиться часу для вивчення подій у Криму, авторам подання важко сказати. Офіс не обмежений часовими межами. Вивчення, до прикладу, російсько-грузинського збройного конфлікту зайняло вісім років, та дослідження російсько-українських подій відбуватиметься до трьох років, все-таки наважується спрогнозувати Сімон Папуашвілі. Грузинське питання затягнулося так довго, бо уряд цієї країни вводив в оману суд, стверджуючи, що він розслідує злочини в Південній Осетії. Як відомо, МКС працює на принципі компліментарності. Тобто він починає розслідувати злочини тільки в тому випадку, якщо розуміє, що країна не хоче або з різних причин не здатна розслідувати міжнародні злочини.
Правозахисники також засмучені, що з подачі президента Петра Порошенка можливість членства України в МКС відкладено на три роки.
Микола Гнатовський, голова Європейського комітету проти тортур, вважає, якби в Адміністрації президента не відтерміновували можливість ратифікації Римського статуту, а відразу стали членом суду в Гаазі, то Україна могла більше впливати на швидкість розгляду справ.
“Ми знову стали в позицію об’єкта замість того, щоб бути активним суб’єктом. Ми відкрилися і сказали суду: “Ось дивіться на всю нашу білизну і думайте, що з цим робити”. Якби ми були членом МКС, то могли б відразу передати ситуацію на розгляд прокурору і як мінімум зекономили час на одному етапі – попередньому розслідуванні”, – пояснює експерт.
Він відмовляється прогнозувати, чи порушить прокурор МКС справу за злочинами в Криму.
Експерти тим не менш одностайні, якщо таки порушить справу, то розслідування буде з ускладненнями з огляду на згортання Росією співпраці з МКС та ізольованість півострова.
“Але це не буде перешкодою. У такому випадку свідки, постраждалі та їхні адвокати поїдуть свідчити в Гаагу”, – пояснює Микола Гнатовський.
Крім того, велика кількість доказів злочинів доступна для суду вже зараз, каже Світлана Валько і шкодує через відсутність розслідування кримських злочинів силами українських правоохоронців.
“Сьогодні будь-який потерпілий на свою заяву, як правило, отримує відповідь від органів прокуратури й МВС, що слідство не має доступу до території, а відтак немає можливостей для розслідування. Але неправда. Можна було б різними способами викликати свідків, опитувати їх, встановити підозрюваних, оголосити підозру, оголосити у розшук. Але українські правоохоронні органи не роблять ті процесуальні дії, які могли б зробити і тим самим полегшити роботу МКС”, – обурюється Світалана Валько.
“Є очевидні злочини, які навіть не потребують опитування свідків. Наприклад, справа “Хізб ут-Тахрір”. Усі заарештовані за звинуваченням в участі у цій організації не є її членами. До того ж в Україні ця організація не є забороненою. Також Росія брутально порушує права ув’язнених у Криму українців, переміщуючи їх в російські місця несвободи”, – додає правозахисниця.
Незважаючи ні на що, у Міжнародному партнерстві за права людини продовжують збирати повідомлення та докази міжнародних злочинів. Вони закликають повідомляти про злочини постраждалих та рідних за електронною адресою: ukraine@iphronline.org.
Микола Мирний, Центр інформації про права людини для Дзеркала тижня
