10 лайфхаків для піарників правозахисників

Тільки 2,5 % населення України вважають, що правозахисна діяльність хоч якось впливає на захист прав людини. Це дані свіженького дослідження, проведеного восени 2015 року.

Що значать ці красномовні цифри?

Про нашу – себто правозахисників – діяльність не знають. Її не розуміють. Навіть після Революції Гідності, одним з гасел якої було “Права людини понад усе”.

Чому так вийшло? Правозахисники в інформаційному полі працюють переважно з владою та міжнародними організаціями. Бо перші порушують права людини. А другі – знають що це, і готові допомогти (та мають важелі) протидіяти порушенням.

Що ми робимо не так?

Ми не працюємо з населенням.

Ми пишемо звіти. Багато звітів, які складаються з довгих текстів на сотні, тисячі сторінок, які мало хто здатен прочитати.

Ми робимо експертні круглі столи, на яких говоримо мовою, зрозумілою тільки для юристів та чиновників.

У нас мало надихаючих спікерів, які цікаво, доступною мовою можуть розповідати про важливість того, чим ми займаємося.

У нас практично немає бюджету на маркетинг та рекламу.

Немає жодної інституції, яка б регулярно підвищувала кваліфікацію правозахисників і їх PR-менеджерів в сфері комунікації. І це зважаючи на те, що усі донори вважають важливою складовою інформаційну та просвітницьку діяльність правозахисників.

Як це змінити?

1. Одним з перших кроків має бути формулювання простих меседжів (повідомлень), чому права людини варто знати і вивчати.

Ось, наприклад, меседж, який я сформулювала, як пояснювати важливість прав людини, і яким рекомендую користуватися:

“Хто порушує права людини? Держава. Кому вигідно, аби ви не знали про свої права і не вміли їх захищати? … Правильно, державі”.

2. Провокуйте. Коли ви плануєте інформаційну кампанію, не намагайтеся усім сподобатись. Якщо вашу рекламу, постер, захід, пост у фейсбуці обговорюють, якщо у неї є прибічники і противники – це успіх. Погано, якщо ви зробили кампанію настільки “прісною”, що її ніхто не помітив і не критикує (на жаль, таких більшість).

3. Готуйте своїх спікерів. Не шкодуйте коштів для того, аби навчити їх бути красномовними. Відправляйте на курси риторики, ораторського мистецтва тощо. І не один раз, а періодично. Слухають тих, хто вміє говорити. Інакше маємо ось таку реакцію слухачів.

4. Знайдіть кошти, аби підвищити кваліфікацію PR-менеджерів. Від них залежить комунікація організації.

5. Виходьте за рамки. Зробіть те, що ніколи не робили, оберіть формат, який здивує усіх. Прочитайте книжки про креативне мислення. Наприклад ці.

6. Прочитайте “Заборонену книгу”.

7. Підпишіться в групу на Facebook PRанья (про PR для громадських організацій).

8. Спрощуйте все що можна спростити. Скорочуйте все, що можна скоротити. Пишіть для людей, а не для “юристів”, візуалізуйте цифри, вставляйте фотографії та картинки у свої звіти.

9. Складіть місію організації так, аби до неї захотілося приєднатися. Уже сьогодні. Уже зараз!

Звичайний варіант місії правозахисної організації: “ми сприяємо розвитку суспільства, що орієнтоване і засноване на повазі до людського життя, здоров’я, гідності та гармонійних стосунків між людиною, державою і природою, міжнародними організаціями та іншими суб’єктами національного та міжнародного права через створення нашої організації”.

Стандартний варіант місії: “Ми працюємо для того, аби в нашій державі володарював принцип верховенства права!”.

Нестандартний варіант: “Ми допомагаємо людям відчути привабливість та усвідомити всі принади прав людини”.

А яка місія у вашої організації?

10. Переконайте шефа в необхідності вкладати гроші у публічність організації (створення якісних відео, футболок, постерів, реклама на ФБ, реклама у ютубі, дизайн сайту, обкладинки фейсбуку…).

Запропонуйте свій варіант лайфхаку в коментарях, та чекайте на приємний сюрприз!

Марина Говорухіна – директорка з комунікацій Центру інформації про права людини, авторка “Забороненої книги”, у PR для громадських організацій – понад 8 років.