Традиційний журналіст змінює професію: роль активіста

В Інституті журналістики за примхою долі і нашого куратора Костянтина Шендеровського, моя група стала першою в Україні вивчати правозахисну журналістику. Правозахисна журналістика — це суміш активізму, спрямованого на захист прав людини, і журналістики.

До кінця четвертого місяця навчання думки всередині групи розділилися. Хтось вважає, що журналістика і активізм є взаємовиключними, оскільки активізм за самою своєю природою зазіхає на головні журналістські заповіді “будь об’єктивним”, “дотримуйся нейтралітету”.

Хтось — прихильник думки, що подібна діяльність сумісна з журналістикою, якщо медіарапрацівник не заперечує, що він просуває конкретні ідеї та смисли у своїх матеріалах.

Хтось взагалі не розуміє, якою мотузкою зв’язати ці два поняття.

У своєму есе я постараюся дати відповідь на питання: чи може журналіст бути активістом, не ставлячи під загрозу стандарти журналістської діяльності?

МІЖ ЖУРНАЛІСТИКОЮ ТА АКТИВІЗМОМ

Британський письменник Салман Рушді якось сказав: “Єдина людина, яка бачить картину цілком, — це та, що виходить із кадру”.

Необхідною умовою будь-якої успішної діяльності є знання про суспільство і час, в якому ми живемо. Журналіст як людина, яка постійно в курсі подій, має колосальні можливості, оскільки перебуває по той бік об’єктива.

Коли йдеться про журналістику, активізм, соціальні медіа, то тут немає чітких меж між цими поняттями. Журналіст — це активна і допитлива людина. Робота його полягає в зборі інформації і розповіданні правдивих історій. Активіст бореться за справу, яку вважає правильною, важливою і токою, за яку варто боротися. Що, якщо якась життєва історія стає причиною для боротьби? Як журналісту залишатися осторонь, повідомляти новини, коли факти часом несуть у собі так багато болю і небезпеки, які не можна ігнорувати?

З огляду на те, що журналіст не перестає бути журналістом, коли виходить з редакції, прагнучи бути абсолютно нейтральним і неупередженим, він ризикує придбати як мінімум роздвоєння особистості.

Ден Гіллмор — американський письменник і колумніст — на Міжнародному фестивалі журналістики в Перуджі (Італія) минулого року запропонував всім журналістам вважати себе активістами. Він сказав: “Журналістика може включати в себе так багато речей, починаючи від глибокої дослідницької роботи до пухнастих розваг, але я думаю про неї як про спосіб допомогти людям зрозуміти світ, в якому вони живуть, щоб вони могли приймати більш обґрунтовані рішення в своєму житті. Журналіст повинен розповідати правду багатих і сильних, розкриваючи те, що багаті і можновладці вважали за краще б тримати в секреті. Журналістика також включає в себе зобов’язання бути ретельним, точним, справедливим, незалежним і прозорим. Вона має життєво важливе значення для свободи, оскільки є наріжним каменем свободи слова”.

До журналістів-активістів часто приклеюється стигма. Ніби вони використовують журналістику як інструмент для пропаганди власних ідей. Найбільше людей лякає слово “пропаганда”. На думку Віктора Набруска, навчені гірким досвідом СРСР, люди перестали розуміти первинне значення пропаганди як способу поширення і поглибленого роз’яснення ідей, які не обов’язково є політичними. Відбулася підміна понять, яка змушує  вважати будь-яку пропаганду абсолютним злом, забуваючи, що є пропаганда здорового способу життя або, в нашому випадку, захисту прав людини. Журналістика тому й зветься четвертою владою, що впливає на суспільство, виробляє смисли, змінює цінності, а не тільки передає факти.

Хто стає журналістами-активістами? Ті, хто втомився від відчуженості і необхідності “роздвоюватися”. І особливо ті, хто бачив масові звірства. Анна Політковська — російська журналістка, правозахисниця і письменниця — приділяла багато уваги конфлікту в Чечні, тортурам на фронті, зникненню людей. Їй часто писали і дзвонили в редакцію газети, в якій вона працювала, і питали: “А навіщо ви все це пишете? Навіщо нас лякаєте? Навіщо це нам?”. На що вона відповіла: “Впевнена, так треба”. Журналістом-активістом стає той, хто відчуває в собі сили щось виправити і особисту відповідальність за результат.

         ЯК ЗБЕРЕГТИ ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, БУДУЧИ АКТИВІСТОМ?

Згідно зі словником, об’єктивність означає здатність неупереджено і без забобонів вникати в зміст справи, представляти об’єкт так, як він існує сам по собі, незалежно від суб’єкта.

Що стосується журналістики, то Джералд Стогін — американський теле- і радіожурналіст — описав її як “здатність журналіста визнати свої особисті схильності і контролювати їх”. Усі кодекси етики журналіста і стандарти журналістської діяльності містять у собі цей пункт. Проблема об’єктивності в тому, що її концепція за багато років стала незрозумілою, йдуть дискусії про те, що об’єктивність журналіста — це міф, про який варто забути.

Думаю, зараз необхідно зробити акцент на об’єктивності як на методі журналістської діяльності. Журналіст-активіст повинен більше уваги приділяти перевірці інформації, ніколи не прикрашати історії, не вводити в оману аудиторію, бути дуже уважними з анонімними джерелами інформації, чітко усвідомлювати мету свого матеріалу і своєї діяльності.

Кодекс етики Товариства професійних журналістів має прекрасне правило: “Шукайте правду і повідомляйте про неї. Журналіст повинен бути чесним, справедливим і мужнім в зборі, інтерпретації та поширенні інформації”.

На закінчення хочу сказати, що не всі журналісти — активісти, але кожен хороший журналіст — активіст.

Журналіст може вибирати: бути стороннім спостерігачем або бути включеним в процеси, що відбуваються в суспільстві, і впливати на них. Але коли справа доходить до самого фундаментального — до прав і свобод людини, без яких немислима в тому числі і журналістська діяльність, — тоді немає ніякого виправдання принципу невтручання, мовчанню, тому що занадто багато поставлено на карту.

Об’єктивність повинна стати методом нашої роботи: ми повинні повідомляти про всі сторони конфлікту, але не малювати неправдиву моральну еквівалентність обох сторін в ситуації, де є жертва і агресор. Таким чином журналіст може бути активістом, не ставлячи під загрозу стандарти журналістської діяльності. 

Стаття підготовлена в рамках курсу “Правозахисна журналістика” Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка